- •1.Стаття 10. Закон про мови і Державна програма розвитку мов в Україні. Зміст і значення цих державних документів.
- •2.Нова укр.Літ.Мова на загальнонародній основі. Роль і.П.Котляревського та т.Г.Шевченка в історії розвитку сучасної укр.Літ.Мови.
- •4.Діалектне членування суч.Укр.Мови.
- •5.Системні відношення у лексиці (парадигматичні, синтагматичні, епідигматичні, гіпонімічні, партитивні, еквонімічні). Екстенсіонал та інтенсіонал словесного знака.
- •6.Слово і його ознаки. Лзс. Типи лз. Структура лз.
- •7.Полісемія. Типи полісемії. Типи відношень між лсв багатозначного слова. Моносемія.
- •8.Омоніми, типи омонімів, міжмовна омонімія.
- •13.Фонетика, її завдання. Сегментні та суперсегментні фонетичні одиниці.
- •14.Аспекти вивчення звуків мови. Система голосних та приголосних української мови, їх класифікації.
- •15.Фонема, її функції. Варіанти фонем. Фонетична та фонематична транскрипція. Фонема і звук.
- •16.Асиміляція та дисиміляція. Їх різновиди. Наслідки цих процесів в українській мові (орфографії та орфоепії). Асимілятивне подвоєння звуків, відбиття цього явища на письмі.
- •17.Позиційні та історичні чергування голосних звуків в українській мові (/о/, /е/ з /і/; /е/, /о/ з о; /е/ з /о/ після шиплячих та /й/; /о/ з /оу/; /е/ з /еи/; /и/ з /ие/ та ін.).
- •18.Позиційні та історичні чергування приголосних звуків в українській мові (/г/, /к/, /х/ із /з’/, /ц’/, /с’/; /г/, /к/, /х/ із /ж/, /ч/, /ш/ та ін.).
- •19.Основні правила української орфоепії. Українська графіка. Принципи українського правопису. Українська пунктуація. Класифікація розділових знаків.
- •20.Морфеміка. Предмет її вивчення та завдання. Поняття про морфеми, морфи, аломорфи та варіанти морфем. Класифікація морфем.
- •21.Історичні зміни в морфемній структурі слів: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.
- •22.Словотвір. Предмет його вивчення та завдання. Мотивуюча база і дериват. Критерії мотивації.
- •23.Способи поєднання морфем. Морфонологічні явища.
- •24. Способи словотворення.
- •25.Словотвірний тип. Поняття про словотвірне значення.
- •30.Іменник: визначення, поділ на лексико-граматичні розряди.
- •31.Рід іменників, засоби його вираження. Рід незмінюваних іменників іншомовного походження та іменників-абревіатур. Іменники подвійного та спільного роду.
- •32.Категорія числа іменників. Засоби її вираження. Однинні та множинні іменники.
- •33.Категорія відмінка іменників. Засоби вираження відмінкових граматичних значень.
- •36.Прикметник: визначення, граматичні категорії, синтаксичні функції. Розряди за значенням. Ступені порівняння. Відмінювання. Типи за характером закінчення.
- •37.Займенник: визначення, особливості лексичного значення, морфологічні особливості, синтаксичні функції. Розряди займенників, їх граматичні ознаки.
- •38.Числівник: визначення, поділ на розряди. Особливості відмінювання кількісних числівників один, два-чотири, п’ять-десять, п’ятдесят-вісімдесят, сорок, дев’яносто, сто, двісті-дев’ятсот.
- •39.Дієслово: визначення, граматичні категорії і синтаксична роль. Дієслівна система. Інфінітив як початкова форма дієслова. Категорія виду, засоби її вираження.
- •40.Категорія часу дієслів: основні та варіантні значення часових форм. Категорія способу дієслів: визначення, засоби вираження форм способу.
- •41.Категорія перехідності дієслів, засоби її вираження. Дієслівна категорія стану, засоби її вираження. Категорія особи. Безособові дієслова.
- •42.Категорії роду та числа в дієсловах. Дієвідміни. Дієслова архаїчної групи. Дві основи дієслова, творення від них дієслівних форм.
- •43.Дієприкметник: визначення, дієслівні та прикметникові ознаки дієприкметника. Творення активних і пасивних дієприкметників. Відмінювання.
- •44.Дієприслівник: визначення, дієслівні та прислівникові ознаки. Творення дієприслівників доконаного і недоконаного виду. Форми на –но, -то.
- •45.Предикати (категорія стану), їх семантико-граматичні ознаки. Розряди слів категорії стану за значенням.
- •46.Прислівник: визначення, поділ на розряди. Творення ступенів порівняння прислівників.
- •47.Прийменник: визначення, основні функції в реченні, походження та морфологічна структура прийменників. Сполучник: визначення, поділ на групи і підгрупи за значенням і функцією. Сполучні слова.
- •48.Частки: визначення, класифікація часток за значенням та функцією.
- •49.Вигуки: визначення, функції у мовленні. Розряди вигуків за значенням та фонетичним складом. Звуконаслідувальні слова.
- •50.Поняття про предмет і одиниці синтаксису. Предикативність. Модальність (диктум і модус). Парадигма речення як система його форм (індикатив, кон’юнктив, імператив).
- •51.Словосполучення. Дискусійні питання. Визначення. Форма, значення та функції словосполучень.
- •63.Складнопідрядні речення. Логіко-граматична, формально-граматична та структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •64.Безсполучникові складні речення.
- •65.Характеристика мовознавчої науки. Мета і завдання загального мовознавства.
- •66.Слов’янські мови: класифікація, головні особливості. Місце української мови серед інших слов’янських мов.
- •67.Старослов’янська мова. Її значення для славістики. Діяльність Кирила і Мефодія. Походження слов’янського письма.
- •68.Методи дослідження мови. Загальна характеристика.
- •69.Головні напрями теоретичного мовознавства. Основні ідеї психолінгвістики. Мета і завдання комунікативної лінгвістики.
- •70.Мова і суспільство. Мовна ситуація. Мовна ситуація в Україні. Мовна політика і мовне законодавство. Проблеми мовної політики та мовного законодавства в Україні.
7.Полісемія. Типи полісемії. Типи відношень між лсв багатозначного слова. Моносемія.
Полісемія (polis – багато, sema – знак) – наявність у слові кількох пов’язаних між собою значень, які розвинулися з первісного значення.
Типи полісемії:
1.ланцюжкова (тип організації ЛСВ, при якому кожне наступне є похідним від попереднього)
Напр.: зелений – колір трави, не стиглий, не досвідчений
2.радіально-ланцюжковий (від якого походять всі інші)
Напр.: стіл – установа, харчування, верстат, плоска вершина гори
Моносемія – це однозначність
Напр.: терміни, назви лікарських препаратів, назви деяких грибів/дерев
Є випадки, коли руйнується однозначність внаслідок розвитку технічного прогресу.
Типи відношень ЛСВ багатозначного слова!!!!!!!!!!!!!!!!
8.Омоніми, типи омонімів, міжмовна омонімія.
Омоніми (homos – однаковий, onyma – ім’я) – це слова однакові за звучанням, але різні за значенням.
Напр.: клас – навчальна кімната/соц.група
Типи омонімів:
1.Омофони – це слова, які збігаються за звуковим складом, пишуться по-різному і мають різне ЛЗ.
Напр.: потри руки – по три студенти, зашию одяг – взятись за шию
2.Омографи – це слова, які однаково пишуться, але по-різному звучать і мають різне значення.
Напр.: зáмок – замóк, нáсип – насúп
3.Омоформи – це слова, які виникають внаслідок звукового збігу форми однієї або різних частин мови в певних граматичних формах.
Напр.: ніс – частина обличчя/щось нести, мати – ненька/щось(дієслово)
Омонімія – як ЛС явище хар-ся тим, що для означення абсолютно різних предметів позамовленнєвої дійсності використовуються один і той же форматив, тобто матеріальне вираження словесного знака.
Міжмовні омоніми – це омоніми, які контактують між собою.
Напр.: пол.pozor – укр.обережно одне із слів набуває одразу іншого значення.
9. Характеристика основних лексичних парадигм.
10.Шляхи становлення лексичного складу української мови. Питомий шар лексики, запозичення. Активна і пасивна лексика. Історизми, архаїзми, неологізми. Інтернаціоналізми, варваризми, безеквівалентна та фонова лексика. Кальки.
11.Фразеологія, основні типологічні ознаки фразеологізмів, їх семантична класифікація. Джерела та стилістичні функції фразеологізмів.
12.Історія української лексикографії, типи словників. Характеристика найвідоміших словників української мови.
Лексикографія – розділ мовознавства, що займається творенням словників та їх опрацювання теоретичних засад.
Історія починається з кін.16 ст., коли лаврентієм Зизанієм був створений “Лексис с толкованием словенских слов просто” це перекладний словник, реєстр цього словника охоплює понад 1000 слів. Другий словник був “Лексикон словенорусский и имен толкования” Памви Беринди, перекладний церковнослов’янськоукраїнський словник, хоча в ньому подекуди виразно виступають елементи тлумачного, енциклопедичного і етимологічного словників, включає приблизно 7000 слів. Протягом ІІ пол.17 та 18 ст. в Україні з’являються нові словники, в яких “проста мова”, були рукописні словники, до різних видань “Енеїди” вводились додатки зібрання “малоросийских слов” приблизно 1000 укр.слів. ІІ пол.19 ст.почали виходити окремі видання зібрання укр.лексичного матеріалу “Словарь малороссийского наречия” Афанасьєва-Чужбинського. Найвидатнішою працею лексикографії 1917 р. був 4-томний “Словарь укр.мови” Б.Грінченка, приблизно 70 тис.слів.
Типи словників: одномовні, двомовні, багатомовні
“Словник укр.мови” (в 11 томах) – тлумачний словник, в ньому засобами різної мови розкривається значення слова, хар-ся граматичні та стилістичні властивості.
“Етимологічний словник укр.мови” (у 7 томах) – з’ясовується походження слова.
“Український асоціативний словник” (у 2-х томах) – представлені результати асоціативного експерименту.
“Словник іншомовних слів” – розкривається значення іншомовних слів, що увійшли до лексичного складу різної мови і вказується, з якої вони засвоєні.
“Історичний словник” – подаються слова певної історичної епохи за даними писемних пам’яток.
“Орфографічний словник укр.мови” – перелік слів у їх нормативному написані.
“Перекладний словник” – слово в різних його значеннях перекладається відповідниками певної мови.
“Словник синонімів” – ряди синонімів, що групуються навколо стрижневих слів, розташованих в алфавітному порядку.
“Термінологічний словник” – подана система термінів певної галузі науки.