- •1.Юриспруденція та іі склад.
- •2.Поняття та мета загал. Юриспруденції
- •3. Теорія держави і права як наука та навчальна дисципліна.
- •4.Предмет теоріі держави і права.
- •5.Форми первісного виникнення держави
- •10. Поняття та основні властивості права.
- •11.Аксіоматичні засади(постулати)права.
- •13.Право в нормативному праворозуміння
- •14. Право в інтегративної праворозуміння
- •15.Співвідношення права і держави: етатистичний та ліберальний підходи.
- •16.Приннципи формування держ влади її базові ресурси.
- •17. Інституалізація Механізм держави: поняття, структура, принципи.
- •18. Класифікація правових норм.
- •19. Поняття та види джерел права.
- •22. Правовий звичай.
- •23. Правова доктрина
- •26. Поняття та складові системи права.
- •27. Галузі права
- •28.Інститути права
- •30. Поняття, ознаки та види правових відносин.
- •31. Поняття і структура правосвідомості.
- •35. Поняття та ознаки реалізації права.
- •37. Субєкти правовідносин та права.
- •40. Обєкти правовідносин: поняття та види.
- •41. Поняття та структура суб’єктивного права.
- •42. Поняття та структура юридичного обов’язку.
- •43. Юридичні факти, їх класифікація.
- •44.Фактичний склад
- •46. Правова культура суспільства та правова культура особистості.
- •47. Правова соціалізація і правове виховання.
- •49. Функціі права
- •50.Cоціальні чинники формування права.
- •51. Форми та Види правотворчості.
- •52. Принципи правотворчості.
- •53. Поняття, зміст та стадії юридичного процесу.
- •54. Види юридичного процесу.
- •60. Поняття та ознаки застосування права.
- •62. Типове і нетипове застосування права.
- •63. Поняття, ознаки та структура правозастосовчого акта.
- •64.Поняття та різновид тлумачення права
- •65. Способи тлумачення права.
- •66. Види тлумачення права за суб’єктами
- •68. Поняття та структура правової системи.
- •69. Критерії класифікації правових систем.
- •77. Поняття, ознаки та види правової поведінки
- •78. Правомірна поведінка та її види
- •79. Поняття та ознаки правопорушень
- •80. Зловживання правом
- •81. Об’єктивно протиправне діяння
- •82. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •83. Види юридичної. Відповідальності
- •84. Поняття, принципи та гарантії законності
- •85. Правопорядок: поняття та загальна характеристика
- •86.Образ і поняття держави
- •87.Сучасна та до сучасна держава
- •88. Поняття, ознаки та атрибути держави.
- •89. Основні критерії типології держави.
- •93.Зміст поняття форма держава.
- •94.Статистика та динаміка держави.
- •95. Державний режим.
- •96. Принципи та механізм взаємодії громадянського суспільства та держави.
- •97. Поняття і види функцій держави.
- •98. Співвідношення понять «функцій держави» і «державна політика»
- •99.Номенклатурна функція сучасної держава.
- •100. Форми здійснення функцій держави.
- •101. Поняття та ознаки правової держави.
- •102. Співвідношення правової та конституційної держави
- •103. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •105. Вплив глобалізації на розвиток права та держави.
18. Класифікація правових норм.
1. За суб’єктами правотворчості розрізняють норми, що виходять від держави і безпосередньо від громадянського суспільства. У першому випадку це норми органів державної влади, у другому — норми приймаються безпосередньо населенням на референдумі.
2. За функціональною роллю в механізмі правового регулювання норми права можна поділити на установчі, регулятивні (норми — правила поведінки), охоронні (норми — охоронці порядку), забезпечувальні (норми-гарантії), декларативні (норми-оголошення), дефінітивні (норми-визначення), колізійні (норми-арбітри), оперативні (норми-інструменти).
3. За предметом правового регулювання розрізняються норми конституційної, цивільної, кримінальної, адміністративної, трудової та інших галузей права. Галузеві норми можуть поділятися на матеріальні і процесуальні.
4. За методом правового регулювання виділяються імперативні, диспозитивні, рекомендаційні та заохочувальні норми. Імперативні норми мають суворий, владно-категоричний характер, що не допускає відхилення в регульованій поведінці. Диспозитивним нормам притаманний автономний характер, що дозволяє сторонам (учасникам) самим домовитися з питань реалізації суб’єктивних прав і обов’язків Рекомендаційні норми звичайно адресуються недержавним підприємствам, установлюють варіант бажаного для держави поводження. Заохочувальні норми стимулюють суспільно корисну поведінку.
5. За сферою дії виділяються норми загальної дії, норми обмеженої дії і локальні норми. Норми загальної дії поширюються на всіх громадян і функціонують на всій території держави. Норми обмеженої дії — це загальні розпорядження, реалізації яких пов’язуються з певними просторовими, суб’єктними, часовими і ситуаційними факторами. Локальні норми діють у межах окремої державної, громадської організації або їх структурних підрозділах.
6. Норми права класифікуються також за часом дії (постійні й тимчасові), по колу осіб (чи поширюються на усіх, хто підпадає під їхню дію, чи на чітко визначену групу суб’єктів: військовослужбовців, пенсіонерів тощо).
19. Поняття та види джерел права.
Джерела (форми) права - це офіційні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права.
Види основних джерел (форм) права:
а) нормативно-правовий акт - це вихідний, як правило, від компетентного органа держави акт-документ, що містить норми права.;
У сучасних державах нормативно-правовий акт являє собою найпоширеніше джерело права. Він установлює, змінює, скасовує норми права, уводить їх у дію. Основними суб'єктами права, які приймають і видають нормативно-правові акти, є відповідні правотворческие органи держави. Вони приймають і видають нормативно-правові акти на основі й у межах своєї компетенції.
б) нормативно-правовий договір - це добровільна угода двох і більше сторін, що містить норми права;
в) правовий звичай- це санкціонований державою звичай, що здобуває в чинність цього загальнообов'язкове значення.
Санкціонування того або іншого звичаю державою означає визнання їм певного звичаю як загальнообов'язкове правило поводження, адресованого відповідним суб'єктам права. Підставою санкціонування державою звичаїв є відповідність спрямованості їхнього регулятивного впливу на суспільні відносини цілям, завданням, інтересам держави.
г) юридичний прецедент — це перше рішення суду або адміністративного органу з конкретної справи, яке стало обов'язковим правилом для розв'язання подальших аналогічних випадків;
20.Релігійно-канонічні тексти — це норми певних релігій, які закріплюються у відповідних канонічних текстах та книгах, які регулюють правові відносини суб'єктів правовідносин, незалежно від їхньої приналежності чи неприналежності до даної релігійної конфесії. Це джерело права притаманне для релігійно-общинної правової системи або для релігійних систем права, найбільш поширеним видом яких є система ісламського права. В Україні це джерело права практично не застосовується.
21.Судовий, або адміністративний прецедент — це рішення конкретної юридичної справи, що виносить судовий чи інший компетентний орган держави (посадова особа) і яке стає обов'язковим для вирішення подібних справ у майбутньому. Юридичний прецедент застосовується тоді, коли мають місце прогалини у правовому регулюванні чи є потреба в юридичній кваліфікації конкретних обставин, а за судом чи іншим органом держави визнається право нормотворчості, тобто офіційного формулювання правових норм. Судовий прецедент як джерело права притаманний англосаксонській правовій системі.