- •Предмет і структура курсу Українська мова за професйним спрямуванням.
- •Мова як засіб професійного спілкування.
- •Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •Понятя усного та писменого мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •Промова адвоката, прокурора, судді під час судового засідання. Судові промови відомих адвокатів.
- •Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •Функціональна диференціація сучасної українськой мови.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української мови. Оосбливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •Сучасна українська ділова мова: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документу.
- •Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •Мовленнєвий етикет — невід'ємний етикет професійної культури юриста.
- •Правила культури спілкування (за і. Томаном).
- •Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •Етичні норми та нормативи. Професійна юридична етика.
- •Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках.
- •Бар'єри у спілкуванні, його рівні.
- •Сучасні теорії міжособистісних стосунків.
- •Допит як різновид переговорів.
- •Психологічні особливості професійного спілкування.
- •Основи комунікативної лінгвістики.
- •Нлп як мистецтво комунікації.
- •Загальні засади психолінгвістики.
- •Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •Закон про мови в урср — нормативно-правова основа утвердження українскьої мови як державної в Україні.
- •Конституція україни про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •Державна мова та її функції.
- •33. Функції мови в суспільстві.
- •34.Синтаксичні структури у професійному мовленні
- •35. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприкметникових та дієприслівникових зворотів.
- •37.Складні випадки керуванняя та узгодження у діловому мовленні.
- •38.Просте і складне речення у юридичному документі.
- •39.Документ – основний вид ділового мовлення.
- •40.Вимоги до складання та оформлення різних видів документів .Реквізити документу. Правила написання тексту документа.
- •Види документів та їх класифікація.
- •Документи юридичного фаху.
- •43.Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту,правила оформленняя заголовків, видилення окремих частин тексту.
- •44.Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
- •Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування.
- •47.Етикет ділового листування.
- •48.Кореспонденція за характером інформації.
- •49.Телеграма, факс.
- •Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні та пояснювальні записки, віробничі звіти.
- •51.Виробничі протоколи,витяг з протоколу
- •52.Управлінська документація.Оформлення стандартних документів
- •53.Розпорядчі документи: наказ, розпорядження,постанова
- •Позовна заява.
- •56.Види договорів.
- •57.Протокол слідчої дії.
- •Загальне поняття про лексику, лексикологію, терміни та термінологію.
- •Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика.
- •Канцеляризми та штампи.
- •Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.
- •Поняття юридичного терміна. Класификація юридичних термінів.
- •Запозичення в юридичній термінологіі.
- •Труднощі, що вивникають в перекладі з російської на українську мову. Синоніми, омоніми та пароніми в юридичній термінологіі.
- •Міжмовні пароніми.
- •69. Особливості використанняя різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •70.Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вживання.Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •71.Відмінювання, імен, по батькові, прізвищ, географічних назв.
- •72.Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку Особливості відмінкових закінчень іменників у документах
- •У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
- •74. Нормативність уживання граматичних форм прикметника Прикметник як частина мови
- •Морфологічні ознаки
- •Синтаксична роль
- •75.Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у ділових документах
- •77.Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
- •78.Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по у діловому мовленні.
- •Правила використання прийменників у діловому стилі
- •79.Особливості українського правопису
- •80. Орфоепічні норми
- •Основні принципи української орфографії
- •82. Правопис призвіщ, імен та по-батькові в українській мові
- •83. Правопис складних іменників та прикметників
- •84. Правопис прислівників
- •85.Написання слів з великої літери
- •86. Особливості доречного слововживання
- •Словники енциклопедичні, тлумачні, перекладні та інші типи словників.
- •Багатозначні слова та омоніми.
- •Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціалізовані в юридичному тексті.
Допит як різновид переговорів.
Допит — це слідча дія, яка має на меті одержання інформації про обставини розслідуваного злочину від свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених. Залежно від джерела одержання інформації розрізняють такі його. види: допит свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених.
Тактика допиту складається з системи прийомів, що сприяють найефективнішому його здійсненню. На відміну від процесуальних норм, які встановлюють порядок допиту, тактичні прийоми мають рекомендаційний характер. Вони поділяються на групи: а) кращого відтворення сприйнятого; б) викриття завідомо неправдивих показань; в) виявлення помилок і протиріч у показаннях; г) одержання правдивих показань.
Зміст тактики допиту не вичерпується переліком тактичних прийомів, до нього належать також визначення часу (моменту) і доцільної послідовності застосування цих прийомів.
