2. Внутрішні води Антарктиди
Текучих вод в Антарктиді майже немає. Є лише тільки підльодовикові потоки, які місцями впадають в море, а також тимчасові наземні потоки. Останні виникають в оазисах Антарктиди влітку, під час танення снігу і льоду. Талі води прокладають русла і утворюють річки. Швидкість їх течії дорівнює 5 м/сек., а глибина – 1,5 м. В оазисах Землі Вікторії деякі річки сягають 30 км довжини. Проте діють вони лише 1-2 місяці на рік. Коли танення зменшується, стік припиняється і русла замерзають. Залишаються численні озера, що поповнили за літо запаси вологи і тепла. Ці озера різноманітні за температурним режимом і солоністю. Зустрічаються як ультрапрісні, так і ультрасолоні озера з солоністю, яка перевищує морську в десятки разів. Влітку більша частина озер звільняється від льодяного покриву і сонячна радіація нагріває воду деяких з них до + 10...+ 120С.
Найбільш великими і відомими із озер Землі Вікторії є Ванда, Бонні і Фриксель. Всі вони постійно вкриті льодом товщиною 4 м. Перші ж роботи по вивченню озер привели до сенсаційних відкриттів. Американські дослідники, вивчаючи озеро Ванда в 1961 р. знайшли біля дна, на глибині близько 60 м, насичений солями шар води, що має температуру + 270С. У зв’язку з цим були запропоновані різні гіпотези для пояснення цього загадкового явища: приток вод гарячих джерел, приток тепла із глибин Землі. Проте новозеландські геологи встановили, що донні відклади озера холодніші придонного шару води, отже тепло не може поступати в озеро зі дна. Дослідники прийшли до неочікуваного на перший погляд висновку, що тепло приходить зверху і ймовірне його джерело – сонячна радіація. А основних причин акумуляції і збереження тепла декілька: 1) виключна чистота води в озері, яка дає можливість сонячним променям проникати на значну глибину; 2) високий вміст солей в придонному шарі, що робить воду важкою і малорухливою.
3. Рослинність і тваринний світ Антарктиди
Більша частина Антарктиди являє собою льодяну пустелю, позбавлена рослинності і тваринного світу. Рослинність зустрічається лише на окраїнах материка і на субантарктичних островах. Вищі рослини на материку майже відсутні. Виключення складає лише західне узбережжя Антарктичного півострова, де в порівняно м’якому кліматі ростуть два види злаків і один вид гвоздичних. Із наземних рослин на материку зустрічаються тільки мохи, лишайники, нижчі водорості, гриби і бактерії. Найбільш широко представлені лишайники – близько 300 видів. Їх можна зустріти на всіх вільних від льоду ділянках суходолу. Мохи (знайдено близько 80 видів) також поширені доволі широко, особливо на островах, де утворюються навіть невеликі торф’яники. Водні водорості (синьо-зелені і діатомові) зустрічаються в озерах оазисів. Наземні водорості червоного, зеленого і жовтого кольорів утворюють плівки на поверхні скель і на снігу, нагадуючи здалеку лісові галявини.
На островах рослинність значно багатша. Там можна зустріти понад два десятки видів квіткових рослин, серед яких кергеленова капуста, що являє собою смачний і поживний овоч, і засіб від цинги. Широко поширений також злак із роду тонконогів – туссок, який є гарним кормом для овець. Квіти і листя всіх рослин майже безбарвні, так як запилення виробляється не комахами, а вітром.
Значно багатше представлена фауна, особливо водна, а також птахи. Клас ссавців представлений в океані ластоногими і китами. Ластоногі дуже різноманітні: на береговому припаї і відмілинах можна бачити до 5 видів тюленем. Серед них – трьохметрової довжини тюлень Уедделла, що живе у смузі нерухомого льоду, тюлень-крабоїд, що живе головним чином на плавучих кригах і харчується рачками, і хижий тюлень – морський леопард, який нападає на інших тюленем і пінгвінів. Зрідка зустрічаються тюлень Росса і морський слон, що сягає 6 метрової довжини.
Китів у Південному океані більше, ніж у будь-якому іншому океані Землі. Вони зустрічаються стадами біля самого берега. Розділяються на вусатих (синій, финвал, сейвал та ін.) і зубатих (кашалот, пляшконіс, косатка). Самий крупний – синій кит або блювал. Їх середня довжина – 26 м, а максимальна сягає 33 м. З 1967 р. знаходиться під охороною.
Винятково своєрідні птахи Антарктиди. Всі вони живуть біля води і харчуються рибою або дрібними морськими тваринами. Із них найбільш дивовижними є пінгвіни – птахи з короткими крилами, схожими на ласти, які дають їм можливість плавати, проте не літати. В Антарктиці живе 17 видів пінгвінів. Найменший з пінгвінів – пінгвін Аделі, найбільший – імператорський пінгвін.
Поширені і деякі літаючі птахи – поморники, буревісники. Поморники живуть “розбоєм і грабежем”. В горах поморники селяться поблизу колоній буревісників, винищуючи найбільш слабких і недосвідчених з них. Буревісники намагаються побудувати гніздо в затишному, недоступному для поморників місці, але це їм не завжди вдається. Поморників іноді називають антарктичними шакалами.
26 жовтня 2007 р. Лекція з навчального курсу “Фізична географія материків і океанів” доц. Міхелі С.В.