51. Ліцензія на використання об'єкту права інтелектуальної власності: поняття види та порядок надання

Стаття 1109. Ліцензійний договір

1. За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

2. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

3. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

4. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

5. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

6. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

7. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.

8. Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

9. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

1. За ст. 1109 ЦК одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та інших спеціальних законів (закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», « Про охорону прав на промислові зразки», «Про авторське право і суміжні права»). Ліцензійний договір є двостороннім, консенсуальним, відплатним.

2. За згодою сторін ліцензійного договору може бути передбачена умова щодо можливості надання ліцензіатом субліцензії. При цьому сторони ліцензійного договору повинні чітко визначити, у якій формі видається субліцензія. Наприклад, оформлюється письмове розпорядження ліцензіата або укладається субліцензійний договір між ліцензіатом і третьою особою (субліцензіатом). При укладенні субліцензійного договору, якщо інше не встановлено ліцензійним договором, ліцензіат несе відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата.

3. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки внесення плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, котрі сторони вважають за доцільне включити у договір.

4. Сторони ліцензійного договору повинні обумовити вид ліцензії, яка надається ліцензіату. Якщо умова щодо виду ліцензії відсутня у ліцензійному договорі, вважається, що ліцензіат отримує невиключну ліцензію.

5. Предметом ліцензійного договору можуть бути лише ті права на використання результатів інтелектуальної діяльності, які на момент укладення договору були визнані об'єктом правової охорони. Традиційно предметом ліцензійного договору є права щодо використання таких об'єктів інтелектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, то­пографії інтегральних мікросхем, селекційні досягнення. З прийняттям нового ЦК та нових спеціальних законодавчих актів (Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів») ліцензійний договір може застосовуватися до таких об'єктів, як зазначення походження товарів, фірмових найменувань, конфіденційної (нерозкритої) інформації. Правила щодо ліцензійного до­говору можуть бути застосовані до об'єктів авторського права і суміжних прав.

6. У ліцензійному договорі сторони повинні передбачати умови щодо визначення певного обсягу прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання. Лише зазначені у ліцензійному договорі права і способи використання об'єкта права інтелектуальної власності передаються ліцензіату.

7. Істотною умовою ліцензійного договору є зазначення території, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності. Територія, на яку згідно з ліцензійним договором поширюються надані права, може бути обмежена (наприклад, територією заводу, міста, району, області тощо). У тому разі, коли територія застосування прав не зазначена у ліцензійному договорі, правомочності ліцензіата мають юридичну силу на всій території України.

8. Якщо у ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то у договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Зазначена норма забезпечує охорону прав ліцензіара на винагороду. Праву на отримання ліцензіаром винагороди у вигляді фіксованої грошової суми кореспондується обов'язок з надання дозволу ліцензіату на видання або інше відтворення твору з обов'язковою умовою визначення максимального тиражу твору.

9. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними і не створюють відповідних правових наслідків.