30.Суфозійний рельєф.Процеси та умови утворення суфозійного рельєфу.Форми суфозійного рельєфу.

Суфозійний рельєф – це рельєф створений внаслідок процесу суфозії. Суфозія (від лат. Suffosio – підкопування) – вилуговування розчинних солей з наступним вимиванням дрібних мінеральних часток гірських порід і ґрунтів підземними водами, що рухаються вглиб земної кори .

• УМОВИ УТВОРЕННЯ СУФОЗІЙНОГО РЕЛЬЄФУ. Наявність пухких порід – глин, суглинків, супісків, пісків, алевритів, лесів

• Їх товща повинна бути значною

• Тріщинуватість пухких відкладів та більш щільних порід, що їх підстелюють (або наявність в них порожнин) – пісковиків, вапняків, мергелів, черепашників, сланців

• Вертикальна циркуляція підземних вод, що виносять частки порід вглиб земної кори

• В результаті суфозії утворюються підземні порожнини, що супроводжується виникненням наземних і переважно негативних форм просідання земної поверхні

• До основних форм суфозійного рельєфу належать наступні форми рельєфу

• Форми: 1. Суфозійні лійки – неглибокі і незначні за розмірами западини, округлої форми в план

• 2. Степові блюдця – похилі овальні западини на поверхні лесових рівнин із рівним дном, глибиною 2-3 м, рідко до 7 м, діаметром до 100 м і більше .

• 3Поди – великі, різної форми западини з похилими та покатими схилами, рівним днищем, діаметром і довжиною до 10-12 км, глибиною 3-5 м

• 4. Суфозійне поле – порівняно знижений простір із покрученим рельєфом – лійками, блюдцями;

• 5. Суфозійні рівнини – подоподібні зниження в рельєфі, незначної глибини – до 2-3 м і значних площ на вододілі

• 6. Суфозійні останці – залишки припіднятого вододілу в межах суфозійної рівнини; єдина позитивна форма серед суфозійного рельєфу;

• 7. Суфозійні долини – безрусельні лінійні западини, що утворилися на місці колишньої і “підрізаної” подами та лійками балочної водно-ерозійної сітки

31.К-ція гір:за висотою,іст.розвитку,генезисом.Поширення відроджених гір.

• ВІДРОДЖЕНІ ГОРИ. Виникли на місці пенепленів платформ палеозойсько-мезозойського і навіть докембрійського (наприклад, Скандинавські гори) віку, які були захоплені в процес горотворення упродовж альпійського орогенезу (неотектонічного етапу – останні 20-25 млн. років. На планеті виділяються 3 пояси відроджених гір .

1.Східноафриканський пояс відроджених гір – виник на місці докембрійської платформи. Простежується від р. Замбезі до Червоного моряТут знаходяться брилові гори і нагір’я (Ефіопське), які чергуються рифтовими западинами зайнятими великими озерами – Ньяса, Вікторія, Рудольф, Танганьїка .Присутні також вулканічні гори і плато .

2. Центрально-Азіатський пояс відроджених гір – відродження гір тут набули більш значного розмаху (Каракорум з вершиною Чогорі – 8611 м), Тянь-Шань (пік Перемоги – 7439 м), нагір’я Тібет, хр. Кунь-Лунь (г. Улугмузтаг – 7723 м), Алтай, Саяни, гори Забайкалля

3. Північно-Американський пояс відроджених гір – виникли гори на палеозойсько-мезозойській складчатсій основі – хр. Брукс, гори Маккензі, Скелясті гори, хр. С’єрра-Невада, Береговий хребет

• К-ція гір за генезисом.

ВУЛКАНІЧНІ ГОРИ.Виникають внаслідок або інтрузивного магматизму (гори лаколіти), або ефузивного магматизму (власне вулканізму).

ЕРОЗІЙНІ ГОРИ. Виникають в результаті глибокого й інтенсивного розчленування ерозійними процесами ділянок земної поверхні з горизонтальною пластовою та складчастою будовою. Головна умова розвитку ерозійних гір – достатнє зволоження та піднятість на значну абсолютну висоту.Притаманні для сучасних розчленованих високих плато (плато Колорадо), останцових денудаційних гір і нагорій – хр. Хібіни, хребти Бостон і Уошито в Північні Америці, нагір’я Тібесті і Ахаггар .

ТЕКТОНІЧНІ ГОРИ. Під тектонічними горами розуміють такі гірські країни, які виникли внаслідок складчастих, брилових і розломних деформацій земної кори під час орогенезу (утворення гір) .

КЛАСИФІКАЦІЇ ГІР ЗА ВИСОТОЮ .

НИЗЬКІ ГОРИ. Відрізняються незначними висотами – від 200 до 1000 м .

СЕРЕДНІ ГОРИ. Абсолютні відмітки від 1000 до 2000 м, але деякі вершини можуть бути трохи вище 2 км . Гори характеризуються плавними рисами, вершини округлі . Схили похилі скелясті обриви трапляються рідко . Річкові долини широкі й розроблені, терасовані, є заплава, течія рік більш спокійна ніж у верхів’ях. Деяким середнім горам притаманний горам субнівальний пояс з реліктовими формами гляціального рельєфу .

ВИСОКІ ГОРИ. Абсолютна висота понад 2000 м . Значна глибина розчленування (різниця у перепаді висот між вершинами і підошвою хребту) – понад 1000 м, але не менше . Характерні гострі, різко окреслені вершини (карлінги), круті і обривисті схили, є осипи і обвали, каменепади, лавини . Часто присутнє сучасне зледеніння – є льодовики та гляціальний мезорельєф (кари, цирки, трогові долини) . На хребтах де зараз немає зледеніння, є сліди від давніх епох зледенінь – гляціальні форми рельєфу – субнівальний пояс високих гір . Рослинність або відсутня в зоні багаторічних снігів і льодовиків, або представлена альпійськими та субальпійськими трав’янистими луками