2. Оптимістичний і песимістичний варіанти розвитку світової економіки

У свій час був підготовлений довгостроковий прогноз тенденцій глобального розвитку в перспективі. Основні висновки документа: в недалекому майбутньому глобальні проблеми можуть набути загрозливих розмірів; після 2000р. потенціал планети для підтримки життя людини може бути вичерпаний протягом життя лише декількох поколінь; для зміни цих тенденцій та послаблення їхньої гостроти потрібні рішучі нові ініціативи в усьому світі; необхідні зміни не під силу будь-якій окремій країні світу; вони можуть бути лише результатом безпрецедентної глобальної співпраці. За даними Інституту “Уорлд-уотч” (США), з 1970 по 1990р. світ втратив майже 200 млн. га лісів, площа пустель збільшилася приблизно на 120 млн. га, знищено 180 млрд. т. орного шару сільськогосподарських угідь, населення Землі збільшилося за цей час на 1,6 млрд. чоловік. До 2030р. народонаселення світу може сягнути 10 млрд. чоловік. Для підтримки життєвих стандартів потрібно буде збільшити сільськогосподарське виробництво в 4 рази, а виробництво енергії — в 6 разів. При існуючих тенденціях екологічна катастрофа стане неминучою протягом життя 2-3 поколінь. За прогнозами, підвищення середньорічної температури внаслідок парникового ефекту може досягнути в другій половині ХХІ ст. — 2,6-5,8 градусів.

Життя на Землі під загрозою. Разом з тим необхідні рішення і дії відкладаються, збільшуючи ціну, яку доведеться платити за це майбутнім поколінням. Про те, яке значення має фактор часу, свідчить один лише приклад. За прогнозами демографів, чисельність світового населення з часом повинна стабілізуватися. Але для цього потрібно досягти зменшення середнього коефіцієнту народжуваності. Якщо коефіцієнт 2,1 буде досягнутий до 2025р., то світове населення стабілізується на рівні 11 млрд. чоловік, якщо до 2050р., то населення збільшиться до 17 млрд. чоловік.

Ключ до вирішення глобальних проблем — у підвищенні рівня організованості та керованості світової системи та її цілісності. Існуюча міжнародна економічна система, заснована на змінному співвідношенні сил держав-націй та їхніх союзів, переживає кризу. Функціональна цілісність і взаємозалежність світу, що виникла під впливом глобальних інтеграційних процесів, вступає у все більше протиріччя з політичною фрагментацією міжнародної системи держав-націй. Під нацією розуміють ні етнічну приналежність, ні національність, а народ як політично організовану спільноту, тобто державу. Зараз у світі спостерігається тенденція до утворення нових держав. Якщо так буде продовжуватися, то за думкою експертів, кількість самостійних держав може збільшитися з 190 до 300. Такий процес сприяє посиленню конфліктності міжнародних відносин.

Національні інтереси вступають у все більше протиріччя з новими глобальними реальностями. Тенденція до дроблення існуючих державних утворень за етнічною ознакою здатна привести всю міжнародну систему в стан хаосу. Криза міжнародної системи держав-націй поглиблюється суперечливими наслідками модернізації. Для більшості країн, втягнутих у процес модернізації під впливом зовнішніх факторів, цей шлях виявляється болісним і важким. Прірва між наддержавами і малорозвинутими країнами поглиблюється, оскільки в умовах технологічної революції перші просуваються вперед швидше, ніж здатні модернізуватися другі. Неминуче у процесі модернізації зіткнення різних, іноді важко сумісних культур, викликає напругу як між різними суспільствами, так і всередині них, створюючи умови для конфліктів. Після 1945р. у світі відбулося більше ніж 100 великих військових конфліктів, в яких загинуло близько 20 млн. чоловік. Наддержави принаймні 16 разів погрожували застосуванням ядерної зброї. З припиненням “холодної війни” світ став менш загрозливим, але одночасно і менш стабільним та передбачуваним. Тенденція до виникнення локальних конфліктів постійно зростає. У середньому за рік на Землі відбувається близько 40 війн.

