- •Вищі органи влади Київської Русі.
- •Адміністративно-фінансова реформа X ст.
- •Редакції Руської Правди.
- •Коротка «Руська Правда»
- •Широка «Руська Правда»
- •Скорочена «Руська Правда» Скорочена "Руська правда" виникла не раніше 12 ст. Це переробка одного із списків
- •Релігійна реформа Володимира Святославича.
- •Правове становище населення в Київській Русі.
- •Процес за Руською Правдою: форма, судові докази.
- •Феодальна роздробленість Київської Русі.
- •Характер державного ладу в Галицько-Волинському князівстві.
- •Державний лад Володимиро-Суздальского князівства.
- •15.Новгородська та Псковська феодальні республіки: загально-державна характеристика.
- •Новгородська і Псковська судні грамоти: загально-правова характеристика.
- •Правове становище населення Новгородської республіки.
- •Основні засади «Стоглаву»
- •Фінансові питання
- •Питання моральності і контролю за життям духовенства і мирян
- •Питання церковної служби
- •Церковний суд
- •Церковне землеволодіння
- •Значення Стоглаву
- •Соборне Уложення 1649 року: історія прийняття, джерела.
- •Поняття, мета і види покарань за Воїнським Уставом 1716 року.
- •Реформа центрального управління за часів Петра і
- •Кодифікація права Катерини II.
- •1) "О суде"
- •2) "О состоянии подданных вообще"
- •4) "О розыскных делах"
- •4. Уложенная комиссия 1767 г.
- •Жалувана грамота російському дворянству 1785 року.
- •Політична поліція в Російській імперії.
- •Реформи Олександра II їх юридична суть і історичне значення.
- •Юридичний зміст селянської реформи 1861 року.
- •Судова система за судовою реформою 1864 року.
- •Буржуазно-демократичні принципи судоустрою і судочинства за судовою реформою 1864 року.
- •Земська реформа 1864 року.
- •Міська реформа 1870 року.
- •Робота спеціально створеної урядом Особливої комісії зі складання
- •64. Маніфест від 17 жовтня 1905 року: юридичний зміст, сторичне значення.
- •Основні закони Російської імперії від 23 квітня 1906 року.
- •Реформи п. Столипіна: юридичний зміст, історичне значення.
- •Система органів влади після Лютневої буржуазно-демократичної революції з Росії.
- •Жовтневі події. Перші декрети радянської влади.
- •Формування радянської судової системи в 1917-1919 роках.
- •Декларація прав народів Росії.
- •Декларація прав трудящого та експлуатованого народу.
- •Утворення вніс, робітничо-селянської міліції. Їх компетенція.
- •Політика «воєнного комунізму». Її суть.
- •Більшовицька ідея
- •[Ред.]Загальна політика [ред.]Одержавлення промисловості
- •[Ред.]Централізація
- •[Ред.]Позаекономічний примус
- •[Ред.]Система розподілу та продовольча програма
- •[Ред.]Земельне питання
- •Перші радянські кодекси (1917-1919 рр).
- •Створення радянської робітничо-селянської міліції.
- •Створення радянської адвокатури та прокуратури.
- •Конституція рсфрр 1918 року.
- •Судова реформа 1922 року.
- •Кодифікація права 1922-1927 років.
- •Цивільний кодекс 1922 року.
- •Кримінальний кодекс 1922 року.
- •Кодекс законів про шлюб, сім'ю і опіку 1926 року.
- •83. Утворення срср: юридичний зміст, значення.
- •84. Конституція срср 1924 року.
- •85. Неп: юридичний зміст, значення.
- •Кодифікація права 1922 - 1927 років.
- •Загальна характеристика конституційного будівництва в срср
- •Формування тоталітарної державності в срср.
- •Колективізація в срср.
- •Закон від 7 серпня 1932 р. Про охорону соціалістичної власності.
- •Територіальні зміни в срср в передвоєнні роки.
- •Конституція срср 1936 року.
- •Перебудова державного апарату срср в роки Великої Вітчизняної війни
- •Зміни в правовій системі в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Зміни в кримінальному праві в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Зміни в трудовому праві в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Кодифікація права в срср в 60-ті, 70-ті рр.. XX ст.
- •Зміни в політичній системі срср в роки «перебудови».
- •Конституція срср 1977 року.
- •100. Розпад срср: причини, юридичні наслідки.
Адміністративно-фінансова реформа X ст.
