Тема 5: становлення сучасної цивілізації і економічної єдності світу

Однією з найважливіших тенденцій в еволюції економічної системи в багатьох розвинутих країнах є розвиток системи продуктивних сил на основі НТП, зокрема інформаційної революції.

Процес утворення сучасної цивілізації не завершився, він триватиме ще певний час. За сучасних умов світове господарство дедалі набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно спричинений дією певних факторів:

• Прагнення народів світу вижити за сучасних умов загрози ядерної війни,

• Розгортанням НТР, нині жодна країна світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому держави повинні об’єднувати свої зусилля у цій сфері, що сприятиме встановленню тісних зв’язків між ними,

• Інтернаціоналізацією господарського життя, міжнародним поділом праці – країни світу можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні,

• Необхідність об’єднання зусиль країн для розв’язання глобальних проблем.

Формуванню цілісності світового господарства сприяє розвиток відповідної інфраструктури: прокладання трансконтинентальних залізниць, світових систем зв’язку та ін.

Інтернаціоналізація виробництва – економічна форма розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва, що виявляється у міжнародній спеціалізації, кооперації, концентрації виробництва тощо. В процесі міжнародного усуспільнення виробництва розвиваються тісні взаємозв’язки між підприємствами, фірмами і компаніями, які кооперуються.

Інтернаціоналізація виробництва сприяє підвищенню його ефективності в окремих країнах, прискореному розвитку науки і техніки, підвищенню життєвого рівня населення.

Тема 6: новітні тенденції розвитку відносин власності

Поступово в процесі економічного розвитку домінуючого значення набувають приватна і колективна форми власності.

Розглянемо їх особливості і переваги, які забезпечують їм вихід на провідні позиції у сфері бізнесу.

Індивідуальна форма власності – заснована на власності однієї особи або сім’ї, котрі отримують весь дохід і несуть увесь ризик від бізнесу. Як правило власник одночасно є керівником підприємства. Це одна з найбільш поширених простих і динамічних форм бізнесу. Перевагами такої форми є:

- простота заснування підприємства, незначні витрати,

- повна самостійність, оперативність та свобода підприємницьких дій ,

- власникові повністю належить весь прибуток,

- висока адаптованість до змін умов господарювання та вимог ринку,

- відсутність бюрократизму в управлінні,

- швидка ліквідність фірми,

- поєднання професій тощо.

Індивідуальні підприємства найбільш розповсюдженні в сфері малого бізнесу – торгівлі, харчуванні, сфері послуг. Вони дуже гнучкі, мобільні і дуже необхідні країні з ринковою економікою тому, що швидко заповнюють усі вільні місця на ринку. Таким чином споживач завжди знайде те , що йому потрібно.

Кооперативні підприємства - добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності. Слово „кооператив ” латинського походження, означає „співробітництво ”. Майно кооперативу може формуватись за рахунок :

- грошових або матеріальних внесків членів кооперативу,

- грошових доходів від виробничої діяльності,

- продажу майна,

- державного майна, переданого в безоплатне користування,

- орендних відносин.

За рахунок цих джерел створюється майновий фонд членів кооперативу, який охоплює вартість основних і оборотних фондів, цінні папери та інші матеріальні цінності. Членам кооперативу щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом кооперативу. Пай є власністю членів кооперативу, але право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд надається лише після припинення членства в кооперативі. Переваги :

– збільшення економічних можливостей підприємства щодо розширення бізнесу,

- диференціація виконуваних функцій окремими працівниками.

Для того, щоб організація могла називатись кооперативом, вона повинна мати певні організаційні принципи, тобто правила, якими керуються при створенні кооперативу:

- добровільність членства,

- необмежена кількість членів, - мирні цілі,

- матеріальна відповідальність, - самоврядування,

- відмінне від комерційних підприємств значення капіталу.

Акціонерна власність – власність підприємства розділена на частини і власниками вважаються акціонери, які мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал. Весь прибуток належить акціонерам і поділяється на 2 частини: одна розподіляється на дивіденди серед акціонерів, друга – це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності і контролю поділені між власниками і менеджерами. Така форма власності має переваги :

– широкі можливості для розширення виробництва,

- збільшення фінансової незалежності та дієздатності шляхом злиття капіталів партнерів,

- можливість залучення до управління професійних менеджерів,

- реальна можливість залучення необхідних інвестицій через ринок цінних паперів,

- акціонери не можуть зазнати більших втрат, ніж ними було вкладено в акції.

Особливість акціонерної форми власності полягає в тому, що вона , з одного боку, зберігає все те позитивне, що несе в собі приватна власність (підприємницький інтерес, ініціативу), водночас долає обмеженість, що притаманна класичній формі приватної власності.

Акціонерна власність вносить суттєві корективи у спосіб взаємодії робочої сили з засобами виробництва. Відбувається процес наближення до власності, робітник стає працюючим власником. Таким чином поліпшуються результати діяльності підприємства, зростає прибуток, як особистий, так і суспільний. У ринковій економіці така форма власності найбільшою мірою пристосована до великого виробництва.