- •1.Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7. Административно-правовые нормы: понятие, виды и особенности структуры
- •8. Действие административно-правовой нормы во времени, пространстве и по кругу лиц. Порядок действия в Украине законодательства ссср и международных договоров.
- •9. Понятие виды и основные тенденции систематизации административного законодательства
- •10. Понятие, состав и виды административных правоотношений.
- •11. Понятие, признаки и уровни государственного управления
- •12. Функции государственного управления: понятие, виды и их характеристика
- •Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •Поняття та види методів державного управління.
- •Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •19.Адміністративно-правовий статус громадян України
- •20.Адміністративно-правовий статус іноземців,осіб без громадянства та біженців
- •21.Міністерство як суб’єкт державного управління
- •25. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом як суб’єкти державного управління
- •26. Місцеві органи виконавчої влади як суб єкти адміністративного права
- •27. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •28. Підприємства та установи як суб’єкти адм.. Права
- •29. Об’єднання громадян як суб’єкти адм.. Права
- •30. Правові засади державної служби
- •31.Поняття, ознаки та види державної служби.
- •32.Поняття і види державних службовців. Їхні обов’язки і права.
- •33.Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •34.Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •35.Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •36.Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •37. Колективні суб’єкти (юридичні особи) як суб’єкти адміністративної відповідальності.
- •38. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •39. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •41. Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •42. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •43.Порядок накладання адміністративних стягнень
- •44.Обставини,що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика
- •45. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення
- •46. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характристика
- •47. Поняття,сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •48. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду,відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •49. Обращения граждан как способ обеспечения законности и дисциплины в государственном управлении.
- •50. Право граждан на обращения и механизм его реализации. Понятие и виды обращений граждан. Производство по рассмотрению обращений граждан.
- •51. Понятие и правовая природа административной юстиции.
- •52. Понятие, задание и правовое регулирование административного судопроизводства.
- •53. Принципы административного судопроизводства.
- •54. Публично-правовой спор как предмет административного судопроизводства.
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби
- •57. Основні напрямки реформування органів виконавчої влади як суб’єктів державного управління
- •58. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування
- •59. Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення
- •60. Організаційно-правові засади управління у сфері економічного розвитку і торгівлі
- •67.Организационно-правовые основы государственного управления в сфере агропромышленного комплекса и продовольствия
- •73. Організаційно – правові засади державного управління у галузі науки
- •74. Організаційно – правові засади державного управління у галузі охорони здоров’я
- •75. Організаційно – правові засади державного управління у галузі культури
- •76. Організаційно – правові засади державного управління засобами масової інформації
- •77. Організаційно – правові засади державного управління телебачення і радіомовлення
- •78. Організаційно – правові засади державного управління у галузі фізичної культури та спорту
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •85.Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86.Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87. Організаційно-правові засади державного управління у галузі цивільної оборони.
- •88.Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89.Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90.Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
47. Поняття,сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
Державний контроль – це форма здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших нормативних актів, видаваних органами держави.
Без організації та здійснення контролю неможлива належна робота державного апарату, інших підконтрольних державних структур. Контроль також є одним із основних дисциплінуючих чинників поведінки громадян. У державному управлінні контроль поширюється на всі сфери: народне господарство, соціально-культурну, адміністративно-політичну діяльність, міжгалузеве державне управління.
Контроль здійснюють:
1) органи законодавчої влади (Верховна Рада України);
2) Президент України та його Адміністрація;
3) представницький орган АРК — Верховна Рада АРК;
4) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, місцева державна адміністрація, адміністрація підприємств, установ, організацій;
5) судові органи (Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, арбітражні суди);
6) спеціальні контролюючі органи — державні інспекції та служби (пожежна, санітарна, автомобільна та інші інспекції, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба тощо);
7) органи місцевого самоврядування (місцеві ради та їх виконавчі органи).
За сферою діяльності, яка підлягає контролю, контроль поділяють на: відомчий, міжвідомчий і над (або поза) відомчий.
Відомчий контроль здійснюють міністерства та відомства всередині відповідної структури (тому його ще називають внутрішньовідомчим або просто внутрішнім контролем). Такий контроль тісно пов'язаний із завданнями, що стоять перед міністерствами й відомствами. Загальні питання його організації та проведення регулює Порядок здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю. Відповідно до цього акта в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади створюються і функціонують самостійні внутрішньовідомчі контролюючі структури — контрольно-ревізійні підрозділи, завданням яких є перевірка фінансово-господарської діяльності підпорядкованих їм державних (казенних) підприємств, установ і організацій.
Сутність міжвідомчого контролю полягає в тому, що його здійснює орган міжгалузевої компетенції за виконанням загальнообов'язкових правил, які діють у відповідній сфері.
Першою особливістю міжвідомчого контролю є те, що він виключає підпорядкованість, тобто здійснюється органом іншої відомчої належності. Друга особливість такого контролю полягає в тому, що коло питань, яке має право перевіряти орган міжвідомчого контролю, є вузьким, спеціальним, тобто прив'язане до завдань, які стоять перед цим органом. Наприклад, Державний комітет статистики України контролює тільки порядок організації та ведення статистичної звітності міністерствами, державними комітетами та іншими відомствами. Міністерство фінансів України за допомогою Голова КРУ здійснює контроль за використанням грошових коштів, матеріальних цінностей, їх збереженням, контролює стан і достовірність бухгалтерської звітності. Вони не втручаються в інші функціональні повноваження підконтрольного органу.
До міжвідомчого контролю слід віднести й контроль з боку різних спеціалізованих державних інспекцій, служб, комісій, комітетів, управлінь тощо, які структурно входять до складу відповідних міністерств чи відомств. Це пожежна, санітарна, автомобільна та інші інспекції, підрозділи Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації, митної служби, управлінь цивільної авіації та ін. Згідно з наданими їм повноваженнями вони здійснюють контроль за додержанням загальнообов'язкових правил у різних сферах діяльності — промисловості, сільському господарстві, транспорті, охороні природи тощо.
Надвідомчий контроль здійснюють органи загальної компетенції — Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації з питань господарського, соціально-культурного та адміністративно-політичного будівництва, незалежно від відомчого підпорядкування об'єктів контролю.
Контроль здійснюють у формі перевірок (обстеження й вивчення окремих напрямів фінансово-господарської діяльності, за результатами якої складають довідку або доповідну записку), ревізій (документальний контроль фінансово-господарської діяльності, за наслідками якої складають акт), витребування звітів тощо.
Отже, контроль можна охарактеризувати як складову частину (елемент) управління, що забезпечує систематичну перевірку виконання Конституції, законів України, інших нормативних актів, додержання дисципліни й правопорядку та полягає у втручанні контролюючих органів у оперативну діяльність підконтрольних органів, наданні їм обов'язкових для виконання вказівок, припиненні, зміні чи скасуванні актів управління, вжитті заходів примусу щодо підконтрольних органів.
Нагляд же має за мету виявлення та попередження правопорушень, усунення їх наслідків і притягнення винних до відповідальності, без права втручатися в оперативну й господарську діяльність піднаглядних об'єктів, зміни чи скасування актів управління.