Партизанська пісня

Товаришу, нині прославим в піснях

Важкий, але світлий і радісний шлях,

Як в темряві ночі герой-командир

Загін партизанський на битву водив,

Як хлопці ходили назустріч боям

На страх і загибель лихим ворогам,

Як била катів богатирська рука

Під сивим Путивлем, де Сейм протіка.

Наказ був короткий: фашистів розбить,

Багнетом усіх до землі пригвіздить!

І грізно вночі загриміло «ура»,

І падала, падала зла німчура,

Де вдаль простяглись телефонні стовпи,

Валялись фашисти, як в полі снопи.

Згадаєм сьогодні, товаришу мій,

Про той переможний Веселівський бій,

Як скошений нами загарбницький полк

Навіки в снігу на морозі замовк.

Ми йшли не схиляючись в рівнім строю

За щастя народу, за землю свою,

Щоб знов на ланах, де гримить боротьба,

Стояли стіною колгоспні хліба,

Щоб яблуні знов красувались в цвіту,

Щоб вільная пісня лунала в степу.

О мати Вкраїно – моя ти земля!

Ми вражою кров’ю напоїм поля.

Тяжкі твої рани – аж боляче нам,

За них ми жорстоко відплати катам,

І холод, і спеку – усе знесемо,

Фашистам живим утекти не дамо.

Веди ж, командире, загін бойовий,

Веди на останній, на визвольний бій!

ПРИСУДЖЕННЯ ПРЕМІЇ ІМ. П. РУДЯ

Постанова бюро від 12.10. 1971 р.

1. Народному ансамблю танцю БК ім.. Жданова м. Шостка /керівник – А. І. Хрипунова/.

2. Олександрочкину Юрію Михайловичу – художнику обласного художнього фонду / відображення героїзму комісарів Сумщини в роки ВОВ, участі в створенні музею партизанської слави/.

3. Авторському колективу / К. Г. Катаєв, В.Я. Стецюра, Е. М. Махонько, Н. І. Махонько/ - за створення фільму «Легенда Спащанського лісу».

4. Баранкіну Віктору Олександровичу зав. відділенням листів і масової роботи Сумської районної газети «Вперед» за створення документальної розповіді про молодих партизанів в період Великої Вітчизняної.

Постанова бюро від 30.10.1973 р.

1. Кочурі Афанасію Федоровичу, письменнику за створення романів «Вогні юності», «Золота грамота,» «Коли ми дорослі», «Апостоли правди» про героїчні справи молоді.

2. Вокальному ансамблю «Сумчанка» БК машинобудівельного заводу імені М.В. Фрунзе за високе використання майстерності і велику роботу по культурному обслуговуванні населення області.

3. Затуливітру Володимиру Івановичу, журналісту за книгу «Крыла», нариси про сумчан - Героях Радянського Союзу.

4. Левченко Анатолію Аврамовичу, скульптору, за створення пам’ятників А. Матросову, Р. Рудневу, М. Гендинт, героям-ковпаківцям.

Постанова Б – 18 від 28.12.1976 р.

1. Дяченко Володимиру Миколайовичу, фото кору РАТАУ керуючому Сумського фотоклубу «Горизонт» за створення фотовиставки про комсомол Сумщини в ІХ п’ятилітці.

2. Народному жіночому ансамблю «Кролевчанка» Кролевецького РБК за активну пропаганду радянської пісні.

Постанова бюро від 10.09.1981 р.

1. Педяшу Олександру Дмитровичу, поету, кореспонденту Сумської газети «Вперед» за цикл віршів про комуністичні партії, Ленінському комсомолі.

2. Равицькому Ігорю Миколайовичу, головному режисерові театру імені М. С. Щепкіна за постановку спектаклю «Тихий Дон», велику роботу по комуністичному вихованню молоді.

3. Народному ансамблю «Юность» БК СМПІ ім. М. В. Фрунзе за концертні програми останніх років, розвитку художньої самодіяльності серед молоді.

Постанова бюро 1979 р.

1.ВІА «Ромен-цвіт» Роменського клубу робітників і потреб кооперації.

2.Мисливченко Олександру Анатолійовичу – учаснику художньої самодіяльності БК СМНПО ім. Фрунзе за пропаганду радянської пісні в честь 60-річчя ЛКСМУ.

Кандидати на представлення обласної комсомольської премії імені П. Рудя

1. Молодіжний клуб «Свема» м. Шостка.

2. Ансамбль народного танцю «Молодость» Сумського культурно просвітнього училища.

ДОДАТОК 2

ГЛИТАЇВЩИНА.У XIX ст. купив собі землю Гаврило Ілянченко. Він був дуже жадібний і великий скряга, за що дістав прізвисько Глитай. Одтак і земля його відтоді стала називатися Глитаївщина.

ОНИСОВЕ ПРОВАЛЛЯ. Одного разу їхали з ярмарку Онися і її чоловік. Обоє були п'яні. Коли проїжджали мимо провалля, то баба Онися і впала з воза, а ті, що їхали за ними, накрили бабу ребрами з коня, так як люди в провалля викидали всяку падаль. Приїхав чоловік додому, діти питають, де мати, а той нічого сказати не може. Хтось сказав, що їхня мати лежить у проваллі. Тоді вони забрали свою матір. Відтоді провалля стали називати Онисиним.

ГОРПАШИНИ ЗАРІВКИ. Кравченку, на прізвисько Горпаха, було виділено поле. Весняні води розмили грунт, утворилися рівчаки. Горопаха обсадив вербами. Верби прийнялися. Провалля перетворилося в ровок, або зарівок.

ПРОВАЛЛЯ ШУТЕ. Недалеко від провалля жив дід. За його жарти люди прозвали його Шутом. Вівців, яких пас дід, також прозвали Шутими. Провалля теж назвали Шутим. Нині це великий яр, дуже красивий. Росте багато трав, квітів. В свій час тут влітку розташовувався шкільний табір праці і відпочинку «Зоря».

ШИНКАРОВЕ. Так називають яр. Назва виникла так. Один багатий селянин (прізвище і ім'я його невідоме) купив цей яр у пана. У яру поставив пасіку. Чоловік цей був багатий, мав у селі свій шинок і його прозвали шинкарем. Влітку в цьому ярку стояли його пасіка і будка, в якій він жив. Після його смерті цей яр стали називати Шинкарове.

ТЕМНЕ. Так називають яр. В давнину в яру ріс густий непрохідний ліс. Навіть в сонячну погоду в тому яру було темно. Тому яр стали називати Темним. І хоч пізніше ліс було вирубано, але назва залишилася.

ШЕПЕЛЬОВЕ. Земля належала одному селянину, який дуже шепелявив. Згодом цю ділянку землі стали називати Шепельове.

БУДНИКОВЕ. Це було дуже давно. Люди, що селились, будували собі будки. Очевидно це були втікачі з півдня України. Так як таких будок у яру з'явилося багато, то і яр і того часу стали називати Будинковим.

ПОПІВСЬКЕ. Кажуть, що це урочище назвали тому так, що власником угідь був місцевий бистрицький піп.

БІЛЯ ГОРІЛОГО ЖИДА. На старому шляху з Кролевця в Глухів стояла корчма (недалеко від теперішнього Дубовицького хутора). Коли був прорізаний новий Московсько-Київський тракт, що проходив через село Бистрик, старий шлях втратив своє значення, ним вже ніхто майже не користувався. Корчма і постоялий двір запустіли. Їх хазяїн старий жид не мав ніякого прибутку. Згоріли корчма і постоялий двір по невідомій причині. Те урочище, де стояла корчма, ще й тепер називають бистричани Біля Горілого Жида.

АНДРІЯНОВА ЯМА. В сім'ї небагатого селянина Петра Куліша було три сини - Аврам, Андріян і Петро. Андріян був недоумкуватий. Землі було 6 десятин. Щоб землю не ділити на трьох, батько з сином Петром вирішили вбити Андріяна. Та злочин скоро розкрили. Хтось із селян зустрівши Петра - батька повідомив, що знайшли Андріяна, а ще наче той, він виплив. Бо вони його вбили і втопили в Реті. Відтоді бистричани те місце на річці Реть назвали Андріяновою ямою.

УШТАКІВ САД, ЯМА. Власником цієї ділянки землі Прохор Куліш, який часто повторював «уж так», за що йому дали прізвисько Уштак. Ділянку землі, на якій він жив назвали Уштаків Сад, Уштакова Яма.