6.Попередження конфліктів

Конфлікт, як і будь-які взаємодії людей, регулюється нормами соціальної поведінки. Нормативне регулювання конфліктів робить систему більш стабільною, визначає довгостроковий порядок розвитку та вирішення конфліктів. Велике значення при цьому мають моральні норми, вони зачіпають наші уявлення про добро і зло, правильному і неправильному поведінці, справедливості і порядності і т.п. Отже, тут діють норми, відповідно до яких учасники отримують можливість належним чином оцінювати сам конфлікт, себе і іншу сторону. Труднощі, однак, полягає в тому, що ці оцінки неоднозначні, а часом дуже різні і навіть протилежні. Все це в значній мірі визначається установками, традиціями, вихованням і т.д., але перш за все знанням цих норм, розумінням того, як слід діяти у відповідних ситуаціях.

Установка толерантності закликає відмовлятися від такої позиції, коли єдиним критерієм правоти може бути сила. Така установка передбачає врахування інтересів іншої людини саме тоді, коли ти сам володієш силою, владою і т.д. Наприклад, найбагатша людина добровільно, без примусу готовий економити воду, щоб вистачило її й іншим; якщо найсильніший боксер не «дає здачі» наступило йому на ногу не тому, що не може, а хтось не бере хабар не тому, що не може , а тому, що йому не дозволяє совість, і т.д.

Якщо людина зуміла усвідомити і прийняти толерантність як цінність, вона дозволяє йому надалі жити по іншим (узгодженим з самим собою і зі світом) нормам, тоді і суспільство, в якому він живе, теж буде змінюватися. Це інший рівень свідомості, який дозволяє думати вже не тільки про себе і власній шкурі, але і про інших. Це розширення власних кордонів, власного світу, але не з примусу, а добровільно, відповідно з власною позицією і волею. Дружини декабристів їхали в Сибір, змінюючи свою комфортне життя на труднощі, - така була їх громадянська і людська позиція.

Стабілізуючим фактором, що перешкоджає виникненню конфліктів, служать позитивні традиції.

Профілактика конфлікту важлива як в соціальному плані, так і в особистісному. Актуальним завданням є оволодіння необхідними нормами соціальної поведінки, відповідними віковим особливостям людини, що відповідають сучасним уявленням про соціальної компетентності.

Іншою істотною завданням є конфліктологічна грамотність, передбачає оволодіння стратегіями ефективної взаємодії, способами вирішення та попередження конфліктів, можливості переведення конфлікту з деструктивного русла в конструктивне, навичками саморегуляції в конфлікті і т.д.

Третя важлива задача - усвідомлене ставлення до власних психологічних проблем, розуміння важливості самодослідження і самозміни, вільне і свідоме прийняття толерантності як норми існування і співіснування. Цей далеко не повний перелік заходів профілактики конфлікту, необхідних сьогодні кожній людині.

Враховуючи особливу значимість запобіжних заходів у конфліктних ситуаціях, зупинимося передусім на аналізі можливих моделей поведінки в такій обстановці. Існують два c посіб оволодіння накопиченим теорією і практикою досвідом.

Один передбачає регулярні вправи і тренування, багаторазове використання тренінгів, участь в ділових і ситуаційних іграх. І чим більше людина повторює вправу, тим більш досконалий і міцніше будуть його навички, тим впевненіше він буде почувати себе в самих непередбачених конфліктних інциденти. Цей спосіб досить корисний і ефективний.

Інший спосіб грунтується на тому, щоб знайти свій шлях поведінки в ситуації конфлікту, свою технологію управління конфліктами. Тут процес саморозвитку і самовиховання грає дуже важливу роль. Використовувати отримані знання про конфлікт можна і потрібно в повсякденному житті для створення клімату взаємної довіри і співпраці. Цей підхід заснований на прагненні до згоди і взаєморозуміння, а також на небажанні використовувати слабкі, уразливі боку партнера. Якщо обидві сторони зацікавлені в досягненні загального позитивного результату, прагнуть до співпраці, в такому випадку конфлікт вирішується більш успішно.

Наявність загальної мети і досвід спільної діяльності зближують партнерів. Чим краще вони усвідомлюють істота окремих елементів конфлікту, тим легше їм буде знайти засіб ефективного його рішення.

Конфликтологами використаний ряд способів підтримки та розвитку співробітництва. До них, зокрема, можна віднести наступні:

1) згоду, яке у тому, що втягують у спільну справу потенційних опонентів, поєднуючи їх спільною метою;

2) толерантність до партнера - «входження» у положення партнера, усвідомлення його труднощів, вираз співчуття; шанобливе ставлення до нього, хоча інтереси обох партнерів у даному контексті і розходяться;

3) взаємне доповнення полягає у використанні таких рис партнера (потенційного суперника), якими не є перший суб'єкт. Розвиваючи і використовуючи ці якості у спільній діяльності, можна зміцнити взаємну повагу та співробітництва та уникнути непотрібних конфліктів;

4) відмова від дискримінації, що означає недопущення підкреслення відмінностей між партнерами, будь-якого переваги одного над іншим;

5) психологічне «погладжування» - це підтримка хорошого настрою, позитивних емоцій через найрізноманітніші приводи, що знімає напруженість, викликає почуття симпатії до партнера і тим самим помітно ускладнює виникнення конфліктної ситуації.

Досвід показує, що можна ввести навчання практичної конфліктології, вирішенні конфліктів, методам посередництва, ведення переговорів. На спеціальних заняттях з психології можна навчитися розуміти почуття іншої, зчитувати невербальну інформацію, управляти конфліктами, справлятися з напруженням, що виникають в їх власних конфліктах; долати деструктивність конфліктів, в тому числі внутрішньоособистісних, ефективно допомагати іншим у вирішенні конфліктів.