- •1.Адміністративне право в системі права України.
- •2.Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3.Предмет адміністративного права
- •4.Метод адміністративного права
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •11) Поняття, риси та рівні державного управління
- •12) Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика
- •13) Принципи державного управління: поняття та їх характеристика
- •14) Поняття і методи державного управління
- •15) Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління
- •16. Поняття та види методів державного управління.
- •17.Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •18.Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика.
- •19.Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •20.Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •21. Міністерство як субєкт державного управління
- •22. Служба як субєкт державного управління
- •23.Агенство як субєкт державного управління
- •24. Інспекція як субєкт державного управління
- •25.Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
- •26. Місцеві органи державної виконавчої влади як субєкти адміністративного права
- •27. Адміністративно правовий статус органів місцевого самоврядування Розділ XI ку місцеве самоврядування
- •28. Підприємства та установи як субєкти адміністративного права
- •29. Обєднання громадян як субєкти адміністративного права
- •30. Правові засади державної служби
- •31. Поняття, ознаки і види державної служби.
- •32. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •33. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •34. Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •35.Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •37. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •38.Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •40.Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •42.Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •43.Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •44.Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •45.Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •46.Способи забезпечення законності та дисципліни у держав¬ному управлінні та їхня характеристика.
- •47.Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •48.Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •49.Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •50.Право громадян на звернення та механізм його реалізації. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •51. Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •52. Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •53. Принципи адміністративного судочинства.
- •54. Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •55.Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби
- •57.Основні напрямки реформування органів виконавчої влади як суб’єктів державного управління.
- •58. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •59.Адміністративне право і адміністративне процесуальне право. Проблеми співвідношення.
- •60.Організаційно-правові засади державного управління у сфері економічного розвитку і торгівлі.
- •63. Організаційно- правові засади управління у галузі екології та природних ресурсів
- •65. Організаційно - правові засади державного управління у сфері фінансів
- •66.Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •68.Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •69.Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •70. Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •71. Організаційно- правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •72. Організаційно- правові засади державного управління у галузі освіти.
- •73. Організаційно- правовв засади державного управління у галузі науки.
- •74. Організаційно- правові засади державного управління у галузі охорони здоров я.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80.Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81.Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •84.Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85.Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86.Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •88.Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90.Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
Адміністративно-правова норма — це обов'язкове правило поведінки, яке встановлене і охороняється державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління.
Наприклад:
• ухилення осіб, які представляють уповноважені трудовим колективом органи, від участі в переговорах щодо укладення колективного договору або умисне порушення встановленого законодавством строку початку таких переговорів тягне за собою накладення штрафу (ст. 41 КУпАП);
• транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат (ст. 10 Закону "Про транспорт");
Структура адміністративно-правової норми — це її внутрішня будова, визначений порядок взаємозв'язку, взаємообумовленості і взаємозалежності складових частин норми.
Структура адміністративно-правової норми, як правило, традиційна і складається з трьох компонентів: гіпотези, диспозиції і санкції. Разом з тим, норми адміністративного права можуть містити разом із санкцією і заохочення.
Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
Дія адміністративно-правових норм пов'язана з наявністю певних меж їх здатності здійснювати той чи інший вплив на регульовані суспільні відносини. Ці межі діють у часі та просторі, а також:розрізняються за колом осіб.
Дія адміністративно-правових норм у часі, як правило, не обмежена певними строками. Це означає, що вони діють до їх офіційної зміни або скасування. Однак можуть передбачатися часові межі дії, наприклад, на період дії надзвичайного стану на визначеній території, тобто на визначений строк.
Для дії адміністративно-правових норм існують загальні правила:
а) адміністративно-правові норми набувають чинності з часу їх доведення до відома виконавців. У окремих випадках вони набувають чинності в строк, визначений у нормативному акті;
б) нормативний акт зворотної сили не має, а винятки щодо цього застерігаються в самому акті.
Питання про дію адміністративно-правової норми в часі має велике практичне значення, тому не дивно, що воно є предметом окремого дослідження науковців. Від його правильного вирішення найчастіше залежить, який саме законодавчий або нормативний акт — новий чи старий — застосовуватиметься до конкретних відносин, які імперативні приписи здійснюватимуться.
Питання про вступ адміністративно-правової норми в силу залежить від двох обставин:
1) дати вступу норми в юридичну силу;
2) меж дії норми при вступі в силу.
Питання про межі дії нової норми передбачає три варіанти дії:
- перспективна — дія щодо фактів, правовідносин, які виникли після вступу норми в силу;
- негайна — дія щодо правовідносин, які виникли знову чи раніше, але з дати вступу норми в силу;
- із зворотною силою — дія щодо правовідносин, які знову виникли, та правовідносин, які виникли до вступу норми в силу, але з більш ранньої дати. Щодо встановлення меж зупинення дії норми, яка існувала раніше, можливі три варіанти дії:
Норма переживає себе, якщо продовжує регулювати відносини, які виникли на її основі після дати вступу в силу нової норми; норма негайно зупиняє дію щодо відносин, які раніше регулювалися нею, з дати втрати нормою юридичної сили; норма достроково зупиняє дію і таким чином впливає на правовідносини, які раніше регулювалися цією нормою, а потім стали регулюватися новою нормою із зворотною силою. Як правило, слід керуватися таким принципом: негайна дія норми — це загальне правило, а допущення переживання старої норми, надання зворотної сили новій повинно бути застережено актом уповноваженого органу.
Порядок дії в Україні законодавства СРСР регулюється Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Дія адміністративно-правових норм у просторі передбачає територію, на яку поширюється їх юридична сила. Такою територією дії норм можуть бути окремі економічні зони. Іноді адміністративно-правові норми діють на території декількох держав відповідно до двосторонніх та багатосторонніх угод. Можливий «вихід» таких норм за межі державного кордону, коли вони регламентують діяльність українських організацій і громадян за кордоном. У межах України дія адміністративно-правових норм поширюється також на іноземців.
Дія адміністративно-правових норм у просторі пов'язана зі статусом органу, який видав акт. Виходячи з цього, розрізняють:
- норми, які діють на всій території України або в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць;
- норми загального і галузевого характеру;
- норми актів локального (внутрішньоорганізаційного) характеру.
Дія адміністративно-правових норм за колом осіб розрізняється залежно від їх поширення на всіх громадян або на окремі їх групи (військовослужбовців, біженців, пасажирів, працівників окремих міністерств), тобто на так званих спеціальних суб'єктів адміністративного права.
Міжнародні угоди (договори) України та міжнародно-правові акти, діють, якщо вони ратифіковані Верховною Радою України. Відповідно до ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства. Міжнародно-правові акти регулюють і питання, які віднесені до адміністративно-правової сфери: захист прав і свобод людини і громадянина; правовий статус іноземців; порядок перетину державного кордону; взаємодія прикордонних військ та митних служб сусідніх держав; міжнародне транспортне сполучення; співробітництво у різних галузях народного господарства; боротьба із злочинністю. Такою є, наприклад, Угода між Україною і Республікою Польща «Про правовий режим українсько-польського кордону, співпрацю та взаємодію у прикордонних питаннях», ратифікована Верховною Радою України 14 липня 1993 р.
За своєю юридичною силою норми міжнародних угод та міжнародно-правових актів посідають місце між нормами Конституції та звичайних законів.