Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МВ ЕП й СТВ сам. робота 2008.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
09.11.2019
Размер:
499.2 Кб
Скачать

Методичні рекомендації до самоопрацювання теоретичного матеріалу

Вивчення питання «Сутність соціально-трудових відносин» слід розпочати з сутності соціально-трудових відносин, їх суб’єктів та основних типів, факторів й рівнів регулювання, а також вивчення законодавчої бази держави при регулюванні соціально-трудових відносин в Україні.

При вивченні питань соціально-трудових відносин необхідно зупинитися на проблемах, з якими стикається сучасне українське суспільство. Соціально-трудові відносини характеризують взаємовідносини між найманим працівником і роботодавцем, які в умовах ринкової економіки націлені на забезпечення високого рівня і якості життя людини й суспільства. Соціально-трудові відносини можна поділити на три напрямки: суб’єкти, предмет, типи. Суб’єктами соціально-трудових відносин є індивідууми і соціальні групи. Для сучасної економіки найбільш важливими суб’єктами відносин є: найманий працівник, роботодавець, об’єднання найманих працівників (профспілка), об’єднання роботодавців, держава. В якості предметів соціально-трудових відносин виступають: на рівні індивідуумів – певні сторони в трудовому житті людини, на рівні колективних відносин – кадрова політика. Типи соціально-трудових відносин характеризують психологічні, етичні і правові форми взаємовідносин в процесі трудової діяльності. Розвиток соціальних відносин обумовлений в сучасному світі інтелектуалізацією праці, зростанням ролі людського чинника на виробництві, перетворенням найманого працівника із простого виконавця в активного, творчого, освіченого суб’єкта розвитку виробництва. Тому соціальні відносини, що складаються в межах нашої соціальної держави, яку проголошено в Конституції України, повинні складатися в комплекс умов, що забезпечують гідне життя, вільний розвиток людині, освіту, соціальний захист населення.

При вивчені питання «Фактори формування соціально-трудових відносин» слід звернути увагу на фактори формування та розвитку соціально-трудових відносин, до яких відносяться:

  • соціальну політику (сутність, мета та напрямки);

  • глобалізацію економіки;

  • розвиток праці та виробництва.

Відповідно можна виділити й рівні регулювання соціально-трудових відносин:

  1. національний: державне – через акти законодавства; договірне – через Генеральну угоду і рішення органів соціального партнерства;

  2. галузевий: державне – через акти центральних органів виконавчої влади; договірне - через галузеві колективні угоди і рішення галузевих органів соціального партнерства;

  3. територіальний: державно-комунальне – через рішення органів виконавчої влади й місцевого самоврядування; договірне – через регіональні угоди та рішення територіальних органів соціального партнерства;

  4. виробничий: адміністративне – через рішення власників і уповноважених ними органів; договірне – через колективний договір, консультації, переговори, індивідуальний трудовий договір.

При вивченні питання «Якість трудового життя як критерій оцінки соціально-трудових відносин» необхідно акцентувати увагу, що якість трудового життя є якісним індикатором рівня розвитку соціально-трудових відносин.

Висвітлення питання «Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в Україні» передбачає знання того, що сучасна законодавча форма регулювання соціально-трудових відносин включає: Кодекс законів про працю, пенсійне законодавство, законодавство про зайнятість.

На даний момент в Україні прийнята система міжнародних соціальних нормативів, які виступають вимірниками розподілу бюджетних коштів для задоволення певного рівня соціальних потреб населення. Соціальним індикатором також є споживчий кошик, що застосовується для визначення нижньої границі малозабезпеченості абсолютного числа бідних людей. Також для визначення рівня життя можна використовувати соціальні стандарти, що дають уяