- •Розділ 1. Виробничо-економічні умови підприємства і ефективність їх використання
- •1.1. Природні умови і організаційна структура
- •1.1. Забезпеченість виробничими ресурсами і ефективність їх використання. Спеціалізація підприємства
- •Розділ 2. Організація фінансів підприємства
- •2.1. Склад і завдання фінансової роботи
- •2.2. Формування грошових надходжень підприємства та його виробничих підрозділів
- •2.3. Розподіл грошових доходів
- •2.4. Стан взаємовідносин підприємства з державним і місцевим бюджетами
- •2.5. Забезпеченість підприємства оборотними засобами, їх нормування та економічна ефективність їх використання
- •2.6. Планування потреби підприємства в короткострокових кредитах під оборотні засоби
- •2.7. Склад і структура капітальни вкладень та оцінка їх ефективності
- •2.8. Джерела фінансування витрат на житлово-комунальне господарство та інші об`єкти соціальної сфери
- •2.9. Порядок опрацювання зведеного фінансового плану підприємства
- •Розділ 3. Шляхи удосконалення організації фінансів та підвищення економічної ефективності діяльності підприємства
- •3.1. Пропозиції щодо покращення використання основних та оборотних коштів підприємства
- •3.2. Пропозиції щодо покращення економічних та фінансових показників діяльності підприємства ( собівартість, ціни, рентабельність )
- •Висновки та пропозиції
- •Список використаної літератури
3.2. Пропозиції щодо покращення економічних та фінансових показників діяльності підприємства ( собівартість, ціни, рентабельність )
Проаналізувавши прибутковість даного господарства, можна зробити висновок, що воно не є прибутковим. Прибутки у 2006 році становили — 0тис. грн., хоча з кожним роком спостерігається тенденція до зростання прибутковості. Так у 2007 прибутки станов вже 1,1 тис. грн., а у 2008 році прибуток становив 2,1 тис.грн. Галузь рослинництва, так і галузь тваринництва є збитковими, тільки в 2008році у тваринництві спостерігався прибуток-6,4 тис. грн.
Збільшення величини прибутку і зменшення витрат виробництва підвищує рівень рентабельності, який є головним і об'єктивним показником оцінки господарської діяльності підприємств агропромислового комплексу. Підвищенню рівня рентабельності сприяє бережливе витрачання матеріальних ресурсів, впровадження колективних форм організації праці та оренди, дотримання режиму економії, тобто безвідходне виробництво.
Тому в подальшому процесі виробництва НДГ «Ворзель» має вирішувати проблеми, які сприяли виникненню наявних результатів, а саме зменшенню собівартості продукції тваринництва, точніше витрати пов'язані з утриманням ВРХ і підвищувати рівень надою молока, тому що ціни на молоко є досить високі, а тому вони перекривають навіть собівартість його виробництва і його реалізація приносить досить значні на сьогоднішній день прибутки.
В загальному НДГ «Ворзель» потрібно підвищувати якість продукції та шукати нові ринки збуту , це дасть можливість для підвищення вартості його товарної продукції.
В перспективі підприємство повинно підвищити ефективність за рахунок інтенсифікації виробництва, що передбачає ряд заходів, зокрема підвищення рівня механізації, хімізації та автоматизації виробничих процесів. Це призведе до збільшення урожайності культур і продуктивності худоби. Збільшення обсягів виробництва підвищить рівень використання техніки і обладнання, це прискорить його окупність. Впровадження прогресивних форм і організації оплати праці, які б включали в себе стимулюючі фактори, є одним із способів досягнення цієї мети.
Також потрібно відзначити, що продукція яка виготовляється повинна бути високої якості. Поліпшення використання землі та підвищення її родючості забезпечується через раціональну систему землеробства.
Всі перелічені вище заходи щодо підвищення економічної ефективності виробництва вимагають високої кваліфікації і професіоналізму кадрів. Для цього повинні проводитися курси підвищення кваліфікації та інструктаж на підприємстві.
Основними заходами підвищення економічної ефективності виробництва молока і молочної продукції слід визнати цілеспрямовану селекційно-племінну роботу, ведення раціонального кормо виробництва, а в рослинництві – виведення нових високопродуктивних культур та створення раціональної системи удобрення грунтів; забезпечення матеріально-технічними ресурсами та оновлення основних фондів; впровадження сучасної ресурсозберігаючої технології; жорсткий контроль за дотриманням технології виробництва продукції; встановлення партнерських взаємозв’язків у сфері виробництва, переробки та реалізації на основі еквівалентної цінової політики.