Проблеми світового співтовариства неможливо вирішити частинами — вони потребують комплексного підходу. Неузгоджені дії виявляються не тільки малоефективними, але в окремих випадках і контрпродуктивними. А локальні рішення можуть викликати посилення нестабільності в світі. У теперішньому вигляді система міжнародних інститутів надто громіздка та недостатньо дійова. В умовах, коли фактор часу набуває вирішального значення, прийняття необхідних рішень надовго зволікається внаслідок нескінчених обговорень, узгоджень, ратифікаційних процедур. Велика кількість міжнародних діалогів і переговорів різко контрастує з мізерними поки що практичними результатами майже у всіх сферах.

У більшості випадків управління економікою в окремо взятих державах визначає рішення багатьох загальних і однотипних проблем у рамках всієї сукупності країн світу як цілісної, складної, динамічної і багатофункціональної системи.

У праці Германа Кана — відомого американського соціолога і економіста, та його співавторів, викладені два діаметрально протилежних варіанти перспективи світової економіки.

Перший варіант передбачає, що реалістична перспектива розвитку світового співтовариства може бути охарактеризована в 1776, 1976 і в 2176 роках відповідно такими параметрами:

• населення земної кулі — 750 млн. чоловік, 4,1 млрд. чоловік, 15-30 млрд. чоловік;

• валовий світовий продукт на душу населення — 200, 1300 доларів і 20 тисяч доларів США;

• валовий світовий продукт — 150 млрд., 5,5 трлн., 300 трлн. доларів США.

Існує думка, що в наступні 100 років у світі, що розвивається, матеріальні суперіндустріальні і постіндустріальні економіки, а за ними невдовзі піде решта країн світу. Вважається, що світове співтовариство поки що в силах попередити можливу майбутню катастрофу.

З розвитком науки та техніки ресурси скоріше збільшуються, ніж залишаються незмінними: життєво необхідно мати більше техніки і капіталу; процедура прийняття рішень досягне, ймовірно, рівня, який відповідає обставинам; буде достатньо ресурсів за помірними цінами; ріст населення перестане мати нинішній експоненціальний характер і стабілізується природним чином; нинішні показники абсолютного зубожіння будуть майже всюди зменшуватися.

Важливими подіями в історії людства стали революція в сільському господарстві, яка почалася на Близькому Сході приблизно 10 тисяч років тому, і промислова революція в Голландії та Англії близько 200 років тому. У значній мірі так само, як і революція у сільському господарстві, промислова революція отримала розповсюдження по всьому світу, викликаючи постійні зміни в способі життя. Однак, цей другий революційний процес, мабуть, вимагатиме для свого завершення не 10 тисяч років, а десь через 400 років з’явиться, очевидно, суперіндустріальна економіка, яка повністю задовольнить нове суспільство. Згідно даній точці зору, довгострокова перспектива виявляється цілком задовільною.

Другий варіант передбачає, що чисельність населення з часом буде зростатиме швидше, ніж його забезпечення продовольством. При цьому різко скоротяться доходи від капіталовкладень, а подальший промисловий розвиток прискорить загибель людства. Підкреслюється неможливість забезпечити життя на Землі для 10 або 20 млрд. чоловік.

У документах Світового банку реконструкції та розвитку відзначається, що в перспективі глобальні зміни будуть залежати від цілої низки факторів. До їхнього числа відносять зростання обсягів міжнародної торгівлі, політику провідних індустріальних країн, стан світових ринків капіталу та інші. У будь-якому випадку простежується невизначеність в економічному розвитку світу на перспективу (табл. 15.1).

