- •1. Моделі і шляхи переходу до ринку
- •2. Ввп: його структура і способи виміру.
- •3. Антимонопольне законодавство України, його роль в розвитку ринкових відносин.
- •4. Механізм саморегулювання рин. Економіки.
- •5. Кредит: сутність, джерела, види.
- •6. Теорія „довгих хвиль” м.Кондратьєва та їх місце в ек. Науці.
- •II цикл:
- •III цикл:
- •7. Конкуренція та її роль в функціонуванні рин. Ек.
- •8. Дохід акціонерного тов-ва та його розділ. Норма дивіденду.
- •9. Трансформаційна криза ек. України
- •10. Закон конкуренції: сутність, ек-на основа та механізм (7)
- •11. Інфляція як економ. Феномен. Причини інфл.
- •13. Підприємництво: суть, ознаки, види. Критерії класифікації
- •14. Сукупний попит та його компоненти. Детермінанти сукупного попиту.
- •15. Валютний ринок та вал-не регулювання.
- •16. Закон грошового обігу.
- •18. Реформування аграрних відносин в Україні.
- •19. Методи і специфіка ек-го дослідження
- •20. Види цінової еластичності пропозиції.
- •21.Ринок праці в Укр.: сучасний стан та перспективи розвитку
- •22. Крива виробничих можливостей. Закон зростання альтернативних витрат
- •24. Особливість формув. Ринкових відносин в Укр.
- •25. Інфраструктура ринку: сутність та значення.
- •26. Види податків. Крива Лафера.
- •27. Соц.-ек. Проблеми безробіття в ек-ці України.
- •28. Види цінової еластичності попиту: їх графічне зображення та практичне значення.
- •29. Ліквідність та агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей.
- •30.Монополія і конкуренція. Антимонопольний закон Укр. (7,3)
- •31. Ринки факторів вир-ва та розподіл факторних доходів.
- •32. Ціна в ринковій ек-ці, її види та ф-ї.
- •33. Об’єктивні основи формування та розвитку нац. Ек. України.
- •35. Вибір методу ціноутворення на практиці
- •36. Ринок цінних паперів в Укр.: його формування і розвиток.
- •37. Економіка: наука про обмеженість виробничих рес.
- •38. Методи і способи конкурентної боротьби.
- •Способи конкурентної боротьби
- •Методи здійснення нечесної конкуренції
- •39. Макроекономічна нестабільність: циклічність розвитку ринкової ек.
- •40.Економічне зростання і його типи.
- •41. Види і наслідки інфл. Крива Філіпса.
- •42. Роль центрального банку в здійсненні кредитно-грошового регулювання.
- •43. Рцб. Основні операції, здійснювані на фондовій біржі.
- •44. Основні макроеконом. Показники та їх значення.
- •3 Вида показателей совокупного дохода:
- •45. Приватизаційні процеси в Укр. І тенд-ї їх розвитку.
- •47. Діалектична залежність попиту і пропозиції, їх співвідношення. Рівноважна ціна.
- •49. Основні етапи розвитку ек. Теорії (ет)
- •50. Прибуток як кінцевий результат діяльн. Пп.-ва. Норма прибутку.
- •51. Необхідність та шляхи ринкової трансформації економіки Укр.
- •52. Сучасні ек. Теорії.
- •53. Товарне вир-во. Його види та етапи розвитку.
- •54. Динаміка інфл-х проц. В ек. Укр. Антиінфл. Політика.
- •55. Ек. Теорія: об’єкт та предмет ек. Аналізу.
- •56. Ринкова пропозиції та її графічна модель. Детермінанти пропозиції.
- •57. Сучасні проблеми включення ек. Укр. У світогосподарські зв’язки.
- •58. Потреби й ек. Ресурси: їх сутність та класифікація
- •59. Причини циклічного розвитку ек. Фази класичного ділового циклу.
- •60. Становлення ринкової інфраструктури в Укр.
- •61. Технологічні можливості суспільства. Альтернативні витрати ек-го вибору.
- •62. Визначення зп в умовах функціонування ринку.
- •63. Сучасні тенденції форм власності в Укр.
- •64. Сутність та структура ек. Си-ми.
- •65. Економічний закон попиту. Детермінанти попиту.
- •66.Кейнсіанський та монетарний підходи до ек-ї ролі держави в ринковій економіці.
- •67. Типи та види власності, їх взаємодія.
- •68. Безробіття як наслідок порушення макроекономічної рівноваги.
- •69. Бюджетний дефіцит та держ. Борг. Причини виникнення та джерела покриття.
- •70. Проблеми ек-го вибору в різних ек. Си-мах. Економічна система первісної общини
- •Феодалізм
- •Чистий капіталізм
- •Командна економіка
- •Традиційна економіка
- •Змішані системи
- •71. Рівень безробіття. Закон Оукена.
- •72. Становлення організаційно-ек-х форм пп.-цтва в Укр.(13)
- •73. Форми організації суспільного вир-ва. (53)
- •74. Сукупна пропозиція. Крива сук. Пропозиції і чинники її зміщення.
- •75. Світова валютна си-ма та основні етапи її розвитку.
- •76. Товар і його властивості. Альтернативна вартість.
- •77. Номінальний і реальний ввп.
- •78. Необхідність держ. Регулювання рин. Ек-ки.
- •79. Теорії, що визначають вартість (цінність) товару.
- •80. Причини виникнення та види безробіття
- •3 Основні причини безробіття:
- •81. Об’єктивні основи та етапи розвитку світового господарства.
- •82. Гроші: історія розвитку, сутність, ф-ї
- •83. Бюджетні обмеження і криві байдужості. Стан рівноваги споживача.
- •84. Соц. Політика держави. Си-ма соц. Захисту населення
- •85. Ек. Умови виникнення та ефективного функціонування ринку.
- •86. Корисність блага. Загальна і гранична корисність.
- •87. Необхідність реформування податкової си-ми в Укр.
- •88. Сутність ринку, його структура та критерії розмежування.
- •89. Земельна рента і її види.
- •90. Стан та перспективи розвитку ек. Укр.
56. Ринкова пропозиції та її графічна модель. Детермінанти пропозиції.
Пропозиція – сукупність товарів з певними цінами, яку готові продати виробники.
Продавці виграють, коли ціна товарів зростає і тому вони будуть намагатися продати більше товарів, тобто збільшувати пропозицію.
Чим вища ціна, тим вищий розмір пропозиції на ринку цього товару.
Закон пропозиції: чим вища ціна, то більшою мірою зростає пропозиція товарів з боку продавців. І, навпаки, що вища пропозиція, то нижча ціна.
Головним чинником, що визначає вир-во, є витрати вир-ва. На зниження її впливають передусім НТП, запровадження нової технології, скорочення витрат сировини, матеріалів, підвищення продуктивності праці та якості продукції.
57. Сучасні проблеми включення ек. Укр. У світогосподарські зв’язки.
Слабка включеність України в міжнародний поділ праці не тільки не відповідає її національним інтересам, а й суперечить їм, оскільки залишає вітчизняну економіку поза розвитком світових продуктивних сил і провідних напрямків сучасної науково-технічної революції, виштовхує її на узбіччя світового економічного прогресу. Для прискорення процесу входження України у світогосподарські структури необхідно якнайшвидше відновити і зміцнити свої позиції в поділі праці на регіональному рівні, тобто на рівні СНД та колишніх соціалістичних країн Східної Європи. Незважаючи на насильницький демонтаж інтеграційних зв'язків з цими країнами, повністю вони не порушені. їх легше відновити, ніж встановити нові за межами колишньої соціалістичної співдружності. Саме цей регіон, особливо Росія, є величезним ринком збуту для українського виробництва і головним постачальником мінеральних, паливно-енергетичних, лісових та інших видів сировини. Передусім нафти і газу, оскільки Україна забезпечена власними ресурсами нафти на 8%, газу - на 22%. Відновлення регіональних інтеграційних зв'язків дасть можливість вивести національну економіку з глибокої кризи і перейти до розширення господарської взаємодії з основними центрами світового господарства та міжнародними інститутами й розгорнути ділове співробітництво на взаємовигідних засадах з усіма державами світу Для широкого включення України не тільки в регіональний, а й міжнародний поділ праці існують об'єктивні передумови, серед яких найважливішими є: наявність промислових, сировинних, водних та земельних ресурсів; потенційна здатність кадрів до висококваліфікованої і наукоємної праці, яка може бути реалізована у короткий час в результаті активізації стимулювання праці; вигідне географічне положення, вихід до моря, сприятливий клімат. Щоб забезпечити широкомасштабне включення України у світове господарство і міжнародне співробітництво, необхідно сформувати ефективний механізм зовнішньоекономічних зв'язків. Механізм зовнішньоекономічних зв'язків становить собою сукупність конкретних форм зв'язків, а також систему правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських структур із світовим господарством з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її населення. На жаль, в Україні такий механізм відсутній. По-перше, відсутня ефективна правова база. Закони "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про іноземні інвестиції", "Про єдиний митний тариф", "Про загальні принципи створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та деякі інші є правовими актами загального характеру, а тому вимагають доповнень і конкретизації багатьох своїх положень у вигляді ново серії законів, постанов та угод. Ці останні повинні, з одного боку, стимулювати і полегшувати ті ділові зв'язки українських підприємств із зарубіжними, які приносять найбільшу користь економіці України, а з іншого - створювати передумови формування економічного союзу країн СНД, у межах якого діяли б такі принципи: свобода міждержавної міграції капіталів та робочої сили, регулювання питань промислової та інтелектуальної власності, свобода транспорту і ринкових послуг, державні замовлення і уніфікація податків. По-друге, вкрай недосконалою в Україні є валютна, податкова, кредитна й митно-тарифна політика. Вона не забезпечує стабільність національної грошової одиниці відносно провідних валют світу, не сприяє залученню іноземної валюти в країну і використанню її як засобу стабілізації національної економіки та створення державного валютного фонду, гальмує приплив інвестицій і разом з тим виштовхує вітчизняне виробництво на узбіччя світового господарства. Хоча сучасний стан продуктивних сил України значно підірваний суспільно-політичною та економічною кризою, їх потенційні можливості досить великі. Україна успадкувала від СРСР найвищий у Європі показник кількості науково-технічних працівників у розрахунках на душу населення. В країні налічується 700 тисяч осіб, які займаються науково-технічною творчістю. З 22 млн. чоловік активного населення близько 3 млн. становлять спеціалісти з вищою освітою і 2 мли. - з середньою технічною. Все це є одним із важливих факторів розвитку міжнародної науково-технічної кооперації України, основними формами якої могли б бути такі: взаємодія у створенні, розширенні та забезпеченні діяльності навчальних закладів, науково-дослідницьких та консультативних центрів; співробітництво у галузі науки й техніки при будівництві, модернізації та експлуатації підприємств й інших об'єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури; обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими та проектними матеріалами; співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної й економічної інформації. Оскільки найтісніші зв'язки в галузі науки й освіти Україна мала з Росією, а також з деякими колишніми соціалістичними країнами Східної Європи, то розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України повинен охоплювати в першу чергу ці країни.