- •Матриця. Розмірність матриці. Різновиди матриць. Встановити розмірність наступних матриць:
- •2.Які елементи утворюють головну та побічну діагональ матриці? Для наступних матриць визначити елементи:
- •3. Як помножити матрицю на дійсне число? додавання матриць.
- •4.Які матриці можна множити? Як знайти добуток матриць? Чи має добуток матриць властивість комунікативності?
- •5. Протилежна, транспонована та вироджена матриці.
- •6.Які матриці мають визначник? Правила обчислення визначників другого та третього порядків.
- •7.Мінор та алгебраїчне доповнення елемента матриці.
- •8. Яка матриця має собі обернену? Як знаходять та позначають обернену матрицю до матриці а ?
- •9. Властивості визначників.
- •10.Система лінійних рівнянь та її розв’язок. Означення несумісної, означеної, неозначеної, однорідної систем лінійних рівнянь.
- •11.Формули Крамера.
- •13. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом Гауса.
- •14.Означення вектора, абсолютної величини вектора,
- •15. Означення колінеарних векторів. Умова колінеарності векторів.
- •16.Скалярний добуток векторів. Умова перпендикулярності двох векторів. Кут між векторами.
- •18.Умови перпендикулярності і паралельності двох прямих. Як знайти точку перетину двох прямих.
- •19.Загальне рівняння прямої та рівняння прямої у відрізках на осях.
- •20. Канонічне та параметричне рівняння прямої Канонічне рівняння
- •21.Рівнянння прямої з кутовим коефіцієнтом.
- •22. Коло. Канонічне рівняння кола. Діаметр. Хорда.
- •23. Еліпс. Канонічне рівняння еліпса. Побудова еліпса. Ексцентриситет еліпса.
- •Канонічне рівняння Еліпса
- •Побудова Еліпса
- •24.Гіпербола. Канонічне рівняння гіперболи. Побудова гіперболи. Ексцентриситет гіперболи.
- •25.Парабола. Канонічне рівняння параболи. Побудова параболи.
- •26. Векторний добуток двох векторів.
- •27. Мішаний добуток трьох векторів.
- •28.Розклад вектора за базисом.
- •29. Функція. Область визначення та множина значень.
- •32.Екстремум функції. Необхідна умова існування екстремуму. Достатні умови екстремуму.
- •33. Екстремум функції. Дослідження функції на екстремум за допомогою другої похідної.
- •34.Границя функції в точці. Основні теореми про границі. Чудові границі
- •Основні теореми про границі функцій
- •Чудові границі
- •35.Точка розриву функції,їх класифікація.
- •36.Похідна геометричний зміст похідної.
- •37.Правила диференціювання.
- •39. Періодичність функцій. Асимптоти графіка функції.
- •42.Застосування диференціалу функції в наближених обчисленнях.
- •45.Екстремум функції двох змінних. Стаціонарні точки.
- •46.Умовний екстремум функції двох змінних.
- •47.Первісна. Невизначений інтеграл.
- •48.Безпосереднє інтегрування.
- •49.Інтегрування частинами.
- •50. Інтегрування Методом підстановки (заміни змінної)
- •52. Визначений інтеграл. Властивості визначеного інтегралу.
- •54.Метод підстановки для визначеного інтегралу.
- •55.Диференціальне рівняння. Порядок диференціального рівняння. Приклади диференціальних рівнянь.
- •56.Види розв’язків диференціального рівняння.
- •57. Початкові умови диференціального рівняння. Задача Коші.
- •58. Диференціальне рівняння з відокремленими змінними, та його загальний розв’язок.
- •59.Однорідні диференціальні рівняння першого порядку, їх загальний розв’язок.
- •Бернуллі метод
Чудові границі
Перша чудова границя та її наслідки.
Друга чудова границя та її наслідки.
35.Точка розриву функції,їх класифікація.
Точка х 0 називається точкою розриву функції y = f (x), якщо вона належить області визначення функції або її кордоні і не є точкою неперервності. У цьому випадку говорять, що при х = х 0 функція розривна. Це може статися, якщо в точці х 0 функція не визначена, або не існує межа функції при х → х 0, або, якщо межа функції існує, але не дорівнює значенню функції в точці х 0: lim f (x) ≠ f (х 0). Крапку х0 називають точкою розриву першого роду,
x → x 0
якщо існують кінцеві односторонні межі f (x0-0) = lim f (x) і f (x0 +0) = lim f (x), але f (x0-0) ≠ f (x0 +0). x → x 0 -0 x → x 0 +0
Крапку х0 називають точкою розриву другого роду, якщо хоча б один з односторонніх меж f (x0-0) і f (x0 +0) не існує (зокрема, нескінченний).
36.Похідна геометричний зміст похідної.
Похідна́ — основне поняття диференційного числення, що характеризує швидкість зміни функції. Визначається як границя відношення приросту функції до приросту її аргументу коли приріст аргументу прямує до нуля (якщо така границя існує). Функцію, що має скінченну похідну, називають диференційовною. Похідна позначається як , що вимовляється «еф-штрих від ікс».
Функція, що має скінченну похідну в точці x, зветься диференційованою в точці x.
Похідна також позначається, як відношення диференціалів. Похідну функції можна, теоретично, обчислювати використовуючи границю відношення приростів. На практиці, достатньо знати похідні обмеженої кількості простих функцій, тоді можна обчислити більш складні випадки за допомогою правил дифернеціювання.
Геометричний зміст похідної
Значення похідної функції у точці дорівнює значенню кутового кофіціента дотичної до кривої у точці з абсциссою .
Рівняння дотичної до кривої у точці M( ) має вигляд:
y=f́(x)=tga
37.Правила диференціювання.
Дії знаходження похідних функцій називаються диференціюванням функцій і виконуються за такими правилами:
- Похідна суми певної скінченої кількості функцій дорівнює сумі похідних доданків.
- Похідна різниці двох функцій дорівнює різниці похідних зменшуваного і від’ємника.
- Похідна добутку двох функцій дорівнює сумі добутків першої функції на похідну другої функції і другої функції на похідну першої функції.
39. Періодичність функцій. Асимптоти графіка функції.
Періоди́чна фу́нкція ― функція, яка повтороює свої значення через деякий ненульовий період, тобто не змінює свого значення при додаванні до аргумента фіксованого ненульового числа (періоду).
Асимптоти кривих
Нехай крива задана рівнянням , де є неперервною функцією на відрізку . Тоді задана крива всіма своїми точками знаходитиметься в замкненому прямокутнику , де є найбільше значення функції на відрізку . Якщо функція задана на нескінченному проміжку або у випадку, коли проміжок скінчений, але містить точки розриву другого роду заданої функції, то криву не завжди можна розмістити в прямокутнику. Тоді крива або окремі її вітки йдуть в нескінченність. При цьому може трапитися так, що крива на нескінченності, “розпрямляючись”, наближається до деякої прямої лінії. Пряма лінія називається асимптотою кривої , якщо відстань точки кривої до прямої прямує до нуля, коли точка по кривій рухається в нескінченність. Асимптоти розрізняють трьох типів: “горизонтальні” (паралельні осі ); “вертикальні” (паралельні осі ) і - “похилі”.