45. Затримання, арешт суден. Задержание Судна

метод воздействия на владельца судна на основании жалобы физического или юридического лица, имеющего претензии к владельцу или капитану судна, связанные с имущественными претензиями, общей аварией, столкновением судов, претензиями по договорам и др. Решение о З.с. принимает начальник порта. З.с. действительно в течение 3 суток и прекращается с удовлетворением претензий владельцем судна или вынесением судом или арбитражем постановления об аресте судна. ЗАДЕРЖАНИЕ СУДНА ИЛИ ГРУЗА - мера административного принуждения портовых властей в случае возникновения претензий к судовладельцу или грузовладельцу со стороны лиц, основывающих свои требования на обязательствах, вытекающих из общей аварии, спасания, столкновения судов. Задержание осуществляется и в случае возникновения претензий, связанных с повреждением портовых сооружений. Продолжительность задержания зависит от быстроты представления судовладельцем (грузовладельцем) соответствующего обеспечения, денежного вклада, гарантии банка или страхового общества В случае же безосновательности З.с. или г., убытки целиком относятся на счет лица, по представлению которого оно было совершено. Арест Судна-задержание иностранного торгового судна в территориальных водах государства из-за общей аварии, операции по спасению, при столкновении судов, повреждении портовых сооружений и в других случаях, вплоть до предоставления владельцем судна необходимой компенсации нанесенного ущерба.

46. Екіпаж морьского судна – визначення, склад

Экипаж судна - коллектив людей: - обслуживающих судно; и - удовлетворяющих (законодательно) установленным требованиям относительно гражданства, минимального возраста, состояния здоровья и профессиональной квалификации. В состав экипажа судна входят: - капитан; - офицеры и матросы, принятые на службу судовладельцем; + другие лица, постоянно работающие на судне. Каждый член экипажа судна имеет паспорт моряка, подтверждающий состояние здоровья владельца и его соответствие требованиям по квалификации. Паспорт выдается морским портом.

48. Правовий статус капітана судна – права, обов’язки, відповідальність

49. Правове регулювання посвідчення особи моряка

МОТ о национальных удостоверениях личности моряков N 108. Указом Президента України від 05.06.98 р. N 194 ( 194/98 ) "Про посвідчення особи моряка". В удостоверении личности моряка указывается фамилия и звание выдавшего его представителя власти, дата и место выдачи и пометка о том, что данный документ является удостоверением личности моряка в целях настоящей Конвенции. Удостоверение личности моряка содержит следующие сведения о нем: а) имя полностью (фамилия, имя и другие части имени, когда такие имеются); b) дата и место рождения; c) национальность; d) приметы;e) фотография; f) подпись или, если владелец документа не может расписаться, отпечаток большого пальца.

50. Фрахтування – поняття і визначення

Фрахтование (англ. chartering), разновидность коммерческой деятельности, связанная с заключением договоров о перевозке грузов или пассажиров морским, речным, авиационным или автомобильным транспортом, Наиболее развито Фрахтование в морских перевозках, где оно имеет различные формы: на отдельные рейсы, на последовательные рейсы, на условиях контрактов, в аренду. Договоры морской перевозки в трамповом судоходстве обычно имеют форму чартер-партия (англ. Charter Party) (см. Чартер) и букинг нот (англ. Booking note) в линейном судоходстве.

51. Договір фрахтування судна. Поняття, визначення. Сторони договору. Види договору фрахтування судна. договор фрахтования, при котором одна сторона (фрахтовщик) обязуется предоставить другой стороне (фрахтователю) за плату всю или часть вместимости одного или нескольких транспортных средств на один или несколько рейсов для перевозки грузов,пассажиров и багажа. Генеральный Ч. - договор, заключаемый на условиях перевозки данного количества груза в течение определенного срока путем выполнения необходимого количества рейсов. Рейсовый Ч. - договор, заключаемый на перевозку груза на один специальный рейс. Тайм-Ч. - договор о предоставлении судна на определенный срок для перевозки груза. Бербоут-Ч. - договор на предоставление судна без экипажа.Ч. должен содержать наименование, сторон, размер фрахта, обозначение судна и груза, места погрузки, а также места назначения или направления судна (ст. 120 КТМ). В Ч. могут быть включены по соглашению сторон и иные условия и оговорки. Отсутствие в Ч. наименования сторон может привести к признанию договора недействительным. Ч. подписывается перевозчиком (фрахтовщиком) и фрахтователем либо их представителями.Практика торгового мореплавания создала ряд типовых, стандартных Ч., на основе которых производится фрахтование. Типовые формы Ч. в договорной практике принято называть проформами. Проформ Ч. очень много, поскольку они разрабатываются и применяются для различных грузов и направлений перевозок. Фрахтователь имеет право определить в Ч. не только порт погрузки, но и причал или место якорной стоянки, где судно должно быть погружено. Так, лес принимается к перевозке на рейде в местах якорной стоянки лесовоза или буксира. Все наиболее применяемые проформы Ч. печатаются заранее типографским способом в виде стандартных бланков. При заключении договора фрахтования типографские бланки Ч. избранной проформы заполняются от руки или на машинке. Основні пункти чартерного договору такі:1. час і місце укладення чартеру;2. повне юридичне найменування сторін (преамбула чартеру);3. назва й опис судна;4. право заміни спочатку зазначеного терміну;5. рід вантажу;6. місце навантаження і розвантаження;7. умови навантаження і розвантаження, у тому числі умови оплати демереджу (demurrage) - грошового відшкодування, що сплачується фрахтувальником судновласнику за простій судна під навантажувальними роботами понад установлений у чартері термін, і диспачу (dispatch) - відшкодування, яке виплачується судновласником фрахтувальнику за дострокове завершення вантажних робіт і звільнення судна;

8. порядок оплати фрахту;

9. термін подання судна, включаючи канцелінг (cancelling) - кінцевий термін подання судна під навантаження, при недотриманні якого фрахтувальник має право розірвати чартер;

10. інші умови (льодове застереження, застереження за обставин непереборної сили тощо).

52. Тайм-чартер – поняття, форма, докази наявності, зміст і реквізити

По договору тайм-чартера судовладелец обязуется за обусловленную плату (фрахт) предоставить фрахтователю судно и услуги членов экипажа судна в пользование на определенный срок для перевозок грузов, пассажиров или для иных целей торгового мореплавания. Таким образом, судовладелец принимает на себя все расходы по содержанию экипажа и оплачивает прочие постоянные издержки по совместному предприятию: страховую премию по страхованию каско, проценты по закладной, амортизационные издержки и т. п. Фрахтователь, приобретая право распоряжаться судном по своему усмотрению на условиях, определенных в чартере, принимает на себя переменные издержки по совместному предприятию: стоимость топлива, смазки, воды, навигационные расходы и т. д. Условия тайм-чартера относят на фрахтователя больший по сравнению с рейсовым чартером объем ответственности и соответствующих издержек. Вместе с тем они дают ему и больше прав — право распоряжаться судном на определенных условиях, сдавать его в субаренду, отфрахтовать судно на условиях рейсового чартера и т. д.

53. Тайм-чартер. Права, обов’язки і відповідальність сторін Судовладельцы несут ответственность только за просрочку в сдаче судна и за задержки во время действия чартера, а также за утрату или повреждение грузов на борту судна, если такие задержки или утрата были вызваны отсутствием должной заботливости со стороны судовладельцев или их управляющего, в том, чтобы сделать судно мореходным и подготовленным к рейсу. Судовладельцы не несут ответственности во всех остальных случаях ни за повреждения, ни за задержки, независимо от вызвавших их причин, даже если такой причиной явилась небрежность или ошибка со стороны их служащих.Судовладельцы не ответственны за убытки и повреждения, вызванные или связанные с забастовкой или локаутом, остановкой или задержкой в работе, в том числе капитана, администрации или команды судна, независимо от того, носят ли они частный либо общий характер (п.13 Балтайм).Фрахтователи несут ответственность по убытками или повреждениями, причиненными судну или судовладельцам тем, что груз был погружен в нарушение условий чартера, либо причиненным ненадлежащей или небрежной бункеровкой, погрузкой и т.д.; за несвоевременный возврат судна.В соответствии со ст.207 КТМ РФ фрахтователь не несет ответственность за убытки, причиненные спасанием, гибелью или повреждением зафрахтованного судна, если не доказано, что убытки причинены по вине фрахтователя.

По российскому морскому праву фрахтователь по тайм-чартеру (перевозчик по договору морской перевозки груза) несет ответственность перед грузовладельцем - третьим лицом на основании ст.166-176 КТМ РФ. Возместив ущерб грузовладельцу, фрахтователь приобретает право обратного требования (право регресса) к своему контрагенту по тайм-чартеру - судовладельцу. Ответственность последнего по регрессному иску определяется условиями тайм-чартера.

54. Бербоут-чартер – поняття. Права, обов’язки та відповідальність сторін

Бербо́ут-ча́ртер (англ. Bareboat charter) — в торговом мореплавании договор фрахтования судна без экипажа. По договору фрахтования судна без экипажа судовладелец обязуется за обусловленную плату (фрахт) предоставить фрахтователю в пользование и во владение на определенный срок не укомплектованное экипажем и не снаряженное судно для перевозок грузов, пассажиров или для иных целей торгового мореплавания.Фрахтователь же уполномочен распоряжаться судном в течение срока действия чартера по своему усмотрению на правах владельца. Он принимает на себя всю ответственность и издержки по совместному предприятию. Кроме того он вправе сменить флаг судна, нанести свои фирменные знаки, а также заключать от своего имени договоры фрахтования судна без экипажа с третьими лицами на весь срок действия бербоут-чартера или на часть данного срока (суббербоут-чартер).

55. Договір лізингу судна. Поняття, визначення. Права, обов’язки та відповідальність сторін

215 – 221 ктм

56. Організація морських перевезень вантажів. Морські перевезення транспортом загального користування. Стаття 128. Організація морських перевезень вантажів. Умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Морські перевезення для державних потреб здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України. Перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довготермінові договори про організацію морських перевезень. Стаття 129. Морські перевезення транспортом загального користування Морська транспортна організація загального користування: а) зобов'язана прийняти будь-який запропонований для перевезення вантаж, якщо на судні є вільні приміщення, придатні для перевезення, і вантаж може бути перевезений без шкоди для раніше прийнятих до перевезення вантажів; б) не вправі віддавати перевагу одному вантажовласнику перед іншим стосовно приймання вантажів і умов перевезення, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України; в) зобов'язана публікувати тарифи та умови перевезень. Морська транспортна організація загального користування не має права укладати договори з вантажовласниками про звільнення від відповідальності або її зменшення, яку відповідно до правил цього розділу ця організація - перевізник повинна нести за втрату, нестачу і пошкодження або прострочення у доставці вантажу.

57 Трампове та лінійне судноплавство. Каботажні та міжнародні перевезення.

Трамповое судоходство - нерегулярные перевозки попутных грузов, без определенного расписания. Трамповые суда обычно фрахтуются по чартерам. Фрахт исчисляется путем умножения ставки фрахта, установленной в чартере, на количество груза (отправленного или доставленного). Линейное судоходство - регулярные (по заранее установленному расписанию) перевозки грузов по заявкам грузоотправителей, подтвержденным к исполнению судовладельцем или его агентом.Линейные суда обычно фрахтуются в форме букинг-нота. Стоимость транспортных услуг определяется по тарифам, действующим в течение определенного времени. Тарифы, как правило, устанавливаются судовладельцами.

Иногда линейные суда фрахтуются в форме чартера. Чартер применяется при недогрузе судна грузами, перевозимыми на обычных линейных условиях по действующим тарифам.

Стаття 131. Каботажні перевезення Перевезення між портами України здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 132. Міжнародні перевезення Перевезення між портами України й іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

58-59. Міжнародне морське перевезення вантажів: правове регулювання трампового та лінійного судноплавства Водні транспортні послуги включають перевезення не тільки відкритим морем, але й ріками і каналами, а також послуги, що надаються морським перевізникам Питання права водних перевезень настільки складні й деталізовані, що в цьому підрозділі неможливо буде навіть стисло зупинитись на всіх його аспектах. Тому зупинимося тільки на деяких основних питаннях водних транспортних послуг, в тому числі на існуючих практичних регулятивних схем, створених: у приватному порядку; у міжнародних конвенціях або договорах; в актах внутрішньодержавного законодавства. Значна увага приділяється тим проблемам, що найбільшою мірою впливають на відносини між перевізником і відправником вантажу або обмежують право морських, перевізників займатися транспортуванням вантажів і пасажирів. Хоча в кожній країні існує власне право водних перевезень, в основі такого права будь-якої країни лежить загальна практика.

59. Мыжнародно-правове регулювання морського перевезення вантажу.

Нормативно-правові акти та інші договори, які регулюють міжнародне морське перевезення вантажів Контракти про міжнародні перевезення. У звичайній угоді на морське перевезення вантажів задіяне: судно; один або декілька договорів фрахту; документи, що засвідчують право власності на вантаж. Страхування вантажів, перевезених по воді. Таке страхування необхідне при відвантаженні товарів значної вартості. Договір страхування може укласти або продавець, або покупець перевезеного товару. Такий договір страхування може належати: тільки до окремого вантажу (одноразова страховка); до всіх вантажів, що перевозяться на ризик страхувальника. Міжнародні угоди й організації з права водного транспорту. Існує три основних види міжнародних морських перевізників: перевізники в складі міжнародних лінійних конвенцій; незалежні перевізники; судна "дикого плавання". Міжнародні лінійні конвенції - це організації, що встановлюють єдині тарифи і правила морського перевезення. Вони складаються з перевізників, що працюють на визначеній території, як, наприклад, конвенція морських перевізників Північної Атлантики (між США і Великою Британією). Міжнародні лінійні конвенції, як правило, встановлюють два рівні тарифних ставок за послуги: звичайний; контрактний (нижчий від звичайного). Контрактні тарифні ставки діють для тих вантажовідправників, що уклали з конвенцією договір, за яким взяли на себе зобов'язання користуватися тільки послугами конвенції на весь термін дії договору. Незалежні перевізники встановлюють тарифи й умови перевезення самостійно і приймають замовлення від будь-яких вантажовідправників. Як правило, ставки незалежних перевізників на 10 % нижчі ставок членів конвенцій перевізників. Судна "дикого плавання" не дотримуються якихось встановлених ставок. Перевізник, зазвичай, укладає договір фрахту, за яким на судні резервується певна площа під вантаж. Якщо вантажовідправник своєчасно не скасував замовлення, він повинен заплатити за вантаж у будь-якому випадку, навіть якщо перевізник фактично нічого не перевіз. Судна "дикого плавання" перевозять, як правило, насипні, наливні вантажі. Міждержавні угоди про відповідальність перевізників. Водні перевізники історично знаходилися в більш вигідному становищі порівняно з вантажовідправниками. Це давало їм можливість "диктувати умови". Наприклад, вони могли в договорах із вантажовідправниками встановлювати занадто низький рівень відповідальності або взагалі відмовлятися везти товари. Через це для водних перевезень дуже важливе втручання держав, насамперед у порядок встановлення межі відповідальності перевізників. Щоб скоординувати заходи різних держав у цій галузі, були укладені міждержавні угоди. Тексти деяких міждержавних угод нерідко використовуються як основа для контрактів на перевезення навіть у тих країнах, що не є учасниками конвенцій про водні перевезення. Конвенція про коносамент (Гаазькі правила). Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (Гаазькі правила) 1924 р. встановлює єдині правила про коносамент. Ці правила визначають межі  відповідальності перевізника. У 1968 році були прийняті поправки до конвенції. В новій редакції конвенцію звичайно називають Правила Га-ara-Вісбі. У 1978 році була прийнята Конвенція ООН про міжнародні морські перевезення товарів (Гамбурзькі правила). Багато спеціалістів вважають, що Гаазькі правила вже застаріли. Думки про те, які правила про коносамент потрібно використовувати зараз, розходяться. Вантажовідправники віддають перевагу Гамбурзьким правилам, у той час як серед перевізників і морських страховиків Правила Гаага-Вісбі користуються більшою популярністю. Інші угоди про водні перевезення. Існує ще цілий ряд міжнародних багатосторонніх і двосторонніх угод із питань водних транспортних послуг: Митна конвенція 1972 р. про міжнародні правила, що запобігають зіткненням на морі; Міжнародна конвенція 1972 р. про контейнери; Митна конвенція 1972 р. про контейнери; Конвенція 1972 р. про запобігання забруднення моря шляхом скидання відходів й інших матеріалів; Конвенція ООН 1974 р. про правила поведінки для лінійних конвенцій; Конвенція ООН 1969 р. про тоннажні виміри на кораблях; Міжнародна конвенція про обмеження відповідальності власників морських суден; Конвенція ООН 1982 р. про морське право; Міжнародна конвенція 1978 р. про стандарти навчання, сертифікації і нагляд за особами, що працюють на суднах.

60. Поняття, визначення, форма, доказ наявності і зміст договору морського перевезення вантажу. Стаття 133. Поняття договору морського перевезення вантажу За договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер). Стаття 134. Доказ існування та зміст договору морського перевезення вантажу Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

61 Сторони договору морського перевезення вантажу. Проформи договору морського перевезення вантажу. Стаття 135. Правовідносини перевізника і одержувача вантажу Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені. Стаття 136. Реквізити рейсового чартеру Рейсовий чартер повинен містити основні реквізити: найменування сторін, судна і вантажу, порту відправлення і призначення (або місця направлення судна). До рейсового чартеру можуть бути включені за згодою сторін інші умови і застереження. Рейсовий чартер підписується фрахтівником (перевізником) і фрахтувальником або їх уповноваженими представниками. Стаття 137. Докази приймання вантажу до перевезення Після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі. Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 статті 138 цього Кодексу. Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у згаданому документі.

62. Коносамент – поняття, визначення, функції, реквізити, застереження.

Коносамент(фр. connaissement) — товаророспоряджувальний документ. Містить умови договору морського перевезення вантажу, засвідчує факт наявності договору і служить доказом прийому вантажу до перевезення.^[1] Коносамент є одним з основних документів які використовуються при митному оформленні та митному контролі товарів які перевозяться морським транспортом. Також коносамент засвідчує право властності на товар. Документ видається із записів вантажного ордеру експедиторською конторою порта.