- •Частина 1 метрологія Розділ 1. Сутність і зміст метрології
- •1.1. Метрологія – наука про вимірювання
- •1.2. Основні етапи розвитку метрології
- •1.3. Основні поняття і визначення
- •1.4. Міжнародна система одиниць фізичних величин
- •1.5. Загальні поняття про технічні вимірювання
- •Установлення припустимих помилок (погрішностей) результатів вимірювання і меж, за які вони не повинні виходити при заданій імовірності.
- •Розділ 2. Засоби вимірювань
- •2.1. Види засобів вимірювань
- •2.2. Метрологічні характеристики засобів вимірювання
- •2.3. Статистична характеристика вимірюваної величини
- •2.4. Еталони, їхня класифікація і види
- •Перспективи розвитку еталонів
- •Розділ 3. Метрологічна служба україни
- •3.1. Задачі метрологічної служби України
- •3.2. Державна метрологічна служба України
- •3.3. Відомча метрологічна служба
- •3.4. Державний метрологічний контроль і нагляд
- •3.4.1. Задачі державного метрологічного контролю і нагляду
- •3.4.2. Права й обов'язки державного інспектора
- •3.4.3. Відповідальність за порушення метрологічних правил
- •3.5. Державні випробування і повірка засобів вимірювальної техніки
- •3.6. Метрологічне забезпечення підготовки виробництва
- •3.7. Метрологічне забезпечення й атестація нестандартизованих засобів вимірювання
- •3.8. Європейське і міжнародне співробітництво України в області метрології
- •Частина 2 стандартизація
- •4.1. Основні відомості
- •4.2. Нормативні документи зі стандартизації і види стандартів
- •Закон "Про стандартизацію" дає наступні визначення нормативного документа.
- •4.3. Особливості застосування нормативних документів і характер їхніх вимог
- •4.4. Системи стандартів
- •5.1. Державна служба стандартизації
- •5.2. Відомча (галузева) служба стандартизації
- •5.3. Порядок упровадження стандартів
- •5.4. Державний нагляд за дотриманням стандартів
- •5.5. Нормоконтроль технічної документації
- •5.6. Порядок розробки, побудови, викладання й оформлення технічних умов
- •Частина 3 сертифікація Розділ 7. Сутність і зміст сертифікації
- •7.1. Основні поняття
- •7.2. Система сертифікації України
- •7.3. Законодавча і нормативна основа сертифікації
- •7.4. Організаційна структура і види діяльності УкрСепро
- •7.5. Основні функції структурних підрозділів і осіб Системи
- •7.6. Вимоги до органів з сертифікації й випробувальних
- •8.1. Вимоги до нормативних документів на продукцію, що сертифікується
- •8.2. Вимоги до організації контролю за виготовленням і випуском продукції
- •8.3. Порядок атестації виробництва і технічний нагляд за ним
- •9.1. Загальні правила проведення сертифікації
- •9.2. Особливості сертифікації харчової продукції і продовольчої сировини
- •9.3. Порядок проведення робіт із сертифікації продукції
- •9.4. Сертифікація послуг
- •9.5. Сертифікація продукції іноземного виробництва
- •9.6. Міжнародна сертифікація харчових продуктів
- •9.7. Штрихове кодування
- •Частина 4 управління якістю Розділ 10. Якість як об'єкт управління
- •10.1. Поняття якості
- •10.2. Основні чинники, що впливають на якість
- •10.3. Еволюція якості і систем управління якістю
- •Розділ 11. Розвиток систем управління
- •11.1. Вітчизняні системи управління якістю радянського періоду
- •11.2. Особливості зарубіжних систем управління якістю
- •11.3. Міжнародні стандарти на системи управління якістю
- •11.4. Сучасна філософія управління якістю
- •Список використаної літератури
- •Навчальне видання
- •Метрологія, стандартизація, сертифікація і управління якістю Навчальний посібник
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10. Тел.: (062) 97-60-45; 97-60-50
11.3. Міжнародні стандарти на системи управління якістю
Проблема забезпечення якості має міжнародний характер, тому зусилля фахівців різних країн, їх постійна співпраця дозволила в середині 80-х років сконцентрувати весь прогресивний досвід менеджменту якості в міжнародних стандартах ISO серії 9000. Коротка їх історія створення така.
У жовтні 1946 року 25 країн під егідою ООН утворили Міжнародну організацію зі стандартизації (ISO), яка успішно працює і сьогодні. В даний час в неї входить 146 національних організацій. Її основна мета полягала в міжнародній координації діяльності зі стандартизації і уніфікації промислових стандартів.
У 1977 році Німецький інститут стандартизації вніс пропозицію про уніфікацію національних стандартів з управління якістю. На основі цього в 1979 році був заснований Технічний комітет «Управління якістю і забезпечення якості» - ISO/ТК-176, який очолила Канада. Комітет має три підкомітети: ПК-1 – з проблем термінології у сфері якості, очолюваний Францією; ПК-2 – з систем якості, очолюваний Великобританією; ПК-3 – з допоміжних технологій, який очолюють Нідерланди.
У 1987 році цим технічним комітетом була розроблена серія стандартів по системах якості організацій ISO – 9000. У її основу був покладений стандарт ВS 5750 Британської організації зі стандартизації, який у свою чергу брав свій початок від американських стандартів якості на готову продукцію MIL-Q-9858, прийнятих наприкінці 50-х років міністерством оборони США.
У 1994 році вийшла серія перероблених стандартів ISO 9000:1994, а в 2000 році - нова серія - ISO 9000:2000. Ці стандарти не стосуються конкретного сектора промисловості або економіки і являють собою настанови з управління якістю і загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів системи якості. Вони містять опис елементів, які повинні включати системи якості. Побудова і шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці.
Міжнародні стандарти ISO серії 9000 на системи якості сьогодні стають правилом взаємин практично у всіх країнах світу. Понад 50 країн прийняли їх як національні. Після розповсюдження почався процес їх широкого використання при сертифікації систем якості. У ряді випадків обов'язковою умовою при укладенні контрактів на постачання продукції є підтвердження системи якості постачальника на відповідність її стандартам ISO 9000.
Міжнародні стандарти базуються на таких принципах.
Орієнтація на споживача:
розуміння існуючих потреб споживача;
розуміння майбутніх потреб споживача;
задоволення вимог споживача;
прагнення підвищити очікування споживача.
Лідерство:
єдність мети і напрямку організації;
встановлення відповідного внутрішнього середовища в організації.
Тільки на вище керівництво покладається обов'язок дати ясне і зрозуміле визначення і документально оформити політику компанії в області якості, а також організувати роботи із створення відповідно до вимог ISO 9000 системи якості, здатної забезпечити реалізацію цієї політики.
Залучення персоналу;
повний розвиток здібностей;