59. Досвід державної політики щодо зайнятості населення в умовах фінансової кризи

У зв’язку з тим, що 13 січня 2009 року набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення” № 799-VI (антикризовий Закон),центром зайнятості були розроблені роз’яснення його положень для населення та роботодавців.

Сьогодні дуже важливо якнайшвидше донести сутність та вагомість розуміння змін у сфері зайнятості, адже Закон суттєво змінює стереотипи щодо одержання статусу безробітного і надання допомоги по безробіттю, а також розширює базу платників внесків, змінює розміри внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, посилює можливості збереження вітчизняної робочої сили тощо.

Розроблені роз’яснення положень антикризового Закону для населення та роботодавців були розіслані у базові центри зайнятості, сільські та селищні ради, засоби масової інформації, розміщені на Веб-сайті служби зайнятості, щоб охопити якомога більше людей. Адже знання і розуміння внесених змін допоможуть і населенню, і роботодавцям приймати у ситуації сьогодення найоптимальніші рішення, пов’язані із діяльністю підприємств, вивільненням працівників, пошуком роботи.

Як відреагував український ринок праці на виклики світової фінансової кризи? Які рішення доводиться ухвалювати, аби вийти з кризи зайнятості?

- Слід зазначити, що найвідчутніше український ринок праці відреагував на зовнішні шоки наприкінці 2008 р. Ми спостерігали, як відбувалася руйнація не лише підприємств, а й цілих галузей, особливо в промислово розвинутих регіонах. За 2009 р. чисельність зайнятих скоротилася майже на 1 млн осіб. Найбільших втрат зазнали бюджетоутворюючі сектори економіки та експортно-орієнтовані галузі.

Незважаючи на те, що криза позначилась на фінансових можливостях Фонду у проведенні масштабних активних програм сприяння зайнятості, загалом протягом минулого року державна служба зайнятості надала традиційні та інтерактивні послуги понад 9 млн осіб, у тому числі безпосередньо в центрах зайнятості — майже 4 млн громадян. За рік були працевлаштовані 700 тис. осіб, охоплені професійним навчанням — 160 тис., надані профорієнтаційні послуги — 3,5млн громадян, залучені до громадських робіт — 240 тис. осіб. Допоміг також й антикризовий менеджмент.

Зрозуміло, не все давалося просто. Адже в докризовому періоді наші громадяни і все суспільство не завжди отримували якісні профілактичні послуги, не набували потрібних знань і навичок щодо власної мобілізації та ініціативи на ринку праці в період таких страшних економічних потрясінь, як криза. Молодь здебільшого була зорієнтована на "модні" професії. Крім того, підготовка фахівців проводилась у нас не завжди в пристосованих до екстремальних умов кризового періоду навчальних закладах. Тому через обмежений попит на робочу силу тисячі випускників виявилися непотрібними роботодавцям.

На жаль, і сьогодні бачимо, що ознаки депресивності українського ринку праці за законами інерції "переповзли" в 2010 р. Скорочення утричі попиту на робочу силу з одночасним зменшенням можливостей створення робочих місць — такою є реакція ринку праці України на світову фінансову кризу в 2010 р. і це лише "верхівка айсберга", бо досі дають про себе знати більш глибокі й тривалі протиріччя у сфері зайнятості, які накопичувалися десятиліттями, насамперед — поглиблення професійно-кваліфікаційного дисбалансу. Ринок праці України ще й нині чекає позитивних сигналів макроекономічного оздоровлення.

У цих умовах діяльність державної служби зайнятості була спрямована на максимальне посилення співпраці з роботодавцями. За минулий рік на замовлення 188 тис. роботодавців було укомплектовано 629 тис. вакансій, або 52,6%. Тривалість укомплектування вакансій у розрізі регіонів коливалася від п'яти до 11 днів. У першому кварталі поточного року чисельність громадян, працевлаштованих за направленням служби зайнятості, становила 137,5 тис. осіб. Протягом січня—березня на замовлення 46,3 тис. роботодавців було укомплектовано 41,2% вакансій.

Разом з тим ще тривалий час ми змушені бути налаштованими на те, що будь-яка робота, навіть тимчасова і навіть у режимі неповної зайнятості, є кращим засобом для виживання, ніж відсутність її взагалі.

— З огляду на міжнародний досвід подолання кризових явищ на ринку праці, які українські проекти є найбільш адаптованими?

- Звичайно, адаптація до нових умов є складним етапом для кожної людини, яка втратила роботу. Досить проаналізувати антикризові програми Барака Обами та Ніколя Саркозі: зовсім незначна їхня частина присвячена екстреним економічним заходам, а десятки сторінок — перебудові моделей освіти, інноваційним технологіям. Для США та Франції саме це головний механізм виходу з кризи. У січні в Києві відбулася міжнародна конференція, присвячена ролі служб зайнятості на етапі подолання кризових явищ на ринку праці. Її учасники з понад 25 країн світу визнали цікавим для запозичення досвід України. До речі, на 98 Міжнародній конференції праці (2009 р.) у Женеві було визнано, що служби зайнятості ніколи ще не мали такого важливого значення, як у період кризи.

В Україні профорієнтація, навчання та підвищення кваліфікації дорослого населення має стати ключовим національним проектом, який дозволить синхронізувати зменшення безробіття з відновленням економіки та посиленням зайнятості. У наших умовах це єдиний засіб збереження кадрового і трудового потенціалу країни, адже досі у нас, незважаючи на скорочення попиту на кваліфіковану робочу силу, актуальними залишаються вакансії продавця, водія, лікаря, тракториста, слюсаря-ремонтника, аудитора, електрогазозварника, бухгалтера та ін. Економіці потрібні вчителі, юристи, кухарі, швачки, менеджери. У цих умовах особливу роль мають відігравати профорієнтація школярів та професійне навчання дорослого незайнятого населення, поліпшення якості змісту та форм роботи, пошук нових креативних підходів, які дозволять прискорити шлях шукача роботи до продуктивної зайнятості. Цим шляхом сьогодні йдуть Європа та США.