Методи оперативного контролінгу

Оперативний контролінг використовує певні методи, пов'язані з такими дисциплінами: бухгалтерський облік, аудит, менеджмент, маркетинг, економіка, управлінський облік, планування та бюджетування та ін.

Метод контролінгу — це система прийомів та способів, за допомогою яких вивчається та розкривається суть предмета.

Оперативний контролінг використовує у своєму інструментарії різні методи задля досягнення певних цілей.

На відміну від стратегічного, оперативний контролінг орієнто­ваний на досягнення короткострокових цілей.

Систему оперативного контролінгу використовують для підтримки оперативних рішень про недопущення кризового стану.

Методи поділу витрат

Одна із найважливіших задач контролінгу — управління прибутковістю підприємства, тому в центрі уваги його знаходяться витра­ти, їх види, місця виникнення і принципи управління ними. За розміри витрат на підприємстві відповідають керівники різних служб і підрозділів ("центрів відповідальності" згідно з термінологією контролінгу). Тому найважливішими об'єктами контролінгу є "витрати" і "центри відповідальності".

Зміни обсягу випуску або реалізації будь-якого виду продукції пов'язано зі зміною прибутку, тому, приймаючи рішення, керівник повинен уявляти як воно відобразиться на витратах і виручці.

Тому для визначення обсягу випуску необхідно систематизувати витрати, поділивши їх на постійні, змінні, змішані.

; Q; ,

де F, V, M – постійні, змінні та змішані витрати на весь обсяг випуску Q (відповідно).

Аналіз формул показує, що залежність витрат від обсягу випуску продукції є лінійною ( див. рис.)

Постійні, змінні та змішані витрати на одиницю продукції знаходять поділом відповідних витрат на обсяг випуску:

;

.

Таким чином, змінні витрати на одиницю продукції являють собою константу, а змінні – гіперболічно залежать від обсягу випуску (див. рис.)

Постоянные затраты остаются постоянными величин только в течение краткосрочного периода, когда нет возможности увеличить или уменьшить производственные мощности.

В течение длительного периода времени, если объем производства превышает существующие производственные мощности, постоянные затраты меняются скачкообразно.

Скачкообразные изменения постоянных затрат являются следствием дополнительных затрат на приобретение оборудования для увеличения выпуска.

Для того чтобы выделить постоянные и переменные затраты, нужно определить:

• период времени, когда возникают затраты;

• интервал объемов выпуска (выход валовой продукции).

Руководитель может управлять не только переменными затратами, но и постоянными. Постоянные затраты не зависят от объема производства, но могут изменяться под воздействием других факторов (например, затраты на содержание заводской столовой являются постоянными относительно объема выпуска, но зависят от числа работников). В связи с этим полезно проанализировать все факторы, от которых зависят затраты, чтобы определить, от каких факторов зависят данные затраты и каковы параметры этой зависимости (коэффициенты пропорциональности).

Примеры затрат, изменяющихся пропорционально факторам, отличным от объема выпуска, представлены в таблице. Воздействуя на факторы, менеджер может управлять постоянными затратами. Зависимость затрат от перечисленных факторов не всегда является линейной.

Таблица.

Факторы, влияющие на затраты	Виды затрат
Площадь помещения	Арендная плата
Стоимость имущества	Страхование
Количество работников	Затраты на содержание столовой
Количество заказов	Затраты на оформление заказов
Количество переналадок	Затраты на переналадку оборудования
Фонд времени работы оборудования	Затраты на проведение технического осмотра оборудования

Отже, залежність витрат від обсягу може бути як лінійною, так і нелінійною. Для виявлення характеру і параметрів цієї залежності використовуються спеціальні методи.

Найточніші результати дають інженерний метод і метод найменших квадратів.

Інженерний метод.

Суть його в тому, що на кожну статтю витрат технологи, інженери, виходячи з технологічної необхідності, встановлюють нормативи на витрату ресурсів у натуральному виражені, а витрати планують шляхом множення цих нормативів на ціни.

Недолік методу — висока трудомісткість. Крім того, важко вста­новити нормативи на такі витрати, як зарплата, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальноцехові, загально­господарські витрати. Метод застосовують, якщо мова йде про нову продукцію. Нову технологію, коли статичні дані за минулі періоди відсутні.

Метод найменших квадратів — математично точний, але через велику кількість розрахунків потребує застосування комп'ютера.

Процес поділу витрат на постійні та змінні складається з таких етапів:

групування витрат;

збір статичної інформації;

побудова графіка залежності витрат від обсягу;

визначення параметрів залежності витрат від випуску;

перевірка цільності зв'язку між витратами й обсягом виробництва.

Постійні витрати F не залежать від обсягу випуску:

Залежність змінних витрат від обсягу можна описати лінійною функцією:

де у - сумарний обсяг змінних витрат на одиницю випуску

- величина змінних витрат на одиницю випуску (коефіцієнт пропорційності;

х – обсяг випуску.

Залежність змішаних витрат від обсягу випуску:

де у – сумарна величина змішаних витрат;

– змінна частина змішаних витрат;

– постійна частина змішаних витрат.

Метод найменших квадратів дає такі формули для розрахунку параметрів залежності витрат від обсягу (горизонтальна риска означає, що беруть середню величин):

де - дисперсія х, тобто сума квадратів відхилень значень х від середнього значення х, поділена на кількість спостережень, тобто,

де n – кількість спостережень.

Для перевірки сили зв’язку між витратами й обсягом випуску використовують коефіцієнт кореляції, який показує, яка частина витрат залежить від обсягу випуску. Цей коефіцієнт набуває значення від -1 до +1. Розраховується коефіцієнт за формулою:

Чим вище коефіцієнт r, тим більша залежність.