Добираючи тактичні прийоми допиту в конкретній ситуації, треба врахувати фактори, що визначають доцільність їх застосування. До них належать: а) особа допитуваного (особливості сприйняття, запам'ятовування, здатність відтворення, бажання давати показання, мотиви відмовлення від дачі показань тощо); б) наявність зібраних доказів, що дозволяє використати дані, що є в них для постановки нагадуючих, контрольних запитань, оголошення показань інших осіб тощо; в) етап розслідування в справі.
У визначенні тактики допиту, послідовності й змісту тактичних прийомів, велика роль належить психологічним і логічним способам.
23.Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
Ділове спілкування стає тим ефективнішим, чим краще в ньому пов'язуються всі засоби (і вербальні, і невербальні) із дотриманням ділового етикету. Так, люди, особливо під час першої зустрічі, звертають увагу на зовнішній вигляд одне одного. Тому одяг ділової людини має бути охайним, відповідати конкретній ситуації. Що і як одягати на зустріч залежить від того, відбудеться вона вдень чи ввечері, влітку чи взимку, буде офіційною чи дружньою. Звичайно недоречними на діловій зустрічі будуть відкрита сукня, сильні парфуми, надто яскравий макіяж.
Вітаючись, треба трохи нахилити голову, почекати, що і як співрозмовник відповість на вітання, а потім, посміхнувшись, підійти до нього, не забуваючи про необхідність дотримуватись відповідної дистанції. Господар повинен спочатку запропонувати присісти гостю, а потім сідає сам. Якщо господар хоче, щоб гостю було зручно, він пропонує йому самому обрати місце, куди сісти. Гість сам обере для себе найзручнішу дистанцію. Бажано, щоб співрозмовник при цьому не сидів спиною до дверей та інших людей, бо це може викликати в нього тривогу.
Під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми, якщо вони говорять "однією мовою" і прагнуть до продуктивного співробітництва. При цьому засадами їхнього спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, пов'язані з обміном інформацією, використанням способів та засобів взаємовпливу, взаєморозуміння.
Велике значення має моральний аспект ділового спілкування. У професійній діяльності люди намагаються досягти не лише загальних, а й особисто значущих цілей. Але в який саме спосіб? Завдяки власним знанням і вмінням чи використанням Іншого? Егоїзм у стосунках між людьми може їх порушити.
Етика ділового спілкування базується на таких правилах і нормах поведінки партнерів, які сприяють розвитку співпраці. Передусім йдеться про зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконанню взятих зобов'язань. У деяких зарубіжних корпораціях і фірмах навіть розроблено кодекси честі для службовців. Доведено, що бізнес, який має моральну основу, є вигіднішим і прогресивнішим.Завершуючи розмову, бажано встати, спокійно попрощатися. Доречно відзначити позитивні результати, що були досягнуті під час бесіди, виказати надію на продовження зустрічей. Щоб підкреслити особливу пошану до людини, варто зустріти її біля дверей, а після завершення розмови провести до дверей.
Загальні принципи і правила ділового спілкуання фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самкритики. Культура телефонного діалогу.
Етична культура юриста - це знання юристом його моральних прав та обов'язків та використання їх у професійній діяльності.
Мораль - це норми поведінки, які базуються на поняттях про добро і зло, честь і обов'язок, правду і справедливість.
Мораль - це елементарні правила поведінки, особливих навичок в реалізації яких не потрібно, тому етична культура юриста включає два аспекти:
визнання існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки;
дотримання цих норм у професійній діяльності.
Основні принципи етичної культури юриста:
1. Гуманне відношення до людини, тобто відношення до людини не як до засобу досягнення якоїсь мети, а як до цілі;
2. Чесність і правдивість, тому що справедливості не можна досягти. нечесним шляхом;
3. Доброзичливість і чуйність, оскільки юристам часто доводиться спілкуватись з людьми, які потрапили в складні життєві ситуації.
4. Простота і скромність. Вони потрібні юристу для того, щоб він не був егоїстом і користолюбним;
5. Дотримання професійної таємниці. Це необхідно для об'єктивного і повного розслідування кримінальної справи, а також, щоб не показувати інтимне життя учасників юридичного процесу.
Телефонний етикет:
Якщо телефонуєте ви:
насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також своє прізвище, ім'я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної розмови сприймаються погано, а тому називайте своє прізвище та ім'я останнім — принаймні це буде почуто;
якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім'я та по батькові свого співрозмовника. Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити;
якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;
попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди:
не закінчуйте розмову першим: завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся, нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого співрозмовника;
у разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліть підтвердження листом або факсовим повідомленням.
Якщо телефонують вам:
спробуйте якомога швидше зняти трубку й назвіть організацію, яку ви представляєте;
у разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний телефон співрозмовника;
розмовляйте тактовно, ввічливо: демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує;
не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для вас.