3. Готика в культурі Середньовіччя. Особливості католицького художнього канону.

Готика (від італ. gotico – готський) – художній стиль у мистецтві Західної Європи 12-14 століття. Готичний стиль заснований у Шартрі (місто у Франції) на початку 13 ст. Зародився в архітектурі як принципово нова конструкція склепіння, що дозволила будувати гостроверхі башти, легкі колони, великі вікна. У готичну епоху зберігає свою провідну роль архітекту­ра, сягаючи свого найвищого злету. Готичний архітектурний стиль формується як своєрідна квінтесенція всіх тих новацій, що відбувалися в соціально-політичному та культурному житті епохи. Виникає цей стиль у володіннях французьких королів і звідси поширюється по всій Європі як символ християнської монархії. Сутність го­тики полягає в зіставленні протилежностей, у здатності об'­єднати абстрактну ідею та живий трепет життя, космічну безконечність універсуму і виразну конкретність деталі. Архітектура одночасно конструктивна і зображу­вальна, що повною мірою знайшло свій вияв у готичному соборі, який продовжував зберігати свою роль суспільного центра міста. Характерною рисою готичного храму є те, що він не пе­ребуває у спокої, як романський, а ніби виростає на очах глядача. Взятий загалом готичний собор постає як розви­ток і ускладнення архітектурної теми, її повтор та антитеза. Не випадково Віктор Гюго називав готичний собор «кам'я­ною симфонією». У готиці з'являється ще одна грань вимі­ру - час, який органічно вплетений у просторову динаміку архітектурних мас. Зовнішній вигляд: романський храм був ніби ізольований від зовніш­нього простору, а готичний, навпаки,— постає взаємодією з навколишнім середовищем. Готика - це мистецтво співіснування протилеж­ностей. Значні зміни відбулись і в інтер'єрі, що свідчило про но­ве розуміння простору. Інтер'єр храму, набувши динаміки, став прагнути до єдності. Особлива роль у цьому належала світлу. Заміна глухих стін великими вікнами спричинила до майже повного зникнення монументального розпису. Фреску замінив вітраж. Вітраж – орнаментальна декоративна композиція зі скла та інших матеріалів, що пропускають світло. Прозорі вітражі, сяючі фарби віражного живопису, блиск золота церковного начиння нада­вали інтер'єру готичного собору незвичайну святкову уро­чистість.

Канон – це незмінна, традиційна сукупність законів, норм і правил в різних сферах діяльності і життя людини. Канон завжди відображає ідеї світоглядної культури. В основі будови храму – римська базиліка з видовженим католицьким хрестом, який утворював прямокутні нефи. Готика є візитною карткою могутньої середньовічної Європи, що утілила в собі всю потужність віри і безмежну силу самобутнього мистецтва Західної Європи. Приклади готичних споруд: Собор Паризької Богоматері, Собор в Шартрі, Реймський собор, Кельнський собор і Львівський катедральний костел.

4. Дайте характеристику двом тенденціям, що взаємодіють в культурі Візантії. Вплив Візантійської культури на Київську Русь.

Візантійська цивілізація та її культура – унікальне явище, яке посідає чільне місце в історії європейської та світової культури. Культура Візантії – логічне історичне продовження греко-римської античності, це своєрідний «міст» від античності до Середньовіччя. Культура Візантії – це особливий, оригінальний тип культури. Візантійська культура започаткувала ту своєрідність, що стала відмінним знаком середньовічної культури. Вона забезпечила домінанту духовного в життєдіяльності, орієнтувала людину на ідеальний, ірреальний, неземний світ, де перебуває істина, - світ вищої, позаматерільної християнської духовності. Візантійська художня культура вбачала головною метою наближення через сакральне мистецтво до непізнаваного – до Бога. Мистецтво Візантії не орієнтувалось на відтворення в художніх образах дійсності. Ікона – найвище досягнення візантійської культури.

Дві тенденції візантійської культури: антично-грецька та самобутньо-візантійська (християнська).