2.5.2. Моніторинг біоти

Біотою називається сукупність всіх живих організмів (рослин, тварин і мікроорганізмів), що населяють яку-небудь територію.

При організації моніторингу біоти необхідно вибрати постійні ділянки з домінантними видами рослинності. Оцінка стану біоти проводиться за наступними показниками [103]:

• чисельність (число особин на одиницю площі);

• частота (відношення числа особин одного виду до загальної чисельності особин, виражене у відсотках);

• домінантні види з найбільшою продуктивністю.

При проведенні моніторингових досліджень рослин особлива увага приділяється морфологічним ознакам листів, хвої, особливостям пігментації на стовбурі, листах, квітах, виявленню різного роду аномалій. Зовнішні ознаки досить просто реєструються за допомогою спеціальних приладів або без них: це зміна рівня фотосинтезу, змісту хлорофілу, пігментації, а також відзначаються морфологічні зміни.

У тварин фіксуються зміни:

• чисельності популяцій;

• співвідношення видової сполуки;

• частоти появи форм із відхиленнями.

Визначають чисельність видів й амплітуду коливань цієї чисельності протягом сезону. У різні роки чисельність окремого виду може піддаватися істотним змінам, які можуть бути пов'язані із процесами вимирання або процвітання популяції або мати циклічний характер.

В опис лісового фітоценозу включають характеристики підліска, травянисто-чагарникового покриву, ярусу мохів, надґрунтових лишайників. Для кожного ярусу визначається свій набір характеристик (видова сполука, число особин кожного виду, висота, діаметр стовбура, зімкнутість, чисельність, проективне покриття, життєвість, а також сліди діяльності людини й життєдіяльності тварин).

Луги являють собою співтовариства багаторічних трав'янистих рослин. Лугові рослинні співтовариства поширені дуже широко. Рівнинні луги діляться на заплавні й суходільні. Суходільні луги виникають на вододілах поза областю дії річкових систем (найчастіше в місцях, де знищені ліси) і зрошуються тільки атмосферною вологою. Тому суходільні луги належать до зон з вологим і прохолодним летом, тобто переважно до зони лісів. Суходільні луги поділяються на абсолютні суходоли, нормальні суходоли й низинні луги.

Абсолютні суходоли розташовані звичайно на піднесених частинах рельєфу. Джерелом їхнього зволоження служать поталі води й атмосферні опади. Тут виростають найбільш засухостійкі види. Ґрунти кислі, з малим вмістом гумусу. Урожайність цих лугів невисока.

Нормальні суходоли, або луги помірного зволоження за рахунок атмосферних опадів і ґрунтових вод, розташовані на вододільних рівнинах, на середніх або нижніх частинах схилів. У ґрунтах значно більше гумусу. Тут ростуть коштовні в кормовому відношенні рослини.

Низинні луги належать до знижених ділянок рельєфу, на місцях виходу або постійного підтоку до поверхні ґрунтових вод. Тут накопичуються й атмосферні опади. Ґрунти цих лугів звичайно багаті елементами харчування, але внаслідок підвищеної вологості вони важкодоступні рослинам.

Заплавні луги поділяються на три типи залежно від тієї області заплави (прируслової, центральної або притерасний), на якій вони розташовані. Найкращі умови зволоження й відкладення природного мулу створюються на центральній заплаві, тому на ній розташовуються найбільш типові й багаті співтовариства заливних лугів. Прируслова частина являє собою область горбистих пісків, що характеризуються гарним стоком вод у ріку. Тут виростають більше засухостійкі види рослин. Притерасна заплава, як правило, надзвичайно зволожена й майже позбавлена родючого мулу. Тут розвиваються співтовариства вологолюбних рослині.

Для опису фітоценозу лугу вибираються ключові ділянки розміром 10х10м, усередині яких для кількісного обліку вибираються три площадки

1х1 м або 8 -10 площадок 0,5х0,5 м. Для вивчення впливу антропогенного фактора на лугові рослинні співтовариства дослідна й контрольна ділянки вибираються з однаковим типом ґрунтів з однаковими умовами вологості й освітленості.

У характеристику фітоценозу лугу включаються: географічне положення, тип лугу, рельєф місцевості, тип ґрунту;умови зволоження, наявність дерев і чагарників, ярусність трав'яного покриву, переважні види рослин.

Для спостереження за сільськогосподарськими культурами визначають строки проходження основних фенофаз, а також таких сільськогосподарських робіт, як початок оранки, початок сівби зернових культур й їхнього збирання, строку посадки й збирання картоплі, дату початку косовиці.

Мінімальна кількість рослин, яку потрібно оглянути для визначення відсотка вступивших в очікувану фазу - 40. Підрахунки проводять таким чином: у чотирьох місцях ділянки проглядаються підряд десять рослин, що не відрізняються від навколишніх по своєму загальному стані, і відзначається, скільки з них вступило в очікувану фазу. Кількість вступивших у фазу з кожного десятка підсумується, після чого обчислюється відсоток цієї суми від 40.Початком фази вважається її поява у 10% рослин.

В спостереженнях за тваринним світом прямий практичний інтерес викликають спостереження за комахами медоносами й запильниками, а також комахами-шкідниками сільськогосподарських рослин. Спостереження комах ведуться паралельно зі спостереженнями рослин.