17 .Й.Волкович і його віршований діалог «Розмишляніє о муці Христа Спасителя нашого»

Йоаникій Волкович — православний чернець, діяч Львівського братства. Роки народження і смерті не відомі. У 1630 — 1631 священик і проповідник (учитель) у львівській братській церкві Успіння Богородиці, вчитель шк.Львівського братства. Автор декламації «Розмышлян [н] є о муцЂ Христа, спасителя нашего». Присвячено Гавріелю Марковичу Лангишу, «славному купцю і міщанину львівському».Складається з 2х частин,з яких 1на має титул «смутния трени в смутний день страстей Христа спасителя нашого», а 2га – «Вірші на радісний день воскресенія Христа спасителя нашого».Написано в драм. формі. В 1 частині виступають 4 побожні душі і 10 вісників – учні Ставропігійської школи,зокрема Георгієвич,Лангиш, Буневський. В 2ій Милость Божія, Розум, Пам*ять,Воля, Звитязтво, Тріумф…Мова повна полонізмів. Це перша відома нам спроба руської драматичної вистави на пасійну тему. Переповідається і сторія Ісуса з Біблії.

18. Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного. Жанрово- стильові параметри.

Касіян( Калліст) Сакович— Народився у священичій родині у Потиличі (Подтеличі)1578р., вчився у Замойській та Краківській Академіях та був учителем Адама Киселя. Був дяком в Перемишлі.1620 прийняв чернецтво, ректор Київської братської школи.З 1624 проповідник у Люблінському братстві, 1625 перейшов до унії і став настоятелем Дубенського монастиря. Вів мандрівне життя.1641 прийняв римо-католицизм. Помер 1647 в Кракові. Перший твір з філософської тематикою «Проблеми» 1620, 1622 у Києві видав «ВЂршЂ на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного….». Вірш на похорон Петра Сагайдачного (1622) Автор дає картину страждань України від татарських нападів, з якими боровся Сагайдачний; згадує його заслуги в обороні Церкви. Слава Сагайдачного — закінчує Сакович, — буде голосна, «поки Дніпро з Дністром многорибні плинути будуть».На 48 сторінках— панегірик Сагайдачному і всьому Війську Запорізькому (40 ст), і в додатку два прозові взірці похоронних промов .Три дерев’яні гравюри — герб Війська Запорізького, портрет Сагайдачного на коні й малюнок морської баталії козаків з турками під Кафою прикрашують цю книжечку. Вона складається з 23 окремих віршів, складених 13-тискладовим силабічним віршем з цезурою після сьомого складу. На герб 1. Передмова – присвячена запорізькому війську.Перший спудей (Стефан Почаський) описує високі прикмети небіжчика, підносить його заслуги в визволенні невільників-християн з поганських рук . Другий(Петро Созонович Балика) – Згадує Хотинську битву 1621р., наголошує на мужності козаків на чолі з Сагайдачним. 3ій(І.Сакович) – смерть неминуча і з собою нічого матеріал. не візьмеш.4ий(Теофілакт Іванович, Бурмистрович Київський) – уславлення, оплакування гетьмана.13й (Є.Самуйлович) – біографія Сагайдачного. 14й( М.Казимович) – приїзд Патріарха, розділ майна гетьмана школам, монастирям , церквам. 15й(Г.Кондратович) – плач жінки.16й(Д.кривкович) – слова самого Сагайд., прохання не плакати,простити. 17й(Л.Беринда) – слава гетьмана, опис загибелі. 18й(Воронич) – напутні слова людям.19й(Михайлович) – про запорожців, християнський люд.