Таблиця 15.1

Оптимістичний і песимістичний варіанти розвитку світової економіки

	Оптимістичний варіант	Песимістичний варіант
Міжнародна торгівля	Переговори під егідою ГАТТ/СТО досягнуть реальних успіхів, будуть укладені регіональні угоди, у відповідності зі структурами ГАТТ ці угоди різко підвищать рівень інтеграції в Європі, Азії та в Західній півкулі, швидко збільшаться обсяги світової торгівлі.	Переговори під егідою ГАТТ/СТО завершаться повним провалом; односторонні заходи з боку індустріальних держав приведуть до торгових війн, обсяг торгівлі в цілому в світі знизиться, хоча в регіональних блоках зниження буде не таким значним.
Рух капіталів	Відновиться приплив капіталу до країн, що розвиваються. Завдяки впевненості іноземних інвесторів зросте обсяг прямих іноземних інвестицій.	На світовому ринку капіталів буде переважати атмосфера надзвичайної обережності, в результаті чого не буде значного припливу коштів у країни, що розвиваються.
Фінансова система	Фінансові структури знайдуть вихід з кризи — завдяки фінансовим реформам та нормативним змінам зменшаться ризики, які закладені в діяльності системи. Економічний спад буде швидко переборений, заборгованість країн, що розвиваються, буде поступово зменшена завдяки спеціальним ініціативам.	Кризовий стан ряду значних фінансових структур США та Японії приведе до збільшення надбавок за ризик, до зниження обсягу інвестицій, до тривалого економічного спаду і можливого росту рівня інфляції. Боргова криза і в подальшому буде гальмувати економічне зростання країн, що розвиваються.
Політика індустріаль-них країн	Макроекономічна політика великих індустріальних держав приведе до стабілізації фінансових ринків і забезпечить сталі обсяги зростання.	Індустріальним країнам не вдасться налагодити співробітництво: в макроекономічній сфері вони будуть застосовувати неправильні заходи, що приведе до нестабільності в сфері фінансів і затримає економічне зростання.
Рівень безпеки	Відсутність холодної війни зніме напругу в відносинах між наддержавами; на базі ООН будуть розроблені нові структури міжнародної безпеки.	Занепад наддержав приведе до регіональних криз, внутрішніх та міждержавних національних конфліктів. Нарощування військового потенціалу поглине ресурси економіки; тероризм, наркотики і бідність будуть підривати внутрішню безпеку країни.
Технології	Нові технології поліпшать стан здоров’я людей і підвищать продуктивність праці (передусім у сільському господарстві). Транснаціональні корпорації створять більш широкі глобальні виробничі системи, за допомогою комп’ютерної техніки з’явиться можливість зменшити переваги великих ринків; кращі засоби зв’язку нададуть країнам з достатнім людським капіталом можливість догнати інші країни по рівню продуктивності.	Технології, необхідні для виробництва конкурентоспроможних продуктів, стануть ще складнішими і приведуть до більш високого рівня економії праці. Їхнє розширення буде обмежено протекціоністськими заходами і стратегією фірм-виробників; переваги країн, що розвиваються, які базуються на дешевій сировині і робочій силі, зменшаться.
Енергоносії	Завдяки новим політичним угодам по Близькому Сходу та конструктивному діалогу між виробниками та споживачами нафти почнеться період, коли ціни на цей продукт будуть виключно стабільними.	У результаті продовження політичної і соціальної нестабільності на Близькому Сході, який збереже за собою роль головного експортера нафти, ціни на цей продукт будуть нестабільними.
Стан середовища	Екологічні наслідки виявляться не такими негативними і завдадуть менших екологічних збитків, ніж очікувалось. Нові політичні заходи з боку окремих країн і міжнародного співтовариства поліпшать стан охорони дефіцитних природних ресурсів.	Екологічні втрати в подальшому збільшаться і будуть негативно впливати на стан економіки; світові ресурси різко скоротяться; в подальшому все частіше будуть виникати місцеві екологічні катастрофи.

Для того щоб сформувати думку про перспективу економічного зростання країн, що розвиваються, необхідно безпосередньо або опосередковано зробити висновки в відношенні кожного вищезазначеного фактора. Навіть не потрібно робити глибокого аналізу, щоб стверджувати, що економічна гнучкість завжди буде додатковим позитивним фактором. Безперечно, найкращі шанси на успіх матимуть країни, які зуміють пристосуватися до будь-якого з варіантів розвитку події.

Таким чином, кожна глобальна проблема є об’єктивною за своїм характером і має матеріальну основу, і тому особлива увага повинна приділятися економічним аспектам глобальних проблем.

Сьогодні ведеться дискусія на дуже актуальну тему про неоднозначний вплив НТП на існування глобальних проблем сучасності в умовах посилення процесів глобалізації та корпоратизації світової економіки. При цьому проглядаються два основних підходи до цієї об'єктивної тенденції, обумовленої в першу чергу активним процесом НТП в останні десятиліття. Процеси, що нині відбуваються, часто іменують також "технологічною революцією". З однієї сторони, голосно звучать думки про те, що глобалізація і супутня їй модернізація несуть із собою загальний прогрес і процвітання, що також приведуть до ствердження "західних" культурних, моральних і інших цінностей всюди у світі.

