дукт, що приводило до розвитку поселень і в діючих населених пунктах для збільшення обсягів виробництва, що приводить до розширення і розвитку поселень, здебільшого міст. Центральний населений пункт проходив стадії розвитку як промисловий центр, промисловий вузол. В окремих регіонах, де в центральному насе­леному пункті постійно відбувалася концентрація праці і капіта­лу, розширення заселених площ, він набував ознак агломерації, що посилювало його вплив на прилеглі населенні пункти. Наяв­ність природно-сировинних ресурсів здебільшого визначала про­мислову спеціалізацію регіону. Сільські населені пункти відповід­но до грунтово-кліматичних умов, вегетаційного періоду, фор­мували сільськогосподарську спеціалізацію рослинницького і тваринницького характеру.

Інфраструктура. Населені пункти і виробничі об'єкти на території регіону розміщені на певних відстанях один від одного. Для встановлення між ними відносин виробничо-споживчого ха­рактеру формується відповідна інфраструктура: транспортна (за­лізниця, автомобільні шляхи, водні шляхи), мережа енергозабез­печення, водозабезпечення тощо. Підприємства інфраструктури стають виробничими об'єктами і навіть визначають функції ок­ремих населених пунктів, зокрема функції транспортного вузла, який розподіляє напрями вантажних і пасажирських перевезень та ін. Інфраструктура регіону має чималий вплив на розвиток існу­ючих населених пунктів і навіть виникнення нових видів діяльно­сті, зокрема сфери послуг, заготівель тощо.

Структура об'єкта регіональної економіки засвідчує, що те­риторіальна господарська система є складна і багатопрофільна, а всі види діяльності тісно взаємопозв'язані між собою.

1.2. Метод і завдання регіональної економіки

Регіональна економіка як наука має свій метод дослідження і аргументацію спеціальних завдань її розвитку. Особливість цієї науки полягає у тому, що її предметом є вивчення законів фор­мування окремої територіально-економічної системи країни, спо­собу економічного мислення, структури господарської діяльності, 14

від яких залежать реальні економічні та соціальні результати. Теорія регіональної економіки покликана >пояснити дію об'єктив­них економічних законів, >сформувати основи економічного мислення і > створення механізму високоефективного виробництва на мікро-економічному і регіональному рівнях організації виробництва.

Метод регіональної економіки. Насамперед потрібно зауважи­ти, що регіональна економіка є частиною національної економі­ки, тобто економічної системи країни. Економіка окремої тери­торії країни розвивається як частина сукупності на основі дії об'єк­тивних економічних законів і конституційних законів даної краї­ни. Об'єктивні умови розвитку для усіх регіонів країни є одна­кові. Відмінності розвитку визначаються природнокліматичними, транспортними та іншими факторами, особливо людським фак­тором.

* Метод регіональної економіки — це спосіб пізнання пред­мета регіональної економіки, за якого регіональна економіка розглядається як частина національної економіки, що само-розвивається на основі дії об'єктивних економічних законів.

Стає очевидним, що відповідність регіональної економіки та національної економіки загалом вимогам дії економічних законів залежить від способу економічного мислення суб'єктів національ­ного, регіонального і локального управління виробництвом, їхньої спроможності моделювати економічні процеси, виявляти тенденції та приймати правильні рішення.

Ч> Економічне мислення. Економіка як "мистецтво ведення гос­подарства" цілком узалежнена від способу економічного мислен­ня. Стає очевидним, що економічне мислення має бути притаман­не всім членам суспільства. Своєю чергою, економічне мислення мусить бути підпорядковане певній логіці, яка випливає з вимог об'єктивних економічних законів. Ці вимоги зведені у правила, аксіоми, якими повинні володіти суб'єкти мислення:

самоусвідомлення кожною людиною того, що вона є про­дуктом певної національної спільноти і носієм рис її самооргані­зації, державного ладу, виробництва, мови, культури, моралі, інте­лекту, побуту тощо;