V етап (2000 - 2005 рр.) – стабілізація банків.

П’ятий етап розвитку банківської системи України почався з прийняттям нового Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг".

Банківська система України протягом 2000 – 2005 рр. демонструвала значні темпи зростання: чисті активи українських банків зросли у 5,75 рази, капітал – у 14,2 рази, переважно за рахунок банків першої та другої груп. На початок 2001 року банківська система України налічувала 216 банків. На кінець 2006 році НБУ було зареєстровано 193 банка, з яких переважна більшість зареєстрована у Київській (60%), Дніпропетровській (8%), Харківській (7%), Донецькій (6%) та Одеській (6%) областях. Аналіз показників діяльності банків указує на вкрай незначну, за світовими стандартами, результативність їх функціонування, а також колосальну диференціацію можливостей різних банківських інститутів.

Так, активи всієї системи комерційних банків на початок 2003 року обчислювалися всього 12,7 млрд. дол., кредитний портфель – 8,8 млрд. дол., балансовий капітал – 1,9 млрд. дол. [2].

Для порівняння: 2000 року капітал найбільших банків світу Citygroup (США), які входили до першої трійки, становив 54,4 млрд. дол., Mizubo Financial Group (Японія) – 50,5 млрд., Bank of America Corp. (США) – 40,6 млрд. д, а величина активів Mizubo Financial Group (Японія) – 1,3 трлн. дол., Citygroup (США) – 902,2 млрд., Deutsche Bank (Німеччина) – 874,7 млрд. дол.

На початок 2003 року відношення балансового капіталу українських комерційних банків до ВВП становить 4,5%, тоді як у Росії – 5,4, США та ФРН – по 5%. Водночас відношення сукупних банківських активів до ВВП в Україні майже на чверть нижче, ніж у Росії, вдвічі – ніж у США [2].

VI етап (починаючи з 2008 р. І до сьогодні)

Шостий етап розвитку банківської системи пов'язаний із світовою фінансовою кризою, яка не минула і України. Кризові явища посилювались за рахунок зростання темпів інфляції, підвищення цін та політичної нестабільності у державі. Понад це, відсутність єдиної стратегії та узгодженої реалізації тактичних заходів у подоланні кризових явищ з боку керівництва відповідних державних органів поглибило стагнаційні процеси. Перед банківським сектором постала проблема можливої втрати ліквідності окремими великими банками, що зумовило б крах банківської системи загалом.

Фундамент для розгортання кризових тенденцій у банківській системі України був закладений саме бурхливим розвитком кредитування під впливом низки внутрішніх і зовнішніх причин.

За даними Держкомстату України, загальний зовнішній борг банківської системи станом на 01.01.2010 р. становив 30,7 млрд. дол. США) і на 84 % складався з довгострокових запозичень. Найприбутковішими виявилися банки, що спеціалізуються на роботі з корпоративними клієнтами та з іноземним капіталом. На кінець 2009 р.: «ПриватБанк», «Ощадбанк», «Сітібанк», «Каліон Банк Україна», «ИНГ Банк Україна» [3, с. 158].

У 2009 р. в умовах депресивного стану вітчизняної економіки і складного фінансового становища банківської системи спостерігалося різке падіння обсягів кредитування економіки. Загальний обсяг наданих кредитів зменшився на 1,5 %, при цьому кредити не фінансовим і фінансовим організаціям виросли на 4,2 %, а фізичним особам упали на 14,0 %. У січні-серпні 2010 р. зазначені показники становили відповідно – 1,1 %, 2,9 %, – 9,1%. На кінець грудня 2011 року ці показники становлять – 9,4%, 22,4 % - 4%.

Це свідчить про збільшення рівня значимості банків і стабілізації економіки і її поступового розвитку.

Висновок

Отже, у дослідженні проаналізовано необхідність створення банківської системи в Україні, виділено шість етапів її становлення та розглянуто характерні риси, що були притаманні кожному з них.

Першим етапом можна вважати 1991-1992рр., коли відбуваються процеси перереєстрації та реорганізації банків. На цьому етапі Національний банк почав перереєстровувати комерційні банки України, зареєстровані ще Держбанком СРСР. У цей період “ міністерський ” капітал, тобто вкладення у комерційні банки різних державних установ, поступово витісняється ринковим капіталом спільних та малих підприємств, акціонерних товариств.

Другий етап (1992-1993 роки) можна назвати «поява банків “ другої хвилі ”». На цьому ж етапі спостерігалося масове утворення дрібних малопотужних “ кишенькових ” банків. Ці банки непогано зростали на гіперінфляції, примітивно експлуатуючи цей зовнішній, незалежний від них фактор.

На третьому етапі (1994-1996 роки) відбуваються перші банкрутства.

Багатьом із них не вдалося втриматися на плаву: 1994 року ліквідовано 11 збанкрутілих банків; 1995 року – 20, серед яких і найбільші; 1996 року прямими банкрутами стали 45 банків та 60 опинилися у стані прихованого банкрутства і ще протягом багатьох років виборюватимуть право на існування.

Четвертий етап (1996-2000 рр.) відзначається стабілізацією банків та впровадженням національної валюти – гривні.

П’ятий етап розвитку банківської системи України (2000 - 2005 рр.) умовно можна назвати стабілізацією банків, який почався з прийняттям нового Закону України «Про банки і банківську діяльність». В цей період відбулися значні темпи зростання: чисті активи українських банків зросли у 5,75 рази, капітал – у 14,2 рази, переважно за рахунок банків першої та другої груп.

Шостий етап розвитку з (2008 р., і до сьогодні) банківської системи

пов'язаний із світовою фінансовою кризою, яка не минула і України. Кризові явища посилювались за рахунок зростання темпів інфляції, підвищення цін та політичної нестабільності у державі.

Розглянувши основні етапи становлення та розвитку банківської системи України, можна стверджувати, що реалізація заходів щодо стабілізації банківського сектору, зокрема стимулювання до нарощування капіталу і ліквідності, очищення банківських активів від «поганих» кредитів, сприятиме відновленню основних функцій банківських установ і спрямуванню кредитних ресурсів на розвиток економіки. Криза навчила банки оперативно реагувати на складні ситуації та застосовувати відповідні антикризові заходи, обережніше оцінювати свої можливості й ризики, що дозволяє сподіватися на більш збалансований і стабільний розвиток України на новому етапі економічного піднесення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аржевитин С. Проблемы банковской системы Украины в ХХІ столетии / С. Аржевитин // Мир денег. – 2000. - №6. – С. 22-23.

2. Барановський О. БСУ: сьогодні і завтра / О. Барановський // Дзеркало тижня.– 2006. - №13. - С.6.

3. Єрмолаєва А.В. Україна в 2010 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку / А. В. Єрмолаєва. – К. : НІСД, 2010. – 528 с.

4. Закон України «Про банки і банківську діяльність» із змінами і доповненнями вiд 16.10.2011 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=2121-14

5. Савлук М.І. „Вступ до банківської справи” / М.І. Савлук. - К. : Лібра, 1998. – 456 с.

6. Сугоняко О. Сучасні проблеми розвитку банківської системи України / О. Сугоняко // Вісник НБУ. – 2007. - №1. – с.18.