3. Здійснити первинну хірургічну обробку рани.

Метою проведення первинної хірургічної обробки рани — є створення умов для якнайшвидшого її неускладненого загоєння.

Необхідно мати: антисептик для обробки операційного поля і для промивання рани, анестетик, одноразовий шприц, скальпель, перев’язувальний матеріал, пінцети, затискачі, гачки для розведення країв рани, нижиці, шовний матеріал, голкотримач, ріжучу голку, дренаж у вигляді гумової смужки або хлорвінілової чи силіконової трубки, лейкопластир.

Методика.

Сучасна первинна хірургічна обробка рани складається з таких елементів:

1. дезінфекція операційного поля у радіусі до 10 см навколо рани;

2. знечулення (загальне чи місцеве — залежно від рани та стану потерпілого);

3. розсічення рани вздовж її довгої осі до дна (необхідне для повної ревізії зони поширення ранового каналу і характеру пошкодження);

4. ревізія порожнини рани шляхом її огляду (краї рани розводять гачками);

5. видалення з рани сторонніх тіл (осколків металу, дерева, одягу, камінців, землі тощо);

6. висічення іншим скальпелем пошкоджених країв і дна рани (всієї ранової поверхні, яка інфікована при пораненні) в межах здорових тканин одним блоком, відступивши від країв 0,5—1,5 см (розмір залежить від локалізації рани, тобто характеру тканин — чи немає в ділянці рани життєво важливих судин, нервів, органів тощо); після виконання цього етапу рана стає різаною і стерильною;

7. за неможливості повного видалення дна рани (а також її країв), видаляють лише найбільш уражені тканини в межах анатомічно можливого;

8. проведення в рані гемостазу після зміни хірургом рукавичок і інструментів шляхом перев'язування судин нитками (переважно такими, що розсмоктуються) чи їх електрокоагуляції;

9. відновлення цілісності пошкоджених у рані органів і структур (судин, нервів, сухожилків);

10. промивання рани хімічними антисептичними засобами (розчинами фурациліну, хлоргексидину, йодопірону тощо);

11. введення у рану дренажу — гумової смужки або хлорвінілової чи силіконової трубки (залежно від характеру рани та ступеня її контамінації мікрофлорою);

12. закривання рани первинними ранніми швами після ретельного видалення пошкоджених тканин; якщо є сумніви щодо радикальності видалення пошкоджених тканин і за великої контамінації рани мікробами, рану можна залишити на 2-4 доби відкритою і закрити її в цей термін первинно-відтермінованими швами;

13. фіксація на зашитій рані стерильного перев’язувального матеріалу лейкопластиром чи бинтом.

3. Здійснення транспортної іммобілізації.

Іммобілізація - знерухомлення пошкодженої ділянки тіла (переломи, вивихи, обширні рани м'яких тканин). Для цієї мети використовують стандартні шини (фанерні, пластмасові, пневматичні) або шини з підручного матеріалу (лижі, дошки та ін.). До використання шини і після обробки шкіри 3% розчином йодної настойки, на рану накладають стерильну пов'язку, а на кісткові виступи — підкладку під шину з м'якого матеріалу чи вати. Шини мають бути такої довжини, щоб вони знерухомлювали два сусідніх з ділянкою травми суглоби: наприклад, при переломі гомілки шина повинна проходити від верхньої третини стегна до стопи. В зимовий час кінцівку, на яку накладена шина, покривають одіялом.