§ 7. Міжнародне співробітництво у сфері сировинного виробництва Програмні питання

Поняття сировини і суть міжнародного співробітництва щодо неї.

Види сировинних матеріалів.

Основні напрямки розвитку міжнародного співробітництва у сфері сировинного виробництва.

Вплив науково-технічного прогресу на міжнародне співробітництво у сфері виробництва сировини.

Тенденція до зменшення потреб у чорних металах і до зростання використання пластмас.

Міжнародні асоціації експортерів сировини.

Основні поняття

Сировина

Матеріальна основа продукту

Промислова сировина

Сільськогосподарська сировина

Сировина мінерального походження

Сировина штучного походження

Предмети праці

Науково-технічний прогрес

Напівфабрикати

Добування природних ресурсів

У літературі важко знайти опис міжнародного співробітництва у сфері сировинного виробництва (як, між іншим, і опис міжнародного виробничого співробітництва взагалі, де б воно розглядалося як окрема форма міжнародних економічних відносин). Елементи його радше можна знайти в розділах про міжнародний бізнес, про міжнародний поділ праці, про міжнародну спеціалізацію, про міжнародну торгівлю, але тільки не в зібраному вигляді. Це складає відповідні труднощі при систематизації матеріалу в межах цієї проблеми.

Почати можна з визначення об’єкта співробітництва в цій сфері, тобто з сировини. Найпоширенішим визначенням є таке: сировина – це досліджені, розвідані та добуті природні багатства, які складають матеріальну основу продукту.

Загалом сировину ділять на промислову та сільськогосподарську. Такий поділ є умовним, оскільки агросировина частково також використовується для технічного використання, а не тільки для виробництва продовольчих продуктів. Та про відносини, пов’язані з використанням агросировини йдеться в § 9, а що стосується промислової сировини, то її поділяють на сировину:

• мінерального походження (руди, солі, нафта, вугілля, нерудні ресурси тощо);

• штучного походження (синтетичний каучук, пластмаси, нерудні ресурси тощо).

Отже, міжнародне співробітництво у сфері сировинного виробництва є формою міжнародних виробничих відносин, які виникають між суб’єктами з різних країн з приводу дослідження, розвідування та добування природних ресурсів, що відіграють роль предметів праці в промисловому виробництві.

Міжнародне співробітництво в сировинній сфері поділяють на такі частини:

• співробітництво суб’єктів з різних країн при добуванні й реалізації чорних металів;

• міжнародна кооперація при добуванні й реалізації кольорових металів;

• співробітництво у світовому виробництві хімічної сировини;

• міжнародна кооперація при виготовленні штучних сировинних матеріалів;

• співробітництво на світовому ринку лісових ресурсів.

З розвитку науково-технічного прогресу відбувається структурна зміна в міжнародному співробітництві в сировинній сфері, помітно скорочується частка одних видів сировини, а виробництво й застосування інших видів сировини зростає. Зокрема спостерігаються такі новітні тенденції:

• в економічний обіг вводяться нові види сировинних матеріалів і напівфабрикатів, що робить непотрібними традиційно використовувані;

• створюються матеріали з наперед заданими властивостями;

• техніка уже стратила свою громіздкість і стає компактною, легкою, що є результатом використання штучних матеріалів замість традиційних чорних металів;

• поява супутників зв’язку зробила непотрібними сотні тисяч тонн свинцю;

• електронізація людського житла привела до зростання попиту на кольорові метали;

• усе частіше застосовуються досягнення біотехнології.

Відповідно о наведених змін слід зауважити, що все менш помітними стають іноземні інвестиції в добуванні чорних металів, зате зростає попит на мідь, олово й цинк, а тому на їхнє добування спрямовується все більше і більше іноземного капіталу.

Уже не одне десятиліття спостерігається перенесення хімічної промисловості з розвинених країн у країни, що розвиваються. Причиною такої тенденції є не так зміна в структурі використовуваної сировини, як в посиленні екологічного контролю в розвинених країнах. Подібне стосується й виробництва фармацевтичних препаратів.

Якщо ОПЕК у нафтовій промисловості грає роль “нафтового картелю”, то в інших сферах добування і торгівлі первинною сировиною також створювалися й існують міжнародні асоціації чи картелі. Більшість таких об’єднань існували недовго, але були і конкурентоспроможні серед них. Наприклад, усе те ж Європейське об’єднання вугілля і сталі. Мав непогані успіхи Міжнародний урановий картель, досить вдало функціонує з 1974 року Міжнародна бокситова асоціація, яка об’єднує країни: Австралію , Гвінею, Гаяну, Ямайку, Сьєрра-Леоне, Суринам, Югославію (Сербію і Чорногорію).

Некартельовані країни стараються використовувати всякі способи, щоб побороти подібні картелі. З картелями борються як ті, що споживають сировину, так і ті, хто конкурує з картелями.