В) мінімальна відмінність у силі двох подразників, що викликає ледве помітну відмінність.

254. Нижчим порогом абсолютної чутливості с:

а) мінімальна сила подразника, що викликає ледь помітне відчуття;

255. Основний психологічний закон вказує на те, що:

б) інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму сили подразника;

256. Для абсолютної чутливості характерно, що:

а) чим менше нижчий поріг, тим вище чутливість;

257. Для відносної чутливості характерним є те, що:

в) поріг розрізнення є величина постійна для даного аналізатора;

258. Для розрізненої чутливості характерним є те, що:

г) чим поріг розрізнення більше, тим менше розрізнена чутливість.

259. Синестезія відчуттів — це:

Г) виникнення під впливом подразника одного аналізатора, відчуттів характерних для іншого аналізатора.

260. Адаптація відчуттів це:

а) зміна чутливості під впливом дії подразника;

261. Сенсибілізація – це:

в) підвищення чутливості при взаємодії аналізаторів і вправах;

262. Взаємодія відчуття — це:

б) зміна чутливості під впливом інших органів відчуття;

263. Екстероцептивні відчуття та сприймання — це ті, що:

а) відображають зовнішнє середовище і знаходяться на поверхні тіла;

264. Проприоцептивні відчуття та сприймання - це ті, що:

в) відображають діяльність органів руху і м'язів.

265. Інтерецептивні відчуття та сприймання - це ті, що:

б) відображають стан внутрішніх органів і знаходяться в них;

266. Контактні відчуття - це ті, що:

б) рецептори дають інформацію при безпосередній взаємодії з об'єктами.

267. Дистантні рецептори - це ті, що дають інформацію:

а) про віддалені подразники;

268. Дистантні рецептори - це:

б) зоровий, слуховий, нюховий

269. Контактні рецептори - це:

а) смаковий, дотиковий;

270. Закон Вебера-Фехнера має такий вигляд:

б) логарифмічні відносини - , де Е – інтенсивність відчуття, R - сила подразника, k та с - константи;

271. Закон С. Стівенса має такий вигляд:

в) степеневий зв'язок - , де Е - інтенсивність відчуття, R- сила

подразника, n - показник степеня, а - константа.

272. Закономірність абсолютної чутливості має такий вигляд:

a) , де Е - чутливість, R - порогова величина подразника;

273. Предметність, як властивість сприймання, характеризується тим, що:

в) залежно від їх функції в житті людини;

274. Константність, як властивість сприймання, характеризується тим, що речі та явища відображаються:

а) як постійний склад образу, незалежний від умов;

275. Цілісність, як властивість сприймання, характеризується відображаються:

б) як гештальт, що має ієрархію компонентів;

276. Структурність, як властивість сприймання, характеризується тим, що речі та явища відображаються:

г) сукупно без можливої деталізації;

277. Аперцепція, як властивість сприймання, характеризується тим, що речі та явища відображаються:

д) узагальнено і пов'язані зі словом;

278. Усвідомленість, як властивість відображаються: '

є) в залежності від змісту діяльності та особистості.

279. Сприймання форми, як його виду, здійснюється за допомогою:

в) перцептивних дій по контуру предметів;

280. Сприймання часу, як його виду, здійснюється за допомогою:

д) коркових відділів мозку.

281. Сприймання руху, як його виду, здійснюється за допомогою;

г) фіксації точки зору або простежені за предметом;

282. Сприймання віддаленості здійснюється за допомогою:

а) акомодації кришталика, конвергенції зорових осей;

283. Сприймання глибини, як його виду, здійснюється за допомогою:

б) бінокулярного зору;

284. Психологічні теорії пам'яті вважають головним:

г) активність суб'єкту.

285. Фізіологічні теорії пам'яті вважають головним:

в) утворення тимчасових нервових зв'язків та нейронних модулів;

286. Біохімічні теорії пам'яті вважають головним:

б) електрофізіологічні процеси - короткочасна пам'ять та білкові протеїни - довгочасна пам'ять;

287. Хімічні теорії пам'яті вважають головним:

а) ДНК, як спадкову і РНК, як онтогенетичну пам'ять;

288. Діяльнісна теорія пам'яті виходить з того, що головним є:

г) свідоме запам'ятовування мнемонічних дій.

289. Біхевіористична теорія пам'яті виходить з того, що головним є:

в) фіксування досвіду у діях та поведінці;

290. Асоціативна теорія пам'яті виходить з того, що головним є:

а) зв'язок між зовнішніми об'єктами та відчуттями;

291. Гештальтпсихологічна теорія пам'яті виходить з того, що головним є:

б) структурна організація сприймання;

292. Запам'ятовування, як процес пам'яті визначається і складається як:

в) закріплення інформації довільно, мимовільно і відбиттям;

293. Забування як процес пам'яті визначається як:

б) актуалізація інформації утруднена;

294. Відтворення як процес пам'яті, визначається як:

г) відновлення інформації шляхом впізнання, згадування і пригадування.

295. Збереження як процес пам'яті, визначається як:

а) утримання інформації шляхом повторення та діяльності;

296. За розумінням, як критерієм пам'яті, вона поділяється на:

г) механічну, смислову.

297. За модальністю, як критерієм виду пам'яті, вона поділяється на:

а) рухову, емоційну, образну, словесно-логічну;

298. За волею, як критерієм виду пам'яті, вона поділяється на:

в) мимовільну, довільну;

299. За часом, як критерієм виду пам'яті, вона поділяється на:

б) короткочасну, оперативну, довгочасну;

300. Представники вюрцбуцької школи (О.Кільце, І.Ах) розглядали процес мислення як:

г) рішення задач, детермінуюча тенденція по досягненню мети;

301. Ж.Паже розглядав мислення як:

е) структурні схеми та їх генетичний розвиток.

302. О. Зельц розглядав мислення як:

в) інтелектуальні операції та антиципацію;

303. С.Л.Рубінштейн розглядав процес мислення як:

а) аналіз через синтез;

304. Гештальтпсихологія (В.Келер, М. Вертгеймер) розглядали мислення як:

д) переструктурування проблемної ситуації;

305. І.Я.Гальперін розглядав процес мислення як:

б) орієнтування на суттєві ознаки умов;

306. Процес вирішення завдань нетворчого характеру складається з:

б) обслідування умов задач з метою виявлення невідомого; пошук засобів вирішення завдання; знайдення рішення; перевірка знайденого рішення.

307. Процес вирішення творчої задачі складається з таких етапів:

а) обслідування умов задач з метою виявлення невідомого, пошук засобів вирішення завдання; відхід від процесу рішення, так як готових засобів рішення немає; інкубація та антиципація мети; інсайт та знайдення рішення; перевірка знайденого рішення;

308. Наочно-дійове, як вид мислення, характеризується:

г) умови задач дані наочно, а рішення здійснюється рухами.

309. Наочно-образне, як вид мислення, характеризується:

а) умови задач дані наочно, а рішення здійснюються у образній формі;

310. Операційне мислення, як його вид, характеризується:

б) суб'єкт може вирішувати задачі у внутрішньому плані;

311. Абстрактне мислення, як його вид, характеризується:

в) суб'єкт спирається на узагальнені ознаки умов;

312 При класифікації мислення існують два підходи: генетичний та професійний. Який з них розробив Ж.Паже:

а) генетичний: наочно-дійове, наочно-образне, операційне та абстрактне;

313. На егоцентричному рівні футурреальність(майбутнэ) уяви пов'язана з:

б) заповнення невизначеності образами уявлення;

314. На раціональному рівні футурреальність уяви пов'язана з:

а) антиципацією, як продовження дій;

315. На альтруїстичному рівні футурреальність уяви пов'язана з:

в) відривом образів від кінців дій.

316. Гіперболізація, як прийом уяви, характеризується:

г) збільшенням або зменшенням предмету.

317. Загострення, як прийом уяви, характеризується:

б) підкресленням окремих ознак;

318. Схематизація, як прийом уяви, характеризується:

в) риси схожості виступають чітко, а інші риси стираються;

319. Типізація, як прийом уяви, характеризується:

а) виділенням суттєвого, яке повторюється;

320. Активний вид уяви спрямований на:

а) перетворення зовнішньої дійсності

321. Пасивний вид уяви спрямований на:

б) відхід від перетворення зовнішньої дійсності.

322. Творча уява, як підвид активної уяви, спрямована на:

а) відтворення нових оригінальних ідей;

323. Відтворююча уява, як підвид активної уяви, спрямована на:

б) відтворення образів на основі сприйнятих;

324. Довільна уява, як підвид пасивної уяви, спрямована на:

в) створення довільних образів, які є тільки мріями та прожектами;

325. Мимовільна уява, як підвид пасивної уяви, створює:

г) образи, які виникають мимовільно у вигляді галюцинацій, образів сну тощо.

326. Фантазія як форма уяви, це:

б) образи того, чого не може бути;

327. Мрія, як форма уяви, це:

а) образи бажаного майбутнього;

328. Аглютинація, як форма уяви, це:

в) поєднання різних, звичайно не об'єднуваних якостей;

329. Аналогія, як форма уяви, це:

г) образ, чимось схожий на реально існуючу річ.

330. Для ситуацій минулого часу провідним пізнавальним процесом є:

в) пам'ять.

331. Для ситуацій теперішнього часу провідним пізнавальним процесом є:

а) мислення;

332. Для ситуацій майбутнього часу провідним пізнавальним процесом є:

б) уява;

333. Проблемна ситуація - це:

в) постановка мети в невизначених умовах, де нема готового рішення;

334. Творчість - це:

г) створення нового, корисного продукту.

335. Задача-це:

а) мета, яка дана в певних умовах;

336. Інтелект - це:

б) вирішення різноманітних задач, спираючись на мислення, пам'ять та уяву;

337. Для егоцентричного рівня особистості основними механізмами є:

в) проекція образів уявлення.

338. Для раціонального рівня особистості основними механізмами є:

а) мислення з антиципацією суттєвих ознак умов;

339. Для альтруїстичного рівня особистості основними механізмами є:

б) інтуїція та інтроєкція;

340. Інтуїція - це;

б) безпосереднє відображення дійсності на основі раптового осяяння;

341. Проекція — це:

г) наділення іншого якостями притаманними даній особистості.

342. Інтроєкція - це:

а) уподібнення об'єкта суб'єкту також як і емпатія;

343. Антиципація - це:

в) випереджаюче відображення дійсності;

344. Вольові дії -це:

в) довільні дії по досягненню мети з подоланням перешкод.

345. Імпульсивні дії - це:

а) мимовільні дії;

346. Цілеспрямовані дії-це:

б) довільні дії;

347. Вольовий акт складається з таких етапів:

б) виявлення основної та побічної мети, боротьба мотивів, інтелектуальне зважування, прийняття рішення, виконання.

348. Аристотель розглядав волю як:

а) породження дії на основі розуміння та роздумів;

349. Декарт розглядав волю як:

в) породження будь-якої дії;

350. Індетерміністи (Шопенгауер, Ф.Ніцше) розглядали волю як:

г) самопричина поведінки та воля до панування першопричини всього, це саме життя.

351. У волюнтаристичній теорії В.Джемма воля розглядається як:

б) ідею про рухи, які збирається виконати людина;

352. Яке визначення відноситься до вольового процесу?

в) це дії по досягненню мети з подоланням перешкод

353. Яке визначення відноситься до почуттів?

б) це стійке й узагальнене ставлення до об'єктів;

354. Яке визначення відноситься до емоцій?

а) ситуаційне ставлення до певних об'єктів;

355. І.П. Павлов, В. Кеннон та Ч. Шерінгтон, представники центральної теорії емоцій виходили з того, що це:

г) спочатку у мозку усвідомлюється факт, а потім прояви тілесні.

356. В. Джемс і Г. Ланге представники периферичної теорії виходили з того, що емоції - це:

в) усвідомлення тілесного збудження, а не сприймання факту;

357. К. Ізард, представник теорії диференційованих емоцій, виходив з того, що емоції - це:

а) складний процес нейрофізіологічного, нервово-м'язового та феноменальних взаємодій;

358. М.В. Симонов, представник інформаційної теорії емоцій, розглядав їх виходячи з того, що це:

б) відношення між величиною потреби та ймовірністю її задоволення;

359. Як проявляється зовнішній вираз емоцій?

б) мімікою, пантомімікою та виразом обличчя;

360. Як проявляється внутрішній вираз емоцій?

а) почервоніння та блідість, підвищення артеріального тиску, частоти дихання та пульсової частоти;

361. Як проявляється фізіологічний вираз емоцій?

в) хімізмом крові, шкіряно-гальванічною реакцією.

362. Настрій, як форма переживання емоцій, це:

б) загальний емоційний стан, що зберігається значний час;

363. Афект як форма переживання емоцій, це:

а) сильне короткочасне переживання;

364. Фрустрація - це:

г) напруження у ситуаціях, що перешкоджають досягненню мети.

365. Стрес, як форма переживання емоцій, це: