- •Грошові потоки підприємства, їх види та механізм формування
- •Позиковий капітал суб’єктів господарювання: сутність, функції, основні складові
- •7) Контрольна.
- •Особливості формування окремих видів позикових фінансових ресурсів підприємства
- •Власні фінансові ресурси підприємства: склад, структура, характеристика внутрішніх і зовнішніх джерел формування
- •Сутність фінансового левериджу та способи використання його ефекту для оптимізації структури капіталу
- •Вартість капіталу підприємства: сутність та методи оцінки
- •Методичні підходи оцінки вартості підприємства
- •Банкрутство підприємства: сутність, передумови виникнення та правові засади регулювання в Україні
- •1) Зовнішні (незалежні від діяльності підприємства):
- •2) Внутрішні (залежні від діяльності підприємства):
- •Фінансовий план підприємства: склад та характеристика методів його розробки
- •Сутність дивідендної політики та основні фактори, що її визначають. Типи дивідендної політики підприємства
- •Поняття реорганізації суб’єктів господарювання: причини, цілі, форми проведення
- •Політика управління фінансовими інвестиціями: сутність та характеристика основних етапів здійснення
- •Формування портфеля фінансових інвестицій на підприємстві
- •Показники та критерії оцінки ефективності інвестиційних проектів
- •Характристика основних форм реальних інвестицій підприємства
7) Контрольна.
Особливості формування окремих видів позикових фінансових ресурсів підприємства
До основних джерел формування позичкового капіталу підприємств належать:
банківські (фінансові) кредити;
кошти, залучені в результаті емісії облігацій;
комерційні позички.
факторинг
Фінансовий кредит — це позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
Облігації підприємства розглядаються як класичний інструмент залучення суб’єктами господарювання позичкового капіталу на довгостроковий період. Випуск облігацій, як правило, розрахований не на якихось конкретних капіталодавців, а на ринок капіталів у цілому.
Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску.
Облігації можуть випускатися підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Як правило, облігації емітуються крупними АТ чи ТОВ, які мають достатній рівень кредитоспроможності та репутацію для успішного розміщення цінних паперів на ринку. Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника. Враховуючи те, що строк, на який розміщуються облігації, становить здебільшого від 5 до 15 років, для спрощення процедури передачі права власності більшість підприємств випускають облігації на пред’явника.
Комерційний кредит — це форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб’єктами господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів. Ці кредити принципово відрізняються від банківських, оскільки кредитором виступають комерційні партнери підприємства. До основних різновидів комерційних кредитів належать:
товарні кредити;
одержані аванси.
Основною метою надання товарних кредитів є стимулювання збуту продукції та прив’язка окремих перспективних клієнтів до постачальника. факторинг — це продаж дебіторської заборгованості на користь фінансового посередника (факторингової компанії чи банку).
До найважливіших функцій факторингу належать:
функція фінансування та кредитування: підприємства уступають право на одержання грошових засобів згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі);
функція покриття ризику (Delkredere): ризик неповернення кредиторської заборгованості переходить до фактора;
функція управління дебіторською заборгованістю: вся робота зі стягнення заборгованості переходить до компетенції фактора.