Однак з таким оптимістичним прогнозом не погоджуються багато вчених і політичних аналітиків, які вважають подібні судження не просто поверхневими, але і такими, що вводять в оману, а тому є небезпечними. Наприклад, добре відомий у Сполучених Штатах журнал політичного інакомислення "Нейшн", досліджуючи проблему глобалізації, зокрема її тіньовий бік, зазначає: "Глобалізація - це головне політичне явище наших днів, що веде до виникнення нових фундаментальних нерівностей, зниженню зарплати, погіршенню природного середовища, підриву стандартів в області прав людини, у міру того як регіони і держави змагаються між собою за інвестиції з боку корпорацій". Теза про збільшення соціальної нерівності підкріплюється посиланням на дані Бюро статистики США, згідно яким розрив між багатими і бідними в цій країні досяг максимальної величини. За розрахунками американських економістів, у нинішніх умовах лише незначна меншість (близько 20%) населення тією чи іншою мірою може виграти або зберегти соціальний статус у процесі реалізації технологічної революції, а переважна більшість ризикує виявитися за межами "прогресу", причому біля третини уже відчуло на собі подібний негативний ефект. Ці підрахунки, однак, відносяться лише до розвинутих країн, у той час як у державах, що розвиваються, з їх швидким зростанням населення співвідношення "імущих" і "незаможних" може виявитися ще більш несприятливим, а отже, проблема виявиться ще гостріше.

У другій половині ХХ ст. наука зробила різкий стрибок уперед. Звідси небачений в історії технічний та індустріальний прогрес людства. Але саме глобальний технічний прогрес породив глобальні негативні наслідки (різке і не завжди виправдане збільшення витрат природних ресурсів, у тому числі невідновлюваних, що стало причиною тиску на природний потенціал планети; негативний антропогенний розвиток на природне середовище; швидке демографічне зростання, що не супроводжується відповідним збільшенням продовольчої бази; різний рівень розвитку країн; постійне удосконалювання у виробництві зброї тощо).

Усе це привернуло увагу до глобальних проблем не тільки політики, але і науки. Сам термін “глобалістика” ввійшов у науковий побут на рубежі 60-70-х років, коли міжнародний резонанс викликали перші доповіді Римського клубу (міжнародна організація заснована в 1968р. з метою дослідження розвитку людини в період НТР), в яких пильна увага приділялася глобальним проблемам сучасності, розв’язання яких вимагає спільних і невідкладних зусиль усіх держав і народів. Двоїсте ставлення до НТП обумовлене тим, що з одного боку, НТП розглядається як набір інструментів, н6еобхідних для розв’язання глобальних проблем сучасності, а з іншого – як причина появи цих самих проблем. В цьому аспекті особливого значення в умовах глобалізації набуває створення нового наукового світогляду – фундаменту науки про те, як робити відкриття, інформації про створення методів пошуку та вивчення невідомих сил природи, використання яких – залог розв’язання глобальних проблем сучасності і відповідно майбутнього розквіту людства.

Усі або майже всі відомі катаклізми у долі людства породжені невідповідністю темпів зростання чисельності населення і темпів зростання виробництва матеріальних благ, необхідних для існування людей, що живуть. Саме тому через кожні 40-50 років у житті людства настають періоди значної нестачі засобів існування, і кожний раз виникає кризова ситуація, яка вимагає для свого вирішення революційного (стрибкоподібного) збільшення виробництва матеріальних благ.