Серафим Юшков вважав, що фінансово – адміністративна реформа Ольги ширша, ніж це випливає з літопису. Реформа, на думку дослідника, зачепила не тільки Древлянську землю, але і всю територію Київської держави[9, 33-34]. Княгині вдалося закласти підвалини майбутньої економічної і фінансової системи Київської Русі, які поглиблювалися за князювання Святого Володимира і Ярослава Мудрого. Найдавнішою системою прямих податків на утримання княжого двору й дружини була у Київській Русі данина, яка сплачувалася, звичайно, продуктами сільського господарства і промислів. Серед прямих податків виділяли дари (добровільне підношення підданих), данину (плату підданих), оброк (плату за користування певними земельними наділами, знаряддями праці тощо). При зборі данини виявилися найхарактерніші особливості феодальної податкової системи – неврегульованість розмірів та періодичності збору податків, їх величезна кількість і різнорідність, випадковість і свавілля поборів, збирання їх особами, які мали зацікавленість у максимальній особистій наживі. Усе це на практиці призводило до значних зловживань, результатом чого були заворушення і навіть повстання. Відома смерть князя Ігоря через надмірну жадібність примусила навіть хитру княгиню Ольгу «уважно поставитися до справи оподаткування людності». Враховуючи гіркий досвід свого чоловіка Ольга розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний спосіб збирання данини. Вона почала з упорядкування та нормування данини і повинностей. Перша, відома історикам, реформа податкової системи в Україні відбулась в 947р. Ольга започаткувала стабільне стягнення податків, запровадивши так звані «становища» – адміністративно-фінансові пункти для збирання данини, використавши для цього стародавні центри сільських общин – погости, а також «уроки» та «устави», які визначали розміри та зміст зборів, що сплачувалися у той час переважно хутром . Вона впровадила перші в Київській Русі «реформи», чітко окресливши землі, з яких через певні проміжки часу мала збиратися означена кількість данини. Княгиня водночас стежила за тим, щоб підлеглі не позбавлялися засобів до існування й відтак могли сплачувати данину. Закріпивши за княжою казною виняткові права на багаті хутровим звіром землі, вона в такий спосіб забезпечила себе постійним прибутком. Упорядкування фіскальної сфери забезпечувало князівську «скотницю» постійними надходженнями й не провокувало ухилення від податків. Нині населення знає, коли, скільки та чого вимагатимуть від нього мужі. Володимир Ричка розглядав дану реформу в контексті утворення Русі як держави, яке він відносить до часу правління в Києві княгині Ольги (945 – 969). Встановлення більш суворого порядку збирання данини, визначення його строків і певних місць, регламентація податків були, на думку дослідника, вирішальним кроком на шляху одержавлення племінних княжінь, перетворення їх земель на державну територію Київської Русі. Суть реформи полягала в тому, що замість ліквідованих місцевих князів була створена міцна, безпосередньо зв’язана з центром місцева фінансова адміністрація. [6, 27] Система прийнятих Ольгою сукупних доходів мала швидкі позитивні наслідки. Поліпшилося стягнення данини та відбування повинностей—вони стали вчасними, безперебійними. Данину Древляни платили чималу. Складалася вона з трьох частин. Перші дві надходили до Києва, третя-безпосередньо до Вишгорода—власної князівської вотчини. Ольга надавала особливого значення погостам. Ряд дослідників вважають "погостами поселення типу Шестовиць, Гньоздова, Рюрикового Городища, Тимерьова тощо, тобто "відкриті торговельно-ремісничі поселення", подібні до західноєвропейських "віків". Згідно з цією концепцією Ольжиних реформ, у " погостах" постійно розміщена князівська дружина, "погости" розташовані поблизу "старих" племінних міст (Чернігів, Смоленськ, Новгород тощо) й покликані контролювати їх. Також особливого значення надавалось навколишнім селам, де проживали данники княгині, — смерди, бо це вже був новітній, як на той час, підхід до окняження земель і їхнього юридичного підпорядкування владі. У такий спосіб полегшувалося стягнення данини, унормовувалися устави й уроки, тобто “судове мито і побори”.[5,363] Окрім названих форм оподаткування, існувало ще й полюддя. Воно було предтечею майбутніх Ольжиних новацій. Особливості полюддя полягали в розрахунках убранням. « У кожного є дочка, то цар бере одну з її суконь на рік, а якщо син, також бере один з його костюмів на рік». ”.[5,277] Цілком вірогідно, що ця данина поповнювала гардероб князівської дружини та близького Ольжиного оточення. У ті часи, коли практично не існувало у давньоруській державі такої міри вартості, як гроші, їхні функції виконували продукти харчування—зерно, мед, риба, а також худоба, шкури, хутро, елементи побуту, прикраси тощо. Тому цілком природною була сплата податків у формі предметів гардероба. Полюддя не обмежувалося «костюмною» функцією. Коли княгиня разом із дружиною вирушала в подорож до поселень і жила там практично цілу зиму, їх утримували своїм коштом вотчинники. Обов’язок племен утримувати князя та дружину під час цього полюддя називався оброком. «Ходіння» княгині в народ з усіма своїм почтом мало не тільки внутрішньо-політичне значення (інспектування першою особою держави порядку у підкорених племенах), а й економічне. Погости, або, як їх ще називали, гощення, заселяли державні мужі—прикажчики (тиуни), які контролювали виконання князівських наказів і настанов. Ще одним обов’язком було вчасне збирання податків. Із тимчасових опорних пунктів перебування погости перетворюються на постійне місце проживання наділених владою державних посадовців. Тобто формуються адміністративні центри, наділені функціями фінансового управління. Серед яких головними було збирання данини та стягнення судового мита. Погост став об’єднувальним центром усіх поселень данників, де сходилися шляхи економічних зв’язків, що об’єднували окремі пункти певного району. З часом осередки князівської влади сприяли появі феодальних землеволодінь і замків-градів на чолі з феодалами—васалами княгині. Ольга запроваджує реформи, що регламентують феодальну експлуатацію і впорядковують фінансові аспекти відносин суверена iз заможними підданими. Княгинею «встановлюється той каркас княжого домену, який століттями пізніше відобразиться на сторінках «Руської Правди».[5,363] За часів правління Ольги з’явилися такі фінансові відносини, які через кілька століть фінансисти назвуть рентою. Там, де княгиня облаштувала своє приватне господарство, данина поступається місцем постійному доходові із землі або майна, що регулярно надходили до власної Ольжиної скарбниці. Це явище стає звичним у майбутньому і разом з розвитком феодалізму поширюється на нові й нові регіони Русі.
Джерела холопства в Київській Русі.
Групу невільників становили холопи (посаджені на землю раби) та Челядь (дворові слуги). Джерелом рабства був полон, шлюб з рабом, народження від раба, продаж при свідках за борги або за злочини. Невільники виступали лише об'єктом права, були неправоздатні і Недієздатні, прирівнювалися до майна. Хоча холоп міг бути свідком it суді, але за його протиправні дії відповідав власник.