2.1 Види міграції

В даний час прийнято виділяти дві основні форми міграцій:

1. внутрішні міграції - переміщення населення всередині країни з сіл у міста, з міст у села, з одного регіону в інший;

2. зовнішні міграції - переміщення населення з однієї країни в іншу.

Еміграція - це виїзд з країни. Імміграція - в'їзд в країну.

Міграції різняться:

- за характером:

- добровільні;

- примусові;

- за тривалістю:

- постійні;

- тимчасові;

- сезонні;

- за територіальним охопленням:

- міжконтинентальні;

- внутрішньоконтинентальні.

Особливими формами міграцій є:

- кочівництво як форма господарської діяльності та пов'язаного з нею способу життя;

- "Маятникові" міграції, що виникають при постійному переміщенні людей по одному і тому ж шляху (до місця роботи або навчання і назад).

1. Переселенські міграції, пов'язані з освоєнням нових земель. До них можна віднести:

- переселення людей у нові колоніальні володіння, що почалося з епохи Великих географічних відкриттів;

- насильницьку "перекидання" негрів-рабів з Африки в Америку в XVI-XIX століттях;

- "Міграційний вибух" XIX століття в країнах Європи, коли в період розвитку капіталізмулюди рвалися в ті райони, де залишалися вільні землі.Больше Найбільше таких мігрантів дали Великобританія, Німеччина, Італія, Франція, Іспанія. Розселялися вони в США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Австралії, Південній Африці.

Трудові міграції, пов'язані з укладанням трудових контрактів. Наприклад, китайські та індійські кулі. В даний час в розвинених країнах працюють за контрактом понад 25 млн трудящих-мігрантів. Особливе місце займає таке явище, як "відплив умів", що має у своїй основі економічні причини. Проявилося воно після. Другої світової війни, коли з Німеччини в США були вивезені фахівці в галузі фізики, ракетобудування і т. п. Найбільший відтік науковців з країн, що розвиваються в США, Францію, Канаду припав на 60-70-ті роки XX століття. В останні роки "відплив умів" особливо сильно торкнулася Індію, Філіппіни, республіки колишнього СРСР.

Іншими, не менш важливими причинами міграцій є політичні. Прикладами таких міграцій можуть служити:

- еміграція півмільйона громадян з фашистської Німеччини та Італії, франкістської Іспанії;

- еміграція з Росії після Жовтневої революції;

- еміграція з Чилі після приходу до влади генерала Піночета;

- відтік білого населення з звільнених від колоніальної залежності країн Азії та Африки;

- насильницька депортація до Німеччини 10 млн чол. з окупованих країн у період Другої світової війни.

Крім названих міграції населення можуть бути викликані національними, релігійними, екологічними та іншими причинами. Головними центрами імміграції протягом тривалого часу були США, Канада, Австралія, Бразилія, Південна Африка. Проте після Другої світової війни загальні потоки міжконтинентальних міграцій скоротилися, але виросли внутрішньоконтинентальні міграції. Важливим центром тяжінняробочої сили стала Центральна Європа, де проживають 12-13 млн іноземних робітників з країн Південної Європи (Іспанія, Португалія, Італія, Греція, Югославія), Азії (Індія, Пакистан, Туреччина) і Північної Африки (Алжир, Лівія, Єгипет ). Новий район трудової імміграції склався в нафтовидобувних країнах - Саудівській Аравії,Кувейті, ОАЕ, Бахрейні, Катарі. Сюди приїжджають робітники з Єгипту, Ємену, Сирії, Судану, Індії, Пакистану, Бангладеш та ін

США і Канада також залишаються важливим центром трудової імміграції. 

Загальна чисельність іноземної робочої сили в цих країнах оцінюється приблизно в 6 млн чоловік.Нова хвиля зовнішніх міграцій пов'язана з політичними подіями у Східній Європі. Тільки у ФРН з 1989 р. іммігрувало близько 2 млн осіб - німців з НДР, країн Східної Європи і СРСР.Нове міграційне явище останніх років - збільшення числа біженців із зон територіальних конфліктів. Кількість біженців в даний час складає близько 20 млн осіб.Міграції справляють істотний вплив на структуру населення. Так, трудова імміграція збільшує частку економічно активного населення в загальній чисельності населення країни, а також частку чоловічого населення, оскільки в більшості мігрують у пошуках роботи чоловіка.Зміна чисельності населення між переписами відстежується за допомогою поточного обліку населення, який грунтується на статистиці природного та міграційного (механічного) руху населення.Природний рух населення - зміна чисельності населення за рахунок народження і смертей. У статистиці широко використовується показник природного приросту населення, який визначають як різницю між числом народжених живими і кількістю померлих за певний період, маючи на увазі перш за все позитивний результат (число народжених має перевищувати чисельність померлих).Якщо різниця має негативний результат, то мова йде про показник природного спаду населення.