Дві життєво важливі сфери суспільної діяльності людей, а саме: сфера розподілу матеріальних благ та сфера виробництва матеріальних благ відіграють визначну роль у розв’язанні кризових ситуацій. Шлях виходу з матеріальної кризи – здійснення НТР, шлях, коли різке збільшення виробництва матеріальних цінностей стає можливим за рахунок створення і використання більш ефективних принципово нових технологій виробництва матеріальних благ. Це мирний шлях розвитку добробуту людського суспільства і здійснюється він, головним чином, представниками сфери виробництва матеріальних благ. Слід відзначити, що сфера виробництва матеріальних благ містить у собі дві нерозривно пов’язані між собою галузі людської діяльності, перша з них називається наукою й її головна мета – інформаційне забезпечення виробництва матеріальних благ, друга галузь – власне виробництво матеріальних благ, його головна мета – випуск необхідного обсягу засобів існування людства. Сучасне виробництво цілковито базується на досягненнях науки. Усі відомі старі і нові засоби виробництва матеріальних благ, усі необхідні для цього технічні пристрої розроблені представниками науки. Нові матеріали, нові конструкції, нові види матеріальних благ – усе це спочатку створюється наукою, а потім тиражується виробництвом.

Звичайно, представників науки називають вченими і поділяють за родом наукових занять на дві групи:

1. Учені-фундаменталісти, головна мета діяльності яких полягає у розвитку фундаментальної бази знань, це, передовсім, пошук фундаментальних законів співіснування і законів зміни різних форм матерії і створення фундаментальних методів пошуку невідомих форм матерії (матеріалів) і методів вивчення їхніх властивостей.

2. Друга, найбільш велика група складається з вчених, які представляють технічні науки, головна мета яких – розв’язання сучасних прикладних задач з удосконалення виробництва матеріальних благ, реалізується ними у вигляді високопродуктивних винаходів, через створення нових високоякісних матеріалів, швидкодіючого технологічного обладнання і нових більш ефективних технологій виробництва матеріальних благ.

Для досягнення своїх цілей представники технічних наук використовують і розвивають результати, отримані вченими-фундаменталістами. Останнє обумовлено тим, що творцям фундаментальних методів пошуку і дослідження невідомих форм матерії, звичайно, вдається випробувати свої результати на якомусь окремому класі хімічних сполучень, а використання цих методів до інших класів речовин вимагає створення спеціального наукового обладнання і великої додаткової інформації по властивостям матеріалів, яка ще не отримана людством.

Історичний аспект. На початок ХХ ст. в багатьох країнах набрала сили матеріальна криза, викликана нестачею засобів існування для зростаючого населення Землі, загострилися соціальні проблеми. Людство спробувало знайти вихід з цієї кризи звичним шляхом – через військовий перерозподіл власності на сировинні ресурси. Війна, розпочата в Азії, перекотилася в Європу і на інші континенти і стала першою світовою війною, війною, в результаті якої загинуло десятки мільйонів людей, а економіка ряду країн, в тому числі Німеччини і Росії, була практично повністю зруйнована, що призвело до соціальних революцій у цих країнах, проте це не вирішило вихідних проблем. І світ почав швидко готовитися до наступної війни, використовуючи всі наукові досягнення. У зв’язку з цими військовими приготуваннями науково-технічна революція початку ХХ ст. розвивалася достатньо однобічно, повністю направлена на створення більш сучасної військової техніки. Виникли і стрімко набирали силу такі галузі промисловості, як військове літакобудування, танкобудування, мотобудування, виробництво спеціальних сталей, військових засобів зв’язку. Інтенсивно будувалися нові електростанції і лінії електропередач, електрична енергія ставала головним видом енергії, яка використовувалася промисловістю.

Активно проводилися пошуки нових засобів виявлення і виробництва штучних матеріалів із заданими технічними властивостями. Але наприкінці 30-х років ХХ ст. почалася Друга світова війна, яка закінчилася в 1945р. новим перерозподілом світу. У Європі й Азії необхідні великі матеріальні та енергетичні витрати на відновлювальні роботи, але світова гонка озброєнь продовжується. У ряді держав вже створені і удосконалені виробництва найновішої ядерної зброї масового ураження, створені засоби їхньої доставки – міжконтинентальні ракети.

Здійснення глобальної НТР (ГНТР) у ХХ ст. дозволило людству піднятися на новий, матеріально більш забезпечений рівень існування і, як наслідок цього підйому, в соціальній сфері виникли і отримали розвиток більш гуманні способи розподілу матеріальних благ, які виробляються суспільством. Але к кінцю ХХ ст. темпи зростання населення Землі стали випереджати темпи зростання матеріальної бази існування людства, знову набирає сили матеріальна криза і пов’язані з нею соціальні і політичні проблеми, і знову людство стоїть перед вибором шляху в майбутнє: починати третю світову війну чи мирним шляхом через здійснення нової ГНТР вийти з матеріальної кризи.

Увесь досвід новітньої історії свідчить про те, що сучасні війни несуть людству тільки горе, руйнування і знищення матеріальної бази його існування, що єдиним реальним виходом з матеріальних криз і пов’язаних з ними проблем є здійснення нових НТР, що тільки НТР забезпечують зростання матеріального добробуту людства.

Але НТР не народжуються самі по собі. Це завжди результат цілеспрямованої праці багатьох і багатьох людей, а на інтуїтивному розумінні мети результат творчої праці багатьох і багатьох поколінь.

Якщо розглядати розвиток ГНТР у часі, то неважко помітити, що періоду кожної ГНТР завжди передує період її підготовки, під час якого будується фундаментальна наукова база майбутньої ГНТР, створюються ключові винаходи і технології, без яких неможливо здійснення ГНТР.

Наявний історичний досвід показує, що в основі кожної ГНТР лежать нові фундаментальні знання, які містять для здійснення ГНТР елементи, перераховані нижче:

1. Новий для даного часу, конкретний науковий світогляд.

2. Нові фундаментальні відкриття в області взаємодії матеріальних форм.

3. Нові більш потужні керовані джерела енергії.

4. Фундаментальні винаходи, побудовані на використанні нових відкриттів.

5. Новий метод пошуку необхідних матеріалів і технологій їхнього виробництва.

6. Принципово нові технології виробництва матеріальних благ. У період реалізації ГНТР на базі отриманого нового знання інженери-виробники створюють оптимальні технологічні процеси, нове технологічне обладнання і системи керування матеріальними й енергетичними потоками, використання яких дає трудовим колективам можливість різко збільшити кількість і обсяг матеріальних благ, що виробляються, і тим самим вирішити проблеми, обумовлені нестачею цих матеріальних благ, тобто вирішити всі основні проблеми матеріальної кризи.

7. Історія показує, що кожна ГНТР має кінцеві, тобто обмежені можливості удосконалення матеріальних благ. Тому завжди настає час, коли темпи зростання потреб населення починають випереджати темпи виробництва необхідних людству засобів існування, так починає розвиватися чергова матеріальна криза і виникають супутні йому соціальні та інші невирішені на цьому етапі проблеми.

Для порятунку людства є один шлях – шлях здійснення ГНТР, яка забезпечить стрімкий розвиток виробництва матеріальних благ і створення матеріальної бази безбідного існування 15-тимільярдного населення Землі в ХХІ ст. Усі головні наукові передумови, необхідні для здійснення ГНТР вже створені. Побудований новий науковий світогляд, який забезпечує багатократне збільшення інформаційного поля у всіх галузях фундаментальних і прикладних знань. Встановлено, що проблема матеріального забезпечення існування людства в ХХІ ст. може бути вирішена тільки одним шляхом – шляхом повсюдного використання високоякісних багатокомпонентних матеріалів. Людство може вийти на мирний шлях свого розвитку і вирішити всі матеріальні проблеми свого існування в ХХІ ст., якщо зуміє здійснити ГНТР. Передовсім потрібно створити інформаційну базу принципово нових фундаментальних наукових розробок, потрібно здійснити організацію комплексу міжнародних науково-дослідних інститутів, направлених на вирішення глобальних проблем існування і розвитку людства, таких наприклад як Міжнародний інститут технологій високоякісних матеріалів, Інститут фундаментальних сил природи, Інститут нових енергетичних джерел тощо, які мають свої лабораторії і дочірні інститути у всіх країнах і підтримуються цільовими урядовими програмами цих країн.

Наявність і праця подібної міжнародної науково-дослідної структури могли би у всі часи давати людству випереджаюче інформаційне науково-технічне забезпечення виробництва матеріальних благ, що дозволило би цьому виробництву мати завжди обсяги випуску матеріальних благ, які вимагаються життям, і цими результатами назавжди була б вирішена проблема матеріальних криз у загальнолюдському масштабі і, відповідно, назавжди відпала би необхідність воювати за перерозподіл володіння матеріальними ресурсами Землі.