2. Методи і засоби для вимірювання маси вантажу більше 1 т.

2.1. Без вимірювання маси у будь-якому суспільстві неможливі облік матеріальних цінностей, проведення наукових досліджень, випробовування на виробництві, а також діяльність у сферах торгівлі та медицині. Ваги – чи не самий стародавній і поширений прилад у людській практиці. Багато сотень років це були механічні ваги – із застосуванням гир чи пружин. ХХ сторіччя поклало початок створенню та впровадженню нового принципу дії ваг: впливу зусилля, створеного вантажем, який зважують, на чутливий елемент датчика, що перетворює силу ваги в електричний сигнал, опрацьовує його за заданим алгоритмом і передає на вимірювальний прилад. Результати вимірювань в одиницях маси прилад індикує на спеціальному табло. Перевагами цього принципу побудови ваг є уможливлення дистанційних вимірювань, автоматизація процесів зважування на базі комп'ютеризації, реєстрація і збереження одержаних результатів.

2.2. Законодавчою основою всієї метрологічної діяльності в Україні є Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Чинний законодавчий акт нині не в повній мірі відповідає вимогам часу, містить низку недоліків і протиріч в законодавчому полі держави, а особливо щодо гармонізації із законами інших країн, а це суттєво перешкоджає інтеграції України у світове співтовариство.

Закон потребує: узгодження з положеннями Документа Міжнародної Організації Законодавчої Метрології (OIML) D1 за термінологічною (понятійною) складовою, яка є основою для взаєморозуміння; у формуванні принципів і підходів до законодавчо регульованої метрології (Legal Metrology); акредитації калібрувальних лабораторій відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO/ IEC 17025 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій»; уповноваження; впровадження системи управління вимірюваннями завдяки наданню чинності міжнародному стандарту ISO 10012 «Системи управління вимірюваннями. Вимоги до процесів вимірювань і засобів вимірювань»; встановлення чіткої, зрозумілої та єдиної ієрархії еталонів тощо. Планом роботи Держспоживстандарту України в сфері метрологічної діяльності на 2006-2008 роки передбачено підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради у вересні 2006 року зміни до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (відповідно до рекомендацій OIML). Виконавцями цієї роботи виступають Держспоживстандарт України, Укрметртестстандарт та Національний науковий центр «Інститут метрології» (м. Харків).

В ЄС у 2004 році було прийнято Директиву 2004/ 22/ ЕС щодо засобів вимірювальної техніки (так звана Директива MID), основними особливостями якої є:

регламентація застосування технічних специфікацій у гармонізованих стандартах, застосування стандартів на добровільній основі;

здійснення модульного підходу до оцінювання відповідності;

встановлення десяти категорій ЗВТ, на які розповсюджуються вимоги Директиви MID;

застосування вимог даної Директиви у сфері законодавчої метрології усіма країнами – членами ЄС.

Цим Планом Держспоживстандарту враховується опрацювання принципів впровадження в Україні Директиви MID.

2.3. На сьогодні всі види випробувань, метрологічної атестації і повірки засобів вимірювань маси в Україні метрологічно забезпечені. За межі країни на міжнародні звірення вивозиться тільки еталонна гиря з корозієстійкої сталі аустенітного класу номінальною масою 1 кг, яка входить до складу Державного еталона одиниці маси – кілограма. Засоби вимірювань маси українського виробництва після 2002 року практично витіснили з ринку країни продукцію російського виробництва, яка захопила вітчизняний ринок після зупинки діяльності ВО «Точмаш», ВО «Веда» й решти великих підприємств – виробників ваг, вагових дозаторів, ваговимірювальних датчиків та інших засобів вимірювань маси. Сьогодні високоякісну ваговимірювальну техніку розробляють і виготовляють на власній виробничій базі майже два десятки вітчизняних підприємств, серед яких – «Веда», «Веда-Нова», «Датекс-Україна», «Карат», «Метровес», «Шенк-Україна» (Київ), «Кіровоградський завод дозувальних автоматів» (Кіровоград), «Пульсар-92, «Кода» (Харків), «Техноваги» (Львів), «Точмаш» і «ТОМ» (Одеса), «Укрестмаркетінвест» (Донецьк) тощо.

Ці підприємства проводять науково-дослідні роботи зі створення нових типів засобів вимірювань маси, серед яких: ваговий вагон спеціального призначення з вбудованим обладнанням контролю точності зважування, який застосовується в металургії, де ваговимірювальне обладнання функціонує у найбільш агресивних умовах експлуатації; датчики магнітоелектричні компенсаційні, лабораторні ваги та аналізатори вологості вагові; вагокасові комплекси і фасувально-пакувальні торгівельні комплекси; спеціальні ваговимірювальні комплекси з розподільними вантажопотоками для зважування автотранспорту і залізничних вагонів тощо.

Впродовж 1992-2006 років в Україні створена національна еталонна база, що забезпечує потреби у вимірюванні маси національної економіки, науки, медицини, торгівлі й інших галузей. ННЦ «Інститут метрології» за участі Укрметртестстандарту і фірми Sartorіus (Німеччина) створений національний еталон одиниці маси-кілограма, три вторинних еталони одиниці маси-кілограма (Укрметртестстандарт, ДП «Харківстандартметрологія», ДП «Донецькстандартметрологія») та один вторинний еталон маси до 50 кг (ННЦ «Інститут метрології»). У той же час до 40% державних еталонів, яких на сьогодні в Україні налічується 54, функціонує понад 10 років, ступінь зносу у них досягає 70-80%, що зумовлено наявністю в їхньому складі електронних та електромеханічних високоточних приладів із обмеженим строком експлуатації. Тому була розроблена і затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 року за № 228 «Державна програма розвитку еталонної бази на 2006-2010 роки».

Ситуація складається таким чином, що виробництво засобів вимірювань маси розвивається випереджувальними темпами у порівнянні з розвитком нормативної бази та вдосконаленням метрологічного контролю. Як приклад можна навести той факт, що ще у 1997 році ТОВ «Скіф Інжиніринг» (м. Чернівці) був розроблений та впроваджений на Чортківському цукровому заводі (другий за потужністю в Україні) спеціальний ваговимірювальний комплекс. Але лише 14 лютого 2006 року наказом по Держспоживстандарту за № 32 упроваджено РМУ 021-2006 «Порядок атестації програмного забезпечення засобів вимірювальної техніки», які встановлюють загальні вимоги до атестації програмних засобів.

Також до проблем в галузі вимірювань маси відноситься практична ліквідація служб чи їхня бездіяльність у структурах міністерств і відомств України. У результаті міністерства на належному рівні не координують питання метрології, не мають програм метрологічного забезпечення обліку товарів, які вони виготовляють чи отримують, не розробляють методик виконання вимірювань маси стратегічних матеріалів і ресурсів, що базуються на сучасній ваговимірювальній техніці.

Як свідчить досвід проведення державних випробувань, проведених Укрметртестстандартом, значна частина підприємств, які здійснюють торгівлю ваговимірювальною технікою, орієнтуються на ваги китайського або корейського виробництва, які не завжди відповідають положенням європейського стандарту EN 45501 «Метрологічні аспекти неавтоматичних зважувальних приладів» та чинного в Україні ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования». На сьогодні ННЦ «Інститут метрології» розробив кінцеву редакцію національного стандарту на базі європейського, який після затвердження набуде чинності як ДСТУ EN 45501.

Для створення сучасної системи технічного регулювання в галузі вимірювань маси необхідно, в першу чергу, вдосконалити нормативно-правову базу, яка б відповідала вимогам європейських стандартів і захищала вітчизняного товаровиробника: технічні регламенти (аналоги європейських директив), нормативно-правові акти (Інструкції, Правила тощо), що встановлюють норми точності та методи визначення маси, національні та міждержавні стандарти на технічні вимоги і технічні умови, методики повірки і методи випробувань, методики виконання вимірювань і випробувань тощо.

Одними із головних питань в поліпшенні стану справ у галузі виробництва і експлуатації сучасної вітчизняної ваговимірювальної техніки слід вважати:

1. Впровадження у виробництво блочно-модульного принципу створення ваговимірювальних приладів, що дає можливість з найменшими виробничими витратами забезпечувати потреби споживачів.

2. Освоєння випуску вбудованих засобів вимірювань маси у технологічні лінії різних виробництв.

3. Розширення випуску типів лабораторних ваг, які виготовляються і які могли б конкурувати з вагами провідних зарубіжних фірм – Mettler-Toledo (Швейцарія), Sartorius (Німеччина), А&D (Японія) тощо.

4. Освоєння випуску високоякісних ваговимірювальних датчиків, які б зберігали нормовані метрологічні характеристики у діапазоні температур від мінус 30 до плюс 40 градусів за Цельсієм.

5. Запровадження в конструкції ваг, що випускаються в Україні, програмних засобів захисту інформації від несанкціонованого доступу (захисту від зміни програми та бази даних, метрологічних характеристик ваг, результатів зважування, а також несанкціонованого градуювання тощо). Ці вимоги в Україні вже регламентуються РМУ 021-2006 «Порядок атестації програмного забезпечення засобів вимірювальної техніки».

6. Освоєння випуску високоточних приладів і запровадження відповідних методик виконання вимірювань маси, що застосовуються для зважування об'єктів у русі.

2.4. Прилади для зважування діляться на наступні чотири класи точності:

0,2 ; 0,5 ; 1 ; 2

Прилад, що використовується для зважування вагона, може бути іншого класу точності, чим прилад, що визначає масу поїзда.

Границі допустимої похибки при зважуванні у русі повинні відповідати значенням, наведеним в таблиці 1.

Таблиця 1.

Клас точності	Процент від значення маси одного вагона або всього поїзду
	Первинна повірка	В експлуатації
0,2	± 0,10 %	± 0,2 %
0,5	± 0,25 %	± 0,5 %
1	± 0,50 %	± 1,0 %
2	± 1,00 %	± 2,0 %

При первинній повірці приладу, що зважує зчеплені вагони, похибки, що не перевищують 10 % від результатів зважування, отриманих для однієї або більшої кількості проїздів поїзда, можуть перевищувати відповідні границі допустимої похибки, наведені в таблиці 1, але не більш ніж в 2 рази.

Границі допустимої похибки при статичному зважуванні при збільшенні або зменшенні навантаження повинні відповідати значенням, наведеним в таблиці 2.

Таблиця 2.

Границі допустимої похибки	Значення маси навантаження (m), що виражене через кількість повірочних поділок
± 0,5 d	0 ≤ m ≤ 500
± 1,0 d	500 ≤ m ≤ 2000
± 1,5 d	500 ≤ m ≤ 2000

Для методу часткового зважування у русі і на з'єднаних вантажоприймальних пристроях всі показувальні і друкуючі пристрої даного приладу повинні мати одну і ту ж ціну поділки шкали.

Взаємозв'язок між класом точності, ціною поділки шкали і найбільшим значенням маси вагона, поділеного на ціну поділки шкали, повинний відповідати значенням, наведеним в таблиці 3.

Таблиця 3.

Клас точності	d (кг)	(найбільше значення маси вагона)/d
		мінімум	максимум
0,2	≤ 50	1000	5000
0,5	≤ 100	500	2500
1	≤ 200	250	1250
2	≤ 500	100	600

Ціна поділки шкали показувальних і друкуючих пристроїв повинна відповідати ряду 1 · 10k, 2 · 10k або 5 · 10k, де "k" може бути будь-яким цілим додатним або від'ємним числом або нулем.

Найменша границя зважування повинна бути не менше за 1 тонну і не більше результату ділення найменшого значення маси вагона на кількість зважувань по частинах.

Найменше значення маси вагона повинне бути не менше за 50 d.

Значення маси одиничної осі або візка не повинне бути показане на індикаторі або друковане без відповідного попередження про те, що ці результати зважування не можуть бути проконтрольовані.

Похибки повинні визначатися для навантаження:

- нуля;

- найменшої границі зважування;

- найбільшої границі зважування;

- поблизу навантаження, де змінюються границі допустимої похибки.

Крім випробувань по визначенню похибок від розташування вантажу на платформі, еталонні гирі або вантаж повинні бути рівномірно розміщені на вантажоприймальному пристрої.

Випробування повинні проводитись без зайвого нагромадження навантаження на вантажоприймальному пристрої за умови, що все практичне і безпечне. Навантаження повинне дорівнювати половині найбільшої границі зважування, округленій до 1 тонни у бік більшого значення. Навантаження повинне знаходитися на залізниці, покриваючи площу, що залишилася настільки, наскільки це можливо і пройти через кожну пару опор вантажоприймального пристрою.