- •2. Світове господарство (сг).
- •3. Реальний сектор (рс).
- •4. Бюджетний сектор (бс).
- •5. Грошовий сектор (гс).
- •6. Зовн.Ек.Сектор (зес).
- •7. Світовий ринок.
- •9. Середовище діяльності субєктів ме.
- •11. Принципи наукового пізнання в ме.
- •13. Моделі ме факторного впливу з боку попиту.
- •15. Аналіз часткової рівноваги.
- •16. Криві обміну і аналіз загальної рівноваги.
- •17. Теорія Сміта
- •18. Теорая Рікардо
- •19. Закон Міля
- •20. Теорія Хекшера-Оліна.
- •21. Теорія самуельсона-столпера
- •22. Теорія реверсу факторів виробництва
- •23. Теорія реверсу попиту.
- •24. Теорія злвн.-ек.Мультиплікатора.
- •25.Стандартна модель(см) зовнішньої торгівлі.
- •26. Показники умов торгівлі та відображення ними тенденцій в міжнародному обміну.
- •27. Сучасна міжнародна торгівля.
- •28. Сутність та значення торгівельного балансу.
- •29. Зовнішня торгівля України і її конкурентоздатність.
- •30. Сутність міжнародної торгівельної політики, її форми та види.
- •31. Засоби реалізації міжнародної торгівельної політики.
- •32. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.
- •33. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.
- •34.Кількісні обмеження і їх роль в міжнародній торгівлі
- •35. Приховані види торгівельних обмежень та їх роль в міжнародних відносинах.
- •36. Фінансові методи зовнішньоекономічної політики.
- •37. Неекономічні методи регулювання зовнішньоторговельної політики.
- •38. Вільна торгівля і ефективність економіки.
- •39. Економічні наслідки торговельних обмежень
- •40. Вплив імпортного тарифу на економіку малої каїни
- •41. Вплив імпортної квоти на економіку малої країни
- •42.Вплив експортної субсидії на економіку малої країни
- •43 .Вплив "добровільного" обмеження експорту малої країни на її економіку
- •44.Вплив імпортного мита, запровадженого великою країною, на стан міжнародної економіки
- •45.Вплив імпортної квоти, запровадженою великою країною на стан міжнародної економіки
- •46.Концептуальні засади зовнішньоторговельної політики для України
- •47.Теорія міжнародних інвестицій.
- •48.Прямі іноземні інвестиції.
- •49.Портфельні міжнародні інвестиції.
- •50.Міжнародне інвестування в Україні в сучасних умовах.
- •51.Сутність і форми міжнародного кредиту.
- •52.Міжнародний ринок боргових зобов'язань, його структура і динаміка розвитку
- •1 Механізм
- •2 Механізм – аукціон
35. Приховані види торгівельних обмежень та їх роль в міжнародних відносинах.
Приховані види торговельних обмежень: технічні бар'єри, політику в рамках державних закупівель, вимоги про вміст місцевих компонентів, правові режими тощо.
Технічні бар'єри — це запровадження норм і правил з метою завадити імпорту (стандарти, вимоги до упаковки, маркування, санітарно-гігієнічні норми тощо).
Політика в рамках держзакупівель — це метод торговельної політики, що зобов'язує купувати товари тільки у національних фірм, хоча імпортні товари можуть бути дешевшими.
Вимога про вміст місцевих компонентів — це метод торговельної політики, що законодавчо встановлює частку національного виробництва у кінцевому продукті.
Режим найбільшого сприяння — РНС (МБЧЧ) — це надання торговельними партнерами переваг і пільг один одному.
Національний режим — це встановлення прав іноземних фізичних і юридичних осіб на рівні з національними.
Винятки бувають тільки для країн, що розвиваються в рамках загальної системи преференцій.
Для оцінки та вибору торговельної політики (і окремих заходів) організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розробила в 1985 р. індикативний питальник, який широко використовується в практичній діяльності уряду. Він містить такі питання.
36. Фінансові методи зовнішньоекономічної політики.
Фінансування націлене на зниження вартості експортного товару і тим самим на підвищення його конкурентоспроможності на світовому ринку. Отже, воно передбачає дискримінацію іноземних компаній на користь національних виробників і експортерів. Найбільш поширеними фінансовими засобами є експортні субсидії, кредити і демпінг.
Експортні субсидії являють собою грошові виплати, що надаються державою, банками, фондами та приватними особами експортерам для збільшення обсягу вивезення товарів за кордон. Експортні субсидії можуть бути прямими або непрямими. У першому випадку дотація сплачується виробнику під час його виходу на зовнішній ринок. У другому застосовується пільгове оподаткування, страхування, повернення імпортного мита та ін. СОТ забороняє експортне субсидіювання, а тому сьогодні набула значного поширення практика прихованого субсидіювання — звільнення товарів від місцевих податків, організація торговельних виставок, встановлення контактів для ведення справ за кордоном, надання інформаційних послуг тощо.
Експортне кредитування є засобом фінансової зовнішньоторговельної політики з метою державного стимулювання розвитку експорту національними виробниками. Воно може виступати у трьох основних формах:
— субсидійованих кредитів національним експортерам, що надаються національними державними банками за процентною ставкою, нижчою за ринкову;
— державних кредитів іноземним імпортерам за обов'язкової умови закупівлі товарів тільки у підприємств країни-кредитора;
— страхування експортних ризиків національних експортерів, яке передбачає можливість несплати імпортером вартості поставки, а також компенсацію політичного ризику.
Під демпінгом розуміють експорт товарів за цінами, нижчими за собівартість товарів у конкурентів або ж за цінами, нижчими за ціни внутрішнього ринку. В міжнародній торгівлі розрізняють декілька видів демпінгу. Найпоширенішими с постійний, спорадичний та хижацький демпінг.
Постійний демпінг — це постійний експорт товарів за цінами, нижчими за внутрішні, які монопольно підтримуються на національному ринку на рівні, вищому від рівня цін на міжнародному ринку. За умов нееластичного внутрішнього попиту, який досягається за рахунок ізоляції національного ринку, за допомогою транспортних витрат і торговельних бар'єрів, монополіст-експортер максимізує загальний прибуток. На зовнішньому ринку максимізація досягається за рахунок зниження ціни і розширення обсягів продажу.
Спорадичний демпінг являє собою епізодичний продаж товарів на міжнародному ринку за зниженою, порівняно з національним ринком ціною з метою отримання тимчасового виграшу. Необхідність в цьому виді демпінгу виникає тоді, коли експортер-виробник постає перед фактом перевиробництва товарів і можливістю їх збуту за кордоном за більш низьку ціну.
Хижацький демпінг є тимчасовою реалізацією товарів за кордоном за ціною, нижчою вартості аналогічних закордонних товарів. Мета цього виду демпінгу — усунення іноземних виробників з бізнесу. Після цього ціна піднімається, а монополія без перепон реалізує свою владу у формі монопольного прибутку.
В цілому будь-яка форма демпінгу є засобом міжнародної цінової дискримінації, і він заборонений СОТ.