- •1.Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правими дисциплінами.
- •2. Мова як засіб професійного спілкування.
- •3. Поняття про сучасну українську літературну норму.Типи мовних норм.Форми сучасної української літературної мови.
- •4. Поняття усного та писемного мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •5. Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Судові промови відомих адвокатів.
- •6. Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •7. Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •8. Офіційно-діловий стиль як один з функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •9. Сучасна українська ділова мова: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •10. Поняття про документ, його властивості та вимоги до оформлення. Мовностильові особливості тексту документу.
- •11. Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •12. Культура мови і мовлення. Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •13. Мовленнєвий етикет – невід’ємний етикет професійної культури юриста.
- •14. Правила культури спілкування (за і. Томаном)
- •16. Сутність і зміст етики спілкування правознавців.
- •17. Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •20. Бар’єри у спілкуванні , його рівні.
- •21. Сучасні теорії міжособистісних стосунків.
- •22. Допит як різновид переговорів.
- •23. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •24. Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики. Культура телефонного діалогу.
- •26. Основи комунікативної лінгвістики.
- •27.Нлп як мистецтво комунікації.
- •30.Закон про мови в урср
- •31.Ку Про функціонування та р-к мов в Укр.
- •32.Державна мова та її функцї
- •33.Функції мови в суспільстві.
- •34.Загальне поняття про лексику,лексикологію,термін та термінологію.
- •35. Слово як найменша самостійна одиниця мови,його лекс. Значення.
- •36. Лексика сучасної укр мови з погляду її походження.
- •37.Стилістична диференціація укр. Лексики. Проф.Лексика
- •38.Канцеляризми та штампи.
- •39.Фразеологія у проф. Спілкуванні юристів.Укр лексикографія .
- •40.Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.
- •42.Запозичення в юридичній термінології.
- •43.Труднощі що виникають при перекладі з російської на укр мову.Синоніми,омоніми та пароніми в юр. Термінології.
- •44.Міжмовні пароніми.
- •45. Особливості використання різних частин мови у п.С.
- •46. Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вживання. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •47. Відмінювання прізвищ, імен, по-батькові, географічних назв.
- •Творення та відмінювання імен по батькові
- •Відмінювання прізвищ
- •48.Правопис відмінкових закінчень іменників 2 відміни у родовому відмінку.
- •49. Рід, число невідмінюваних іменників.
- •50. Нормативність уживання граматичних форм прикметника.
- •51. Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у професійних текстах.
- •52. Особливості використання займенників у діловому мовленні.
- •53. Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
- •54. Прийменник у професійному мовленні. Прийменник в діловому мовленні.
- •55. Особливості українського правопису.
- •56. Орфоепічні норми.
- •57. Систематизація правил орфоепії.
- •58. Правопис прізвищ, імен та по батькові.
- •59. Правопис складних іменників та прикметників.
- •60. Правопис прислівників.
- •61. Написання слів з великої літери.
- •62. Особливості доречного слововживання
- •63. Словники енциклопедичні, перекладні, тлумачні та інші типи.
- •64. Багатозначні слова та омоніми.
- •65. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціалізовані в юридичному тексті.
- •66. Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •67. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприкметникових та дієприслівникових зворотів.
- •69. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.
- •70. Просте і складне речення у юридичному документі.
- •71. Документ – основний вид ділового мовлення.
- •72. Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити.
- •73. Види документів та їх класифікація.
- •74. Документи юридичного фаху.
- •75. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •4.1. Правила оформлення заголовків та підзаголовків
- •76. Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •77. Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
- •Резюме Кулик Вікторія Юріївна
- •78. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування.
- •79. Етикет ділового листування.
- •80. Кореспонденція за характером інформації.
- •81. Телеграма. Факс.
- •82. Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні й пояснювальна записки, виробничі звіти.
- •83. Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
- •85.Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.
- •86. Ознайомлення з організаційними документами. Статут, положення, інструкція.
- •87.Позовна заява.
- •88.Види договорів.
- •89.Протокол слідчої дії.
52. Особливості використання займенників у діловому мовленні.
Займенник - частина мови, яка замінює іменник у реченні. Вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий?скільки?
1)переваж.більшість док-тів пишеться від імені установи,закладу,орг.-ції(1 ос.мн.). займенник МИ пропускається
2)паралельною є форма 3 ос.одн.
3)займенник ВАМ опускається,що створює враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділов.мовлення (надсилаємо для ознайомлення).Введення в речення займенника ВАС,ВАМ пом’якшує категоричність вимоги.
4)вживання займенника Я пропускається в розпорядчих документах(наказую.., пропоную..). Займенник наявний і обов’язковий в автобіогр.,поясн.записках, дорученнях.
53. Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
Дієслово — частина мови, яка називає дію або стан істоти, предмета. Основні граматичні ознаки дієслова — час, особа, число і спосіб, за ними дієслово в реченні відрізняється від інших слів.
Вибір грамат.форми дієслова:
1)в док-тах найпоширеніша форма-слово теп.часу зі значенням поза часовості(1 ос.мн.,2ос.од-ми,ти)
2)теп.час вжив-ся на позначення майб.часу,коли підкреслюється обов’язковість(засідання розпочинається о 10 год)
3)майб.час дієслів недок.виду-складена форма(будуть здійснюватися)
4)наказ.спосіб вираж-ся рядом:
а)власне наказ.спосіб викор-ся лише в усн. мовленні(зробіть,принесіть)
б)у пис.формі переважає інфінітив і описові лексич.засоби
Інфінітив вжив-ся у наказах і розпорядженнях,надає вислову категор.х-ру(прийняти,звільнити).
Менш категоричні безособові форми. Вони мають х-р ствердження фактів, застосовувався в інструкціях, статусах, приписах(заборонено)
Форми дієслова:дієприкметник(актив-вживається обмежено; пасив.)та дієприслівник(до та недок види)
Дієприслівники широко використ-ся в діл.мовленні і пишуться на поч..речення.
54. Прийменник у професійному мовленні. Прийменник в діловому мовленні.
Прийменник - це служб. част мови, яка уточнює граматичне значення ім. і виражає зв'язки між словами в реченні.
Сфера вживання прийм. у діл. мові необмежена, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відм. закінченнями, ім. або займ., вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим.
Порівняємо:
а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій - занепокоєні діями;
б) (просторове значення) прямувати по степах - прямувати степами.
Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношень:
- просторових: при заводі, від заводу, на заводі, біля заводу, перед заводом, до заводу, і з будинку, зі станції (і), з полів, посеред поля, над полем, край поля, поперед нас, поза стінами, попід парканом, (і) з-під каменя, понад землею, через поле, уздовж дороги, крізь отвір, навпроти президії, побіля стіни, проміж цеглинами. (і) з-за гори;
- часових: від часу проголошення, близько години, за гетьманщини, до реформ, (у) впродовж століття, проти ночі, під час панування, напередодні свят, наприкінці доби, (і) з часу творення, у (в) радянський період, протягом ночі, через день, об обідній порі, о восьмій годині, за хвилину, під час колективізації, після перебудови;
- причин.: у силу обставин, з нагоди ювілею, через хворобу, від перемоги, за умов, в обставинах, у зв'язку з, в наслідок;
- мети: задля успіху; на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, для звіту, ради успіху, заради спільної мети;
- допустовості (у)всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, опріч правил, у(в) разі потреби, незважаючи на попередження, попри труднощі, відповідно до умов, при нагоді та інші.
Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні.
По: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості, комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям.
Відтінок згаданого значення помітний у конструкціях, що виражають просторові відношення, зокрема місце перебування. Прийменниково-відмінкова форма може визначати поширення дії на певному просторі, або ж її повторюваність, а також розташування об'єкта в декількох точках поверхні чи всередині кількох об'єктів, наприклад: порядкує по господі, снігопади пройшли по області, обговорюють по кабінетах.
Ця ж конструкція вживається для вказівки на рух по поверхні предмета або в межах якогось простору, до того ж коли рух відбувається в багатьох напрямках, наприклад: в'ється по стовбуру, сунеться по стіні, пройду по дошці, їхав по шосе.
У деяких словосполученнях (без зміни значення) паралельно з іншими прийменниками, що виступають синтаксичними синонімами або без них (по завершенні навчання - після завершення навчання, стріляти по мішені - стріляти в мішень, простувати по слідах - простувати слідами, пересуватися по пустелі - пересуватися пустелею). У конструкціях з іменниками в 3 відмінку при вказуванні на предмет, місце, простір, час, що є межею поширення певної дії або ознаки (вантажівка загрузла по Фіри - загрузла до фар, резервуари були повні по краї - повні до країв, степи до Дніпра - степи по Дніпро, відпочивати до цього часу - по це час).
Нормативними є також поєднання прийменника по:
1. у складних прислівниках з іншими частинами мови: - з іменниками (по можливості, по суті, по батькові); - із прикметниками (по-господарськи, по домашньому); - із займенниками (по-нашому, по-своєму); - із числівниками (по троє, один по одному, по-друге).
2. з іменниками в М. відмінку: - зі значенням мети: (послали по інструктора, пішли по воду); - зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія (пляма розповзалася по стелі, трансляція по телебаченню); - зі знанням місця поширення дії (розпорядження по фабриці, чеканник по міді); - зі значенням роз подільності (усі делегати отримали по подарунку, жінкам подарувати по букету пролісків).
3. із займенниками (по їхньому будинку, по цьому місцю).
В інших випадках треба використовувати прийм. на, за, з, із, до, для, від, під, у(в), як, через, щодо та ін. або взагалі безприйменникові конструкції залежно від контексту.