- •«Природа художнього таланту». Методика проведення уроку з естетики.
- •«Як і чому виник етикет». Методика викладання.
- •Мета і завдання образотворчого мистецтва як навчального предмету. Види діяльності учнів на уроках.
- •Характеристика форм організації навчання образотворчої діяльності.
- •Видова специфіка мистецтва.
- •Візантійське мистецтво. Архітектура. Монументальний живопис. Ікона як світоглядна система християнства.
- •Естетичні системи Давньої Греції та Риму.
- •Етика Аристотеля.
- •Етика екзистенціалізму.
- •Етика і. Канта.
- •Західноєвропейське мистецтво хviiі століття. Стиль рококо: характерні риси, провідні майстри. Творчість Антуана Ватто, Франсуа Буше.
- •Західноєвропейське мистецтво хіх століття. Особливості розвитку та провідні мистецьки стилі.
- •Класифікація видів мистецтва. Характеристика видів образотворчого мистецтва.
- •Класицизм у європейському мистецтві. Головні етапи розвитку. Характеристика стилю. Архітектура. Живопис.
- •Мистецтво середнього та далекого Сходу. Особливості архітектури Індії, Китаю, Японії.
- •Архітектура Індії в ісламський період
- •Мистецтво Стародавнього Єгипту. Зв’язок із заупокійним культом. Різновиди архітектурних споруд. Давньоєгипетський канон. Скульптура. Порівняння з мистецтвом стародавньої Месопотамії.
- •Мистецькі напрямки хх ст.: фовізм, кубізм, експресіонізм, футуризм, дадаізм, сюрреалізм. Розширення меж мистецтва. Нові мистецькі практики: інсталяція, перформанс, хеппенінг, енвайромент.
- •Основні естетичні категорії.
- •Особливості імпресіоністичного світосприйняття у творчості провідних французьких живописців.
- •Північне Відродження. Розбіжності та точки зіткнення з Ренесансом Італії. Творчість провідних майстрів живопису Німеччини та Нідерландів.
- •Відмінності від італійського відродження
- •Тенденції розвитку українського мистецтва кінця хіх – початку хх ст.
- •Характеристика видів образотворчого мистецтва.
- •Характеристика методів навчання за джерелом і способами передачі навчальної інформації на прикладі конкретного уроку образотворчого мистецтва.
Характеристика видів образотворчого мистецтва.
Живо́пис (маля́рство, фр. peinture, англ. painting, болг. живопис, рос. живопись, пол. malarstwo, чеськ. malířství) — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.
Найбільш поширені твори живопису, виконані на пласких або майже пласких поверхнях, таких як натягнуте на раму полотно, папір, поверхні стін і т. д. До живопису відносять і виконані фарбами зображення на декоративному та церемоніальному посуді, поверхня якого може мати складну форму.
Скульптура (лат. sculptura, від лат. sculpo — вирізаю, висікаю) — ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин, її головні жанри — портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробкасилуету, фактури, у деяких випадках також кольору.
За своєю формою розділяють два види скульптури: рельєф та круглу скульптуру. Остання в залежності від призначення ділиться на монументальну (великі архітектурні ансамблі, пам'ятники), монументально-декоративну (прикрашає будинки та парки) та станкову (зазвичай представлена в музеях, на виставках або є частиною інтер'єру)
Декоративно-ужиткове мистецтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашувати».Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.
Головне завдання декоративно-ужиткового мистецтва — зробити гарним речове середовище людини, її побут.
Краса творів ужиткового мистецтва досягається завдяки декоративності. Декоративність є єдино можливим засобом вираження змісту та художньої образності. Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійснюється за призначенням предмета — меблі, одяг, посуд тощо, за технікою виконання — різьблення, ткацтво, розпис, за матеріалом — дерево, кераміка, текстиль, камінь,лоза, тобто використання природних матеріалів; метали та їх сплави, пластмаси, скло, порцеляна, папір та ін., тобто використання штучних, винайдених людиною матеріалів.
Графіка (нім. Graphik, грец. graphikos «написаний») — вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного, та менше ніж у живопису, використання кольору. Графічний — виконаний у стилі графіки.
Різновид образотворчого мистецтва, що зумовлюється специфічними засобами зображення лініями, штрихами, крапками і плямами на поверхні,основою якої, зазвичай, виступає білий папір. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму.[1]
Графіка поділяється на такі різновиди:
станкова
книжкова
плакатна
прикладна
архітектурна