2.3.1. Види, розміщення їх на креслениках (гост 2.305 – 68)

2.5.3. Необхідна кількість видів

Кількість видів має бути мінімальною, але достатньою для того, щоб можна було повністю визначити форму деталі й нанести усі потрібні розміри. Використання додаткових і місцевих видів, перерізів та місцевих розрізів дозволяє застосувати меншу кількість основних видів і повних розрізів, тобто скоротити габарити кресленика.

Я к правило, деталь зображають не менше як у двох видах. Виняток – деталі, повне уявлення про форму яких дає застосування спеціальних знаків і написів (знак діаметра, квадрата та ін.). Такі деталі можна зображати в одній проекції. Це прості втулки, вали, гвинти, пластинки (рис. 2.134).

2.5.4. Головний вид

Головним видом деталі називається зображення на фронтальній площині проекцій. Головний вид має давати найчіткіше і найповніше уявлення про форму й розміри деталі з найкращим використанням поля кресленика.

Вибираючи головний вид, слід ураховувати положення, яке займає деталь під час обробки її на верстаті або в процесі розмічання чи роботи у механізмі.

Д ля деталей, що являють собою співвісні циліндри, які в основному обробляються на токарних верстатах, головний вид вибирають так, щоб вісь деталі була горизонтальною. До таких деталей належать вали, осі, шпинделі, втулки та ін. (рис. 2.137).

Варіанти розташування видів на кресленику: 1 – головного; 2 – зверху; 3 – зліва; 4 – справа; 5 – знизу.

2.4.1. Види нарізі

Нарізь – це елемент деталі, утворений вирізанням частини тіла деталі різцем спеціального профілю або іншим ріжучим інструментом під час його переміщення вздовж циліндричної або конічної поверхні, яка обертається (рис. 2.96, а, 2.99).

Крок нарізі ( P ) – це відстань між відповідними точками (виступів чи канавок) двох сусідніх витків, вимірювана паралельно осі нарізі (рис. 2.96, а).

Х

б

ід нарізі ( t ) – це відносне осьове переміщення деталі з наріззю (гвинт з нерухомою гайкою чи гайка з нерухомим гвинтом) за один оберт (рис. 2.96, б), при цьому t = n   P, де n – число заходів нарізі.

2.4.2. Виконання нарізі

Залежно від умов, характеру виробництва і від матеріалу деталі нарізь може бути виготовлена за різною технологією, а саме: виконується на верстаті за допомогою різця (рис. 2.99), фрези чи накатки; литтям; пресуванням; штампуванням. Для виготовлення більшості стандартних нарізей широко застосовуються плашки й мітчики.

П лашка (рис. 2.97, а) застосовується для виконання зовнішньої нарізі (рис. 2.97, в) на заздалегідь підготовленій заготівці деталі (рис. 2.97, б), діаметр d якої визначається діаметром і кроком Р нарізі.

М ітчик (рис. 2.98, а) застосовується для виконання внутрішньої нарізі (рис. 2.98, в) у заздалегідь просвердленому отворі (рис. 2.98, б), діаметр якого d₁ вибирається залежно від кроку й діаметра нарізі.

Часто нарізь виготовляють на токарних або токарно-револьверних верстатах за допомогою різця, який заточений відповідно до її профілю (рис. 2.99, а).

З метою полегшення цього процесу обов’язково виконуються зовнішні (рис. 2.99, б) й внутрішні (рис. 2.99, в) проточки для виходу різця.