Оцінка суттєвості помилок у процесі аудиту
План
Поняття суттєвості та несуттєвості помилок
Дії аудитора по визначенню межі максимально припустимих сум помилок
Вивчивши цю тему, студенти повинні знати:
поняття “суттєвість”, “матеріальність”;
підходи визначення суттєвості відхилень;
межі суттєвості;
абсолютна й відносна величина суттєвості.
На основі придбаних теоретичних знань студенти повинні вміти:
розрахувати планований рівень суттєвості;
визначити фактичний рівень суттєвості
обґрунтувати тип аудиторського висновку, виходячи з фактичного рівня суттєвості.
ключові терміни й поняття |
|
|
|
При підготовці до семінарського заняття варто обов'язково вивчити зміст таких міжнародних стандартів:
МСА 200 “Мета й загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів”;
МСА 230 “Документація”;
МСА 320 «Суттєвість в аудиті»
Помилки у фінансовій звітності незалежними аудиторами повинні визнаватися суттєвими, якщо в результаті цього користувачі даної звітності можуть бути дезорієнтовані в прийнятті своїх рішень або зазнати збитків.
Концепція суттєвості помилок у міжнародній аудиторській практиці використовується в такий спосіб:
як основу для виділення об'єктів аудиювання при визначенні важливих, нетипових і помилок статей і рахунків, що містять помилки (зон ризику), яким варто приділяти особливу увагу;
як основа оцінки зібраних даних;
як основа для прийняття рішень про зміст аудиторського звіту.
Порядок визначення суттєвості регулюється міжнародним стандартом аудиту 320 «Суттєвість в аудиті». Згідно МСА 320 інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийнятих на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від розміру суми статті або значущості помилки, припущеної при певних обставинах у зв'язку із пропуском або неправильним відображенням.
Розрізняють три основних рівні суттєвості помилок.
Перший рівень - помилки, суми яких малі, а зміст (якісна сторона) незначна, тому вони не можуть вплинути на рішення користувачів інформації (наприклад, виявлені нестачі активів на незначну суму). Такі помилки у звітності вважаються несуттєвими. У цьому випадку надається позитивний аудиторський висновок.
Другий рівень - суттєві помилки, що впливають на прийняття користувачем тих або інших рішень, однак, незважаючи на це зовнішню фінансову звітність у цілому об'єктивно відображає реальну дійсність і є релевантною (наприклад, установлення фактів наявності простроченої заборгованості в складі дебіторської або кредиторської заборгованості підприємства). У такому випадку аудиторський висновок буде містити застереження із вказівкою на кількісні і якісні характеристики даних помилок, тобто мати характер умовно-позитивного.
Третій рівень - помилки в обліку й звітності, які ставлять під сумнів вірність і об'єктивність всієї звітної інформації в цілому. Покладаючись на таку перекручену інформацію (наприклад, перекручування інформації про фінансові результати діяльності, про величину власного капіталу), користувачі можуть прийняти в корені невірне рішення. При встановленні помилок, що відповідають цьому рівню, в аудиторському висновку приводиться аргументована негативна думка про стан обліку й фінансової звітності підприємства-замовника або дається відмова у висновку (при наявності додаткових мотивів - недостатність інформації для поглиблення аудиторських процедур, неетична поведінка замовника).
Аудитор повинний брати до уваги дві сторони суттєвості в аудиті:
кількісну;
якісну.
З якісної точки зору аудитор повинний використати своє професійне судження для того, щоб визначити носять чи не носять суттєвий характер виявлені в ході перевірки відхилення. З кількісної точки зору аудитор повинний оцінити, чи перевищують окремо або в сумі виявлені відхилення встановлений рівень суттєвості.
Може визначатися абсолютна й відносна величина суттєвості (перша рідше). Відносна (релятивна) величина суттєвості визначається у відсотковому відношенні до відповідної (обраною самим аудитором) базової величині (загальна валюта балансу, прибуток до оподатковування, обсяг реалізації, сума чистих активів, товарообіг, вартість необоротних активів і ряд інших).
Суттєвість помилки (передбачувана) повинна визначатися ще до складання плану й програми аудиту. Далі з урахуванням установленої (певної) межі суттєвості помилки й величини аудиторського ризику не тільки плануються роботи з аудиту, але здійснюються аудиторські процедури, збираються аудиторські свідоцтва (докази), складається аудиторський висновок.
У процесі аудиту аудитор порівнює встановлену межу суттєвості з фактичними значеннями виявлених помилок і приймає рішення щодо їхньої суттєвості (або несуттєвості).
Визначаючи границю суттєвості помилок, аудитор повинний виходити з того, що в його обов'язок не входить підтверджувати абсолютну точність бухгалтерської звітності, він не ставить метою виявити помилку (він повинний зібрати достатню кількість інформації, оцінити її й сформувати власну думку).
В Україні, як і в більшості країн, єдиних правил і підходів до визначення рівня суттєвості не існує.
Однак досвід підказує, що застосовують два підходи: індуктивний і дедуктивний.
Суть індуктивного підходу полягає в тому, що спочатку визначається припустима суттєвість помилок по окремих статтях звітності, а потім на основі узагальнення – загальна величина суттєвості для звітності в цілому.
Дедуктивний підхід, навпаки, передбачає першочергове визначення загальної «сумарної» величини припустимої помилки у фінансових звітах, а потім розподіл її між конкретними статтями звітності.
При цьому варто враховувати важливість, матеріальність кожної статті, її вплив на вірність звітності, роль у процесі прийняття управлінських рішень.
Так, наприклад: помилки по статтях оборотних активів і короткострокових зобов'язань є більш значущими в порівнянні з помилками по статтях капіталу або довгострокових зобов'язань, оскільки перші визначають рівень ліквідності підприємства. Звідси межа суттєвості помилок по поточних активах і зобов'язаннях повинна бути набагато нижче в порівнянні з іншими статтями.
Отже, при низькому рівні суттєвості, аудитору необхідно реалізувати більшу кількість процедур (більше зібрати свідоцтв), чим при запланованому високому значенні суттєвості помилок.
