5. Класифікація систем кондиціонування

Системи кондиціонування можуть бути класифіковані таким чином:

1. За ступенем забезпечення метеорологічних умов в приміщенні, що обслуговується, системи кондиціонування підрозділяються на три класи: перший, другий і третій.

2. За тиском, що розвивається вентиляторами - низького (до 1000 Па), середнього (до 3000 Па) і високого (вище 3000 Па) тиску.

3. За основним призначенням - комфортні і технологічні.

4. За наявністю джерел тепла і холоду - автономні і неавтономні.

5. За розташуванням системи кондиціонування щодо об'єкту, що обслуго-вується - центральні і місцеві.

6. За кількістю приміщень, що обслуговуються – однозональні і багато-зональні.

7. За типом об'єктів, що обслуговуються - побутові, напівпромислові і про-мислові.

8. За використанням зовнішнього повітря – прямоточні і рециркуляційні.

Системи кондиціонування першого класу забезпечують потрібні для технологічного процесу параметри відповідно до нормативних документів.

Системи другого класу забезпечують метеорологічні умови в межах оптимальних норм або потрібних для технологічних процесів. Швидкість руху повітря можна приймати в межах допустимих норм.

Системи третього класу забезпечують допустимі норми, якщо вони не можуть бути забезпечені вентиляцією в теплий період року без застосування штучного охолоджування повітря.

Оптимальні параметри повітря є сукупністю умов, найбільш сприятливих для самопочуття людей (область комфортного кондиціонування повітря), або умов для правильного протікання технологічного процесу (область технологічного кондиціонування). Оптимальні параметри внутрішнього повітря на промислових підприємствах встановлюють, виходячи з положення, що якщо кількість і якість продукції залежить від дотримання точного режиму технологічного процесу, а не від інтенсивності праці. Якщо ж на випуск продукції в основному впливає інтенсивність праці, встановлюються комфортні умови для людей, що працюють в цеху.

Допустимі параметри повітря встановлюються у разі, коли по технологічних вимогах або технічних і економічних причинах не забезпечуються оптимальні норми (СНиП 2.04.05-91).

Автономні СКП в своєму складі мають весь комплекс устаткування, що дозволяє провести необхідну обробку повітря відповідно до нормативних вимог по очищенню, нагріванню, охолодженню, осушенню, зволоженню, переміщенню і розподілу повітря, а також засоби автоматичного і дистанційного управління і контролю. Для роботи автономної СКП необхідно подати тільки електричну енергію. До автономних СКП відносяться моноблочні віконні, шафові кондиціонери, спліт-системи.

Неавтономні СКП не мають вбудованих агрегатів, що є джерелами тепла і холоду. До цих СКП від інших джерел тепло- і холодопостачання подаються холодні або гарячі холодоагенти (вода, фреони).

Центральними СКП є неавтономні кондиціонери, що розташовуються поза обслуговуваними приміщеннями, в них виконується підготовка повітря з подальшим його розподілом по приміщеннях з допомогою повітропроводів. Сучасні центральні кондиціонери випускаються в секційному виконанні з уніфікованих типових модулів.

Місцеві СКП випускаються на базі автономних і неавтономних кондиціонерів і встановлюються в обслуговуваному приміщенні.

Однозональні СКП застосовуються для обслуговування одного приміщення з рівномірним розподілом тепло- і влаговиділень, наприклад, виставкові зали, глядацької зали кінотеатра, тощо.

Багатозональні СКП застосовуються для обслуговування декількох приміщень або приміщення з нерівномірним розподілом тепло- і вологовиділень.

Побутові кондиціонери призначені для установки в житлових будинках, офісах і аналогічних об'єктах. Особливістю побутових кондиціонерів є живлення від однофазної мережі і споживана електрична потужність не більше 3 кВт. Це та потужність, на яку розраховані стандартні електричні розетки, що встановлюються в житлових і адміністративних приміщеннях. Як наслідок цього, холодо- і тепловидатність побутових кондиціонерів не перевищує 7 кВт.

Напівпромислові кондиціонери мають холодопродуктивність від 5 до 30 кВт. Напруга живлення трифазна. Для моделей з холодопродуктивністю до 7 кВт напруга живлення може бути однофазною.

Промислові кондиціонери мають продуктивність більше 30 кВт і призначаються для установки у виробничих приміщеннях.

В прямоточних системах для кондиціонування використовується тільки зовнішнє повітря.

В рециркуляційних системах використовується схема з частковою однією або двома рециркуляціями зовнішнього повітря і з повною рециркуляцією, де використовуєтсья тільки внутрішнє повітря.