Діяльність, спрямована на розвиток та консолідацію демократичної стабільності

Пріоритетом серед ініціатив Ради Європи, спрямованих на зміцнення демократичної безпеки, є встановлення системи ЗМІ, яка б задовольняла всім вимогам демократичного суспільства, особливо в нових державах-членах. Програми співробітництва в ділянці ЗМІ передбачають надання підтримки цим країнам через експертизу законодавства, інформаційних семінарів та навчань з таких питань, як свобода журналістів, дії ЗМІ і расизм, висвітлення виборів, доступ до інформації і т. ін.

56. Система принципів сучасної журналістики.

Питання про принципи журналістики є водночас як одним із найважливіших у масового спілкування, так і одним з найменш розроблених. Таке його становище обумовлене рядом обставин першорядної ваги. Звернення до принципів журналістики виводить нас на етичні виміри герменевтики, у глибини комунікативної практичної філософії, майже зовсім недосліджені, й змушує ставити питання про етику розуміння у журналістиці, тобто у масовому обсязі "Я— Всі" зокрема. Принципи журналістики виробляються на основі досліджень та досвіду, привносяться в неї її керівниками та працівниками редакцій. У той же час відхилення від них веде до зміни соціальної орієнтації журналістики й вироблених нею ефектів. Причому це може відбуватися не через злі наміри кореспондентів, а з-за незнання ними теорії або невміння проводити її в життя. Іншими словами, принципи мають суб'єктивно-об'єктивну природу.  Поєднання цих двох почав виявляється також і в тому, що принципи реалізуються в процесі індивідуального творчої праці, в залежності від світогляду та рівня культури журналіста. Однак на їхньому розумінні позначається загальна соціально-політична і моральна обстановка в суспільстві. Так, в теорії та практиці радянської преси непорушним вважався принцип партійності, оскільки комуністична партія повновладно керувала економічної, політичної та духовної життям країни. Принципи журналістики є відбитком, окремим випадком більш загальних принципів, на яких засноване дане суспільство. Без керівних принципів неможлива ніяка цілеспрямована дія. Це справедливо для математики, фізики, біології — для всіх галузей науки і будь-яких видів людської діяльності. Це найбільш загальне правило (його можна назвати "принципом необхідності принципів") цілком належить і до журналістики. Тут, можливо, навіть більше, ніж в інших сферах, відсутність принципів — це теж принцип. Якби всі ЗМІ керувалися "законом джунглів" — то і тоді у них були б основні правила, скажімо, що-небудь на зразок "виживає найсильніший" чи "переможця не судять". Принципи журналістики виникли разом з появою засобів масової інформації і незмінно супроводжували їхній розвиток, змінюючись разом з основними функціями преси в кожній суспільній системі. Західні теоретики журналістики лишаються як на загал байдужими до питання про принцу преси. В Україні воно було досліджено А.3. Москаленком, В.Ф. Івановим, згодом групою київських учених на чолі з В.І. Шкляром. Основним у цих концепціях визнається принцип гуманізму, йому підпорядковані всі інші: об'єктивність, правдивість, точність і т. п. Однак "протиставлення" у такий спосіб гуманізму об'єктивності через підпорядкування другої першому порушує головну вимогу будь-якої інформації — правдиво віддзеркалювати сутнісні якості речі. Об’єктивність і гуманізм як два рівнозначні універсальні принципи охоплюють всі інші, які включені до них, як невіддільні частини. Вони ж працюють на всіх стадіях журналістської роботи над матеріалом – і на кожній з цих стадій. В тому числі на такій відправній і тому визначальній, яким є журналістське розуміння. Над цими двома принципами є один єдиний, вищий та остаточний, який набуває статусу закону. Це – закон нероздільної єдності та взаємозбагачення принципів об’єктивності й гуманізму. Обидва вони рівноцінні, обидва зв’язані діалектично, співіснують у єдності. Зміщення одного позначає посилення іншого, і навпаки, відступ, хоч би й в деталях, в одному з них завдає шкоди усій журналістиці, та суспільству в цілому. Так, порушення об’єктивності всією партійно-радянською пресою СРСР протягом десятиліть стало однією з немаловажних причин краху цілої величезної держави. Надмірна об’єктивність при показові на телеканалах трупів шкодить принципу гуманізму. І навпаки, порушення журналістами гуманізму у висвітленні приватного життя принцеси Діани призвело спочатку до драматичних подій у її родині, а потім до непоправної трагедії. Об’єктивність як принцип журналістики випливає з її загальної функції – поширювати соціально значущу інформацію, яка за визначенням має бути об’єктивною. Це вимагає від журналіста відображати обрані ним фрагменти реальності максимально наближено до оригіналу, віддзеркалюючи життя у його різноманітності, складності, суперечності. Цей принцип протилежний суб’єктивності, тобто вільному поводженню за матеріалами, взятими до опрацювання.  Він вимагає, щоб журналісти в цілому прийняли як основні правила дії: — науковість, тобто строгу вірогідність фактів, неспростовність висновків, логічність міркувань, істинність методології, системність уявлень про предмет вивчення і т.п., інакше кажучи, журналістика бере від науки її дані, досвід, методи пошуку істини та її висновки; — достовірність як складова принципу об'єктивності вимагає від журналіста використовувати в роботі інформацію, підтверджувану особистими враженнями, документами або іншими авторитетними, заслуговуючими довіри джерелами; — точність вимагає особливої ретельності в деталях, власних іменах, топонімах, датах, кількісних даних тощо; — правдивість є складовою, яку надзвичайно важко визначити: вимога дотримуватися істини відразу висуває запитання, а що, власне, є істиною: те, що знає кореспондент? Те, що вважають істиною інші люди? Через мить після того, як кореспондент переконався, що він знає правду, може надійти телефонний дзвінок, який неспростовно доведе, що його спритно обдурили. Тому слід іти "від зворотного" та визначати принцип правдивості як неможливість для журналіста брехати, навмисно спотворювати факти або стверджувати те, у чому він не впевнений беззастережно; — діалектичність, тобто відображення життя в його розвитку, у реальній боротьбі суперечностей і в їхній єдності, у запереченні старого, віджилого і ствердженні нового, потрібного суспільству; — історизм, що означає неодмінне вивчення історії питання, коренів явища чи причин факту, він вимагає показувати предмет вивчення в його попередньому розвитку; — прогностичність розвиває попередній принцип у майбутнє: історія предмета вивчення дає підстави для припущень про те, якими можуть бути результати чи перспективи факту, явища в майбутньому.

Викривлення та порушення принципів преси приводять до її самознищення: на місці правдивості виникає облудність, замість науковості — антинауковість, об'єктивності — суб'єктивність автора, замість гуманізму — проповідь насильству тощо. Часопис втрачає аудиторію, а відтак перестає існувати.  Навпаки, глибоке вивчення викладених вище принципів та непохитне наслідування їх привертає увагу до видання, підносить його авторитет, аудиторію, допомагає пресі краще виконувати основні соціальні функції. Таким чином, принципи журналістики відкривають нам майбутнє через демонстрацію ідельного. А це дає професіоналам інструментарій до справи наближення цього майбутнього, до втілення його у сьогоденну практику через доволі простий, хоч і надзвичайно важкий для реалізації шлях — визначення принципів журналістики.