35. Приховані види торгівельних обмежень та їх роль в міжнародних відносинах.

Приховані види торговельних обмежень: технічні бар'єри, політику в рамках державних за­купівель, вимоги про вміст місцевих компонентів, пра­вові режими тощо.

Технічні бар'єри — це запровадження норм і пра­вил з метою завадити імпорту (стандарти, вимоги до упаковки, маркування, санітарно-гігієнічні норми то­що).

Політика в рамках держзакупівель — це метод тор­говельної політики, що зобов'язує купувати товари тільки у національних фірм, хоча імпортні товари можуть бути дешевшими.

Вимога про вміст місцевих компонентів — це метод торговельної політики, що законодавчо встановлює ча­стку національного виробництва у кінцевому продукті.

Режим найбільшого сприяння — РНС (МБЧЧ) — це надання торговельними партнерами переваг і пільг один одному.

Національний режим — це встановлення прав іно­земних фізичних і юридичних осіб на рівні з національ­ними.

Винятки бувають тільки для країн, що розвиваються в рамках загальної системи преференцій.

Для оцінки та вибору торговельної політики (і окре­мих заходів) організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розробила в 1985 р. індикативний питальник, який широко використовується в прак­тичній діяльності уряду. Він містить такі питання.

36. Фінансові методи зовнішньоекономічної політики.

Фінансу­вання націлене на зниження вартості експортного това­ру і тим самим на підвищення його конкурентоспромож­ності на світовому ринку. Отже, воно передбачає дис­кримінацію іноземних компаній на користь національ­них виробників і експортерів. Найбільш поширеними фінансовими засобами є експортні субсидії, кредити і демпінг.

Експортні субсидії являють собою грошові випла­ти, що надаються державою, банками, фондами та при­ватними особами експортерам для збільшення обсягу вивезення товарів за кордон. Експортні субсидії можуть бути прямими або непрямими. У першому випадку дотація сплачується виробнику під час його виходу на зовнішній ринок. У другому застосовується пільгове оподаткування, страхування, повернення імпортного мита та ін. СОТ забороняє експортне субсидіювання, а тому сьогодні набула значного поширення практика прихованого субсидіювання — звільнення товарів від місцевих податків, організація торговельних виставок, встановлення контактів для ведення справ за кордо­ном, надання інформаційних послуг тощо.

Експортне кредитування є засобом фінансової зов­нішньоторговельної політики з метою державного сти­мулювання розвитку експорту національними вироб­никами. Воно може виступати у трьох основних фор­мах:

— субсидійованих кредитів національним експорте­рам, що надаються національними державними бан­ками за процентною ставкою, нижчою за ринкову;

— державних кредитів іноземним імпортерам за обо­в'язкової умови закупівлі товарів тільки у підприємств країни-кредитора;

— страхування експортних ризиків національних експортерів, яке передбачає можливість несплати ім­портером вартості поставки, а також компенсацію по­літичного ризику.

Під демпінгом розуміють експорт товарів за ціна­ми, нижчими за собівартість товарів у конкурентів або ж за цінами, нижчими за ціни внутрішнього ринку. В міжнародній торгівлі розрізняють декілька видів дем­пінгу. Найпоширенішими с постійний, спорадичний та хижацький демпінг.

Постійний демпінг — це постійний експорт товарів за цінами, нижчими за внутрішні, які монопольно підтримуються на національному ринку на рівні, ви­щому від рівня цін на міжнародному ринку. За умов нееластичного внутрішнього попиту, який досягається за рахунок ізоляції національного ринку, за допомогою транспортних витрат і торговельних бар'єрів, монополіст-експортер максимізує загальний прибуток. На зовнішньому ринку максимізація досягається за раху­нок зниження ціни і розширення обсягів продажу.

Спорадичний демпінг являє собою епізодичний продаж товарів на міжнародному ринку за зниженою, порівняно з національним ринком ціною з метою отримання тимчасового виграшу. Необхідність в цьому виді демпінгу виникає тоді, коли експортер-виробник по­стає перед фактом перевиробництва товарів і можли­вістю їх збуту за кордоном за більш низьку ціну.

Хижацький демпінг є тимчасовою реалізацією то­варів за кордоном за ціною, нижчою вартості аналогіч­них закордонних товарів. Мета цього виду демпінгу — усунення іноземних виробників з бізнесу. Після цього ціна піднімається, а монополія без перепон реалізує свою владу у формі монопольного прибутку.

В цілому будь-яка форма демпінгу є засобом міжна­родної цінової дискримінації, і він заборонений СОТ.