44. Соціалістичні утопічні вчення

Клод Анрі де Ревруа Сен-Сімон (1760-1825). Уже в першій своїй праці Сен-Сімон висловив глибокі думки. Він звертався до трьох класів, з яких складалося суспільство. Перший клас рухає вперед людську думку; другий за своєю суттю консервативний і є опорою порядку; третій - ворожий панівному ладу, заснованому на нерівності й підлеглості, вимагає нового устрою, основу якого повинна становити рівність. Сен-Сімон визнавав дві основні рушійні сили розвитку суспільства: прогрес людського знання і розвиток економіки.

Думки, висловлені в першій праці, були блискуче розвинуті в інших творах Сен-Сімона: "Промислова система", "Промисловий катехизм" і "Нове християнство". У "Промисловій системі" Сен-Сімон подав талановитий опис філософії європейської історії, визначив роль окремих класів і верств у суспільному розвитку. Наприклад, у середньовіччі провідну роль відігравали духовенство і військова аристократія, промисловість перебувала у зародковому стані. Однак поступово промисловість розвивалась, а разом з нею зміцнювались позиції промисловців. До їхніх рук переходила і політична влада. Основою майбутнього суспільства повинна стати промислова система, - такий висновок зробив Сен-Сімон. Панування великого машинного виробництва, прихід до влади індустріальної еліти. Уважаючи індустрію "єдиним джерелом всіх багатств та добробуту",

Сен-Сімон був не моністом, як Маркс, а дуалістом: він не вважав еволюцію господарства вирішальним моментом суспільної еволюції і, поряд з розвитком господарства, в ролі самостійної рушійної сили ставив розвиток людського знання. Сен-Сімон уважав, що завдання партії промисловців полягає у створенні нового господарського і суспільного ладу, в якому працюючі класи посідають панівне становище відповідно до їхньої переваги у створенні багатства і знання

Під промисловим класом Сен-Сімон розумів не тільки робітників, але й підприємців. Його думка не сягнула антагонізму між працею і капіталом. Однак він постійно виступав на захист робітників і бідних.

Помираючи, Сен-Сімон сказав учням, що все його життя підсумовується однією думкою: забезпечити всім людям якомога більше можливостей розвитку їхніх здібностей, і вказав спосіб, яким можна цього досягти, а саме - організацією окремої партії робітників

Майже одночасно із Сен-Сімоном жив і творив його геніальний співвітчизник Франсуа-Марі-Шарль Фур´є (1772-1837), вищою метою якого було впровадження формули щастя, заснованої на повному задоволенні всіх людських пристрастей. Всі сили свого розуму він віддав доведенню можливості й необхідності "вивести людський рід із соціального хаосу, викоренити на землі злидні та злочини", запровадити лад соціальної гармонії. Ш. Фур´є вважав, головне - дати людям роботу, яка їм подобається і до якої вони звикли протягом життя. Сен-Сімон поділяє історію суспільства на органічний та критичний періоди, Фур’є йде далі: для нього капіталізм — лише одна з численних і аж ніяк не остання фаза, з тих, що їх пройшло людство на своєму довгому історичному шляху. Увесь попередній хід історії людського суспільства він поділяє на чотири стадії розвитку: дикість, патріархат, варварство і цивілізацію. Приваблива праця — основа системи Фур’є. У так званих цивілізованих суспільствах, так само як і у варварських чи рабовласницьких, праця залишається відразливою. Людина працює лише через примус, намагання задовольнити власні інтереси або через загрозу бідності. За наявності забезпеченого кожному мінімуму засобів до існування праця втрачає свій примусовий характер. Асоціаційоване виробництво з високим рівнем поділу праці дасть змогу кожному знайти собі місце за здібностями.

Економічною основою майбутнього ладу Фур’є вважає суспільну власність на засоби виробництва, але трактує її досить оригінально. Державними засадами організації суспільства він поступається на користь об’єднань, що перебуватимуть між собою у товарних відносинах. Власність усуспільнюється не державою, а окремими товариствами — фалангами, які і стають реальними власниками. . У Фур’є розподіл прибутку відбувається за капіталом, працею і талантом.Роберт Оуен (1771 -1858), 1800 р. Оуен купує на кордоні Шотландії й Англії фабричне селище Ленарк з чотирма прядильними фабриками і створює зразкову колонію, завдяки якій стає відомим у всьому світі.Оуен проголошує, що людина — продукт середовища і що змінити її можна, лише змінивши середовище, в якому вона існує. Це одна з головних ідей теорії та практики Оуена.

Під середовищем він розуміє суспільно-економічні відносини, що впливають на поведінку людини. Основними складовими суспільного середовища, за Оуеном, є інституціональні (ідеологія, мораль, право, освіта) та економічні компоненти. Він уважає, що функції з формування нового середовища має взяти на себе держава. Оуен стверджує, що для перебудови економічного середовища потрібно насамперед знищити приватну власність і прибуток, забезпечити еквівалентний обмін товарами за їхньою вартістю. Причиною недоліків капіталізму він уважає приватну власність, релігію та шлюб, освячений церквою. Прибуток Оуен трактує як результат несправедливого обміну, додаток до ціни. Він є причиною економічних криз надвиробництва, Гроші є другим недоліком капіталізму, вони спотворюють обмін і розподіл. Оуен твердить, що гроші є знаряддям прибутку