4 Земельні ресурси

Донецька область за своїм географічним розташуванням відноситься до Центрального степу.

Рельєф Донецької області різноманітний, з характерною сильною ерозією ґрунтів. За рельєфом в області можна виділити декілька основних районів: на півночі – Донецький Кряж, на півдні – Приазовська височина. На головному Дебальцево-Іванівському вододілі розташована найвища відмітка кряжу – 369 м. Максимальна амплітуда висот у цьому районі сягає 200 м. Наявність різноманітних форм рельєфу призвела до створення на них різноманітних видів ґрунтів. На лесовидних породах утворились тучні чорноземи. У заплавах річок та балок утворились лугові чорноземи та лугово-болотні, переважно з засоленими ґрунтами. Усього на карті області виділено 60 видів ґрунтів. Одним з самих актуальних питань в забезпеченні раціонального природокористування в області є поліпшення використання та охорони земельних ресурсів

Структура та стан земель

Земельний фонд Донецької області за станом на 01.01.2008 становить 2651,7 тис.га – 4,4 відсотка території України. Сільськогосподарськими угіддями зайнято 2646,4 тис.га, з них ріллі 1656,4 тис.га.

Адміністративно-територіальні одиниці Донецької області складають:

• міста обласного значення-28

• міста районного значення-24

• селища міського типу-131

• сільські населені пункти-1121

В облікових даних адміністративно-територіального устрою Донецької області в межах населених пунктів відбулося збільшення площі на 0,3 тис.га в зв’язку з встановленням меж сільських населених пунктів.

В області відбулися зміни кількості власників землі, землекористувачів, а також площа земель, які знаходяться у державній, колективній, комунальній та у власності фізичних і юридичних осіб.

Деградація земель

Серед регіонів України Донецька область характеризується найвищою еродованістю ґрунтового покриву. Тут сконцентровано 66,2% змитих сільськогосподарських угідь, із них 66,5% змитої ріллі (до загальної площі цих земель). Дефляційно небезпечні сільгоспугіддя становлять 85,8 %, а рілля – близько 90% їхньої площі по області.

Висока еродованість грунтового покрову в Артемівському, Тельманівському, Старобешівському, Першотравневому, Володарському, Словянському, Шахтарському та Марїнському адміністративних районах досягла 90-100%.

Основними причинами незадовільного стану захисту ґрунтів від ерозії в області є: надмірна розораність сільгоспугідь (82%), розміщення просапних культур на схилах стрімкістю понад 3⁰ (якщо з 1 га еродованних земель у середньому змивається 14 т мілкозему, то при розміщенні на них просапних культур 300-400 т); прямокутне розташування меж полів, лісосмуг, доріг без врахування рельєфу; слабка захищеність полів лісонасадженнями; нестача техніки для здійснення ґрунтозахисних технологій; відсутність комплексності в проведенні протиерозійних заходів.

Ерозія як фактор деградації ґрунтового покриву й екологічної небезпеки оцінюється передусім інтенсивністю змиву та об’ємами переміщення ґрунтового субстрату. Середньорічний змив ґрунту з орних земель часто становить 10-15 т/га, а під просапними культурами подекуди досягає 20-30 т/га.

Ерозійні процеси руйнують родючий шар ґрунтів, знижують вміст у ньому органічних речовин, азоту, фосфору, калію, мікроелементів та інших поживних речовин. Наукові дослідження свідчать, що внаслідок ерозії істотно зменшується кількість гумусу в грунтах еродованих земель. Так, вміст гумусу в ґрунтах орних земель внаслідок ерозії та незбалансованого внесення і вивозу органічної речовини у 1981 році порівняно з 1882 р. знизився від 4,5 до 3,5% (для порівняння були використані дані вмісту гумусу в ґрунтах у 1882 році В.В.Докучаєва). В цілому за рік від ерозії втрачається близько 0,7 млн. т гумусу.