5. Що ви розумієте під методикою аналізу умов праці?

. Основні поняття й терміни

Аналіз практичної діяльності свідчить про потенційну небезпеку будь-якого виду праці. Потенційність полягає у прихованому, неявному характері її прояву за певних, нерідко важко передбачуваних умов. Сутність небезпеки полягає в тому, що можлива така дія на людину, що призводить до травм, захворювань та інших небажаних наслідків. Небезпека діяльності залежить від багатьох чинників і може бути кількісно оцінена таким поняттям, як ризик, тобто вірогідністю завдання тієї або іншої шкоди здоров'ю людини.

Ризик - це усвідомлена можливість виникнення події з певними небажаними наслідками. Термін "ризик" вживається з доповненням (чого ?): ризик отруєння, ризик смерті тощо. Він визначається як відношення кількості тих або інших небезпечних наслідків за певний час до можливої кількості подій, тобто - це ймовірність здійснення потенційної небезпеки. Так, ризик смерті від дії різних небезпечних чинників на людину за рік становить: від автомобілів - 2,5-10 ~⁴, від падіння - 1,010~⁴, пожежі - 4,010~⁵, електричного струму - 6,010~⁶, блискавки - 5,0-10 ~⁷. У деяких країнах уведена в практику концепція припустимого ризику, рівень якого залежить від важкості наслідків. Для смертельних випадків він дорівнює 10 "⁶ на людину на рік.

Небезпека (небезпечні умови) - явище, процес, об'єкт, властивості або їх сукупність, що діють постійно і здатні за певних умов завдавати шкоди кому (чому) - небудь. Виробнича небезпека - це такий стан умов праці, коли людина з визначеним ступенем імовірності піддається дії небезпечних або шкідливих факторів.

Безпека - це такий стан умов праці, за якого з визначеною ймовірністю виключена можливість пошкодження здоров'я людини. Безпека людини — головна мета охорони праці. Отже, охорона праці - засіб досягнення безпеки людини на виробництві шляхом усунення можливості прояву негативної дії небезпечних і шкідливих факторів.

Матеріальними носіями небезпечних і шкідливих виробничих факторів є об'єкти, що входять у трудовий процес (засоби праці, предмети та продукти праці, технологія, параметри виробничого середовища), а також природнокліматичне середовище (грози, повені, землетруси, параметри атмосфери тощо).

Умови, за яких створюється можливість дії на людину небезпечних і шкідливих виробничих факторів, визначають небезпечну ситуацію. Вона пов'язана з просторовим і часовим суміщенням людини і небезпечної зони.

Небезпечною зоною називається простір, де постійно діють або періодично виникають небезпечні і шкідливі виробничі фактори, які можуть негативно діяти на людину. Небезпечні зони можуть бути постійними або тимчасовими. Вони характеризуються геометричними розмірами, а змінні зони - ще й імовірністю виникнення. Розміри небезпечних зон залежать від виду, властивостей і характеру дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Небезпечні зони можуть бути локальними, розміри яких сумісні з розмірами людини, і розгорнутими, що суттєво перевищують їх. Класифікують небезпечні зони за видом діючого фактора. За правилами безпеки всі небезпечні зони мають бути огороджені. Конструкція та матеріал огорожі мають відповідати виду, потенціалу та якості небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Під час виконання технологічного процесу за допомогою тих або інших засобів праці можливий контакт працівника з небезпечною зоною, тобто виникає небезпека миттєвого пошкодження організму. Ці можливості обладнання або технологічних процесів називають виробничими небезпеками.

Умови праці на виробництві характеризуються не тільки трудовим процесом, але й навколишньою санітарно-гігієнічною обстановкою. Якщо під час виконання трудового процесу навантаження припадає, головним чином, на м'язову й нервову системи, то навколишня обстановка (температура, вологість, швидкість руху повітря, його забрудненість пилом та газами, випромінювання, шум, вібрації, недостатнє освітлення та ін.) викликає зміни у функціонуванні органів дихання, кровообігу, зору, слуху людини. Кожний з цих факторів, а тим більш у сукупності, за несприятливих умов здійснює шкідливий вплив на організм людини, тому їх називають виробничими шкідливостями.

Перевантаження як окремих органів і систем, так і всього організму, підвищує його стомлюваність, знижує реакції на можливі небезпеки, може призводити до захворювань, погіршення самопочуття, зниження працездатності.

Методика аналізу умов праці

При аналізі умов праці на підприємстві необхідно розглядати організацію виробництва і робочих місць, виробниче й допоміжне обладнання, стан виробничого середовища.

Мета аналізу - визначення небезпечних і шкідливих факторів і потреби розробки необхідних заходів і засобів для усунення можливостей травмування працюючих, шкідливих впливів виробничого середовища й створення умов для високопродуктивної праці. У зв'язку з цим конструкція будь-якої машини і технологічний процес мають бути такими, щоб забезпечити повну безпеку робітника, до мінімуму звести його фізичне й психологічне навантаження та повністю зняти нервову напругу.

Для повноти аналізу треба виконати детальну декомпозицію трудового процесу, всебічно дослідити конструкцію машини, організацію робочого місця. Це дозволить впевнено ідентифікувати усі небезпечні й шкідливі фактори.

Існують два види методик аналізу умов праці:

1. за окремими елементами умов праці;

2. за інтегральною оцінкою.

Аналіз умов праці за окремими елементами в загальному вигляді виконують у наступній послідовності. Спочатку на підставі детального вивчення конструкції машини і її технічної характеристики, характеристик технологічного процесу і виконуваної роботи виявляють діючі та потенційні небезпечні й шкідливі виробничі фактори. Визначають їхню природу, характер дії на людину, можливий рівень, концентрацію, тривалість впливу впродовж зміни та ін. Потім, керуючись чинною нормативно-технічною документацією, визначають гранично допустимі рівні (ГДР), гранично допустимі концентрації (ГДК) або граничні значення змін цих факторів, інші нормативні дані, прогресивні рішення, рекомендації тощо. Шляхом зіставлення фактичних чи потенційних значень параметрів факторів, конструкторських рішень, особливостей і характеристик технологічних процесів роблять висновки щодо ступеня їхньої небезпечності чи шкідливості, відповідності прогресивним рішенням. На підставі такого аналізу дають рекомендації про необхідність здійснення певних технічних, організаційних та інших заходів щодо усунення чи зменшення несприятливого впливу на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Методика аналізу умов праці за інтегральною оцінкою ґрунтується на застосуванні показника "важкості праці", який з достатньою для практики точністю враховує "різноякісний" вплив усіх елементів умов праці [9].

Правомірність застосування такого показника обумовлена тим, що організм людини однаково реагує на дію найрізноманітніших елементів умов праці. Однакові за тяжкістю зміни в організмі працюючих можуть бути викликані різними причинами. В одних випадках це можуть бути будь-які шкідливі фактори середовища, в інших - надмірне фізичне чи розумове навантаження, у третіх - нервово-емоційна напруга при дефіциті рухів і т. ін., можливе й різне сполучення цих видів причин. Таким чином, важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, його здоров'я, життєдіяльність і відновлення робочої сили.

Об'єктивно обґрунтована наявність шести категорій важкості робіт, яким відповідають 6 груп умов праці. Категорія І - оптимальні умови, II - допустимі, III - гранично допустимі, IV - гранично стерпні, V - нестерпні, VI - критичні. Кожна категорія важкості характеризується певним функціональним станом організму людини.

За цією методикою складають "Карту умов праці на робочому місці" (див. додаток), в якій елементи умов праці поділено на дві групи: санітарно-гігієнічні і психофізіологічні. Заносять у "Карту" фактичні і нормативні значення діючих елементів і виявляють, які саме з них є біологічно значущими. Кожен із таких елементів залежно від його рівня оцінюють у балах за спеціальною таблицею. Враховують також тривалість дії елемента за зміну. Визначають середній бал усіх значущих елементів (факторів) умов праці, за яким знаходять інтегральну оцінку важкості праці та відповідну їй категорію важкості.

На підставі оцінки умов праці роблять розрахунки доплат до окладу (тарифної ставки), встановлюють інші компенсації та пільги за працю в несприятливих умовах, а також наводять економічно обґрунтовані рекомендації щодо покращення умов праці. Якщо шкідливі і важкі умови праці будуть усунуті, трудові колективи можуть прийняти рішення про віднесення таких робочих місць до робіт із нормальними умовами праці (див. також 3.8 і додаток).

Усі існуючі методи оцінки якості виробничого середовища засновуються на формальних ознаках і фактично не враховують наслідків впливу шкідливих факторів на здоров'я людини, її працездатність. Необхідна методика на основі соціальних нормативів захворюваності, яка враховувала б комплексну дію всіх без винятку шкідливих факторів. А організація безпечних і здорових умов праці повинна бути направлена на кінцевий результат - запобігання виробничо обумовленим втратам від захворюваності.