- •Зарождение экономических знаний . Первые и современные экономические школы
- •Предмет политическая экономия
- •Метод политической экономии
- •Экономические законы и категории
- •5.Место производства в экономической системе
- •6.Факторы производства
- •7.Организационно-правовые формы производства
- •8. Сутність потреб та їх класифікація
- •9.Экономическая деятельность и ее стадии
- •10..Производственные возможности и проблема выбора
- •11.Экономические интересы и их содержание, согласование и реализация
- •12.Собственность и ее место в системе экономических отношений
- •13.Виды и формы собственности
- •14.Разгосударствование и приватизация. Их особенности на Украине
- •15.Натуральное и товарное формы общественного хазяйства
- •16.Понятие «благо» и «товар».Их сущность
- •17.Стоимость, полезность и ценность: содержание, соотношение и рознь.
- •18.Деньги. Их сущность и функциональное назначение
- •19.Превращение денег в капитал. Сущность капитала и его структура
- •20.Первоначальное накопление капитала.(воп.19) Превращение рабочей силы в товар
- •21.Зароботная плата. Сущность и формы. Безработица, ее виды
- •22.Кругооборот и оборот капитала.
- •23.Сущность промышленного капитала
- •24.Издержки производства и их структура
- •25.Прибыль и факторы ее определяющее
- •26.Межотраслевая конкуренция. Образование средней нормы прибыли
- •27.Торговый капитал и его структура. Торговая прибыль
- •30.Акционерный капитал. Виды ценных бумаг
- •31.Сущность и формы земельной ренты. Цена земли
- •32.Инфляционно-интелектуальный капитал. Роялти
- •33.Основы становлення рыночных отношений. Функции рынка
- •34.Элементы рыночной экономики
- •35.Рыночный механизм. Проблема редкости
- •36.Структура, виды и сегментация рынка
- •37.Модели рыночной экономики
- •38.Государственное регулирование и его история
- •39.Функции и методы государственного регулирования
- •40.Финансовая основа государственного регулирования
- •41.Налоговая политика государства
- •42.Спотовые и срочные рынки
12.Собственность и ее место в системе экономических отношений
Дослідження того чи іншого способу виробництва, економічного ладу завжди потребує відповіді на питання: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством. Для відповіді на ці питання треба насамперед розкрити зміст існуючої системи відносин власності.
Відносини власності виникають у взаємодії людини з природою, коли вона привласнює предмети природи. На початку формування людського суспільства ця взаємодія була пряма: людина-природа. З появою виробництва взаємозв’язки ускладнюються: людина – виробництво – природа. Процес привласнення речовин природи набуває певної, визначеної форми. Історично визначена форма відносин між людьми з приводу привласнення життєвих благ, перш за все засобів виробництва, є власність.
Привласнення означає відношення людей до певних речей (об’єктів) як до своїх. Оскільки власність – це відносини, економічний зміст їх припускає, як мінімум, наявність 2-х суб’єктів („моє не твоє”, твоє не моє”). Об’єкти привласнення розподіляються на 3 групи: нерухомість (споруди, шляхи, будови, земля, житло); рухомість (машини, обладнання, меблі, цінні папери); здібності людини (робоча сила) і результати інтелектуальної праці: винаходи, програми для електронно-обчислювальної техніки, живопис, музикальні твори тощо.
Відносини власності завжди суперечливі. Ці суперечності фіксуються і захищаються юридичними законами, тобто відносини власності набувають форму юридичних відносин, а їх суб’єкти наділяються правом власності. Юридичні закони, котрі визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб’єктами (окремими громадянами, соціальними групами, класами, державою), стали розробляться з виникненням держави.
Юридичні закони захищають тільки власника, тобто положення „моє”, і запобігають переходу об’єктів власності із положення „не моє” в положення „моє”. Правові норми регламентують відносини людей. Отже власність – це і юридична, і економічна категорія. Причому остання є визначальною: саме економічні відносини власності обумовлюють їхню юридичну форму. Взаємозв’язок тут такий: економічні відносини власності – базисні, юридичні – надбудовні. Як юридична категорія, власність – це суб’єктивне тлумачення відносин привласнення, які об’єктивно склалися у суспільстві. Інакше кажучи, це проявлення суспільної потреби закріпити те, що склалося на практиці.
Яке же місце посідає власність в системі економічних відносин? Власність – це основа системи виробничих відносин, серцевина кожного суспільного виробництва, її називають ще основним, визначальним виробничим відношенням. При цьому мається на увазі наступне:
власність визначає характер функціонування не лише соціально-економічних, а й організаційно-економічних відносин. Наприклад, за умов суцільного одержавлення власності немає умов для розвитку підприємництва, маркетингової організації господарства тощо;
власність визначає цілі й мотиви розвитку виробництва;
відносини власності визначають положення людини в суспільстві (її соціальний статус), соціальну структуру суспільства (наприклад, можливості формування середнього класу);
власність визначає характер включення людини у виробничий процес. Якщо людина - власник, включення пряме, безпосереднє. У невласника – опосередковане купівлею-продажем робочої сили;
власність є результатом історичного розвитку зміни способів виробництва, а рушійною силою цієї зміни є рівень розвитку продуктивних сил. В той же час зміна власності створює умови для розвитку останніх. Зі зміною форми власності змінюються: класова і соціальна структура суспільства; господарчий механізм; мотиви поведінки людини;
власність, як і спосіб виробництва, може виникати як еволюційним, так і революційним шляхом. Еволюційний шлях є результатом конкуренції типів і форм власності, коли виживають прогресивні і відмирають нежиттєздатні. Революційний – насильницький шлях зміни одного типу власності на інший.
Власність в умовах ринкової економіки не є гарантією безтурботного життя. Власність – це майнова відповідальність за результати її комерційного використання, необхідність її постійного відтворення. Право бути власником передбачає гарантію з боку держави захисту, рівноправності, підтримки усіх форм власності. Власність – це дбання і обов’язок. Таким чином, власність як економічна категорія - це не річ, а система економічних відносин між людьми з приводу привласнення речей, перш за все, засобів виробництва. Адже залежно від того, у чиїх руках вони зосереджені, формується відповідний суспільний спосіб виробництва. При цьому власність має також: юридичний аспект (на поверхні економічного життя відносини власності виступають насамперед як право власності); соціальний (класи, групи, їх співвідношення); політичний (впливає на державну політику в залежності від суб’єктів володіння засобами виробництва); психологічний (виявляє почуття господаря у виробника або його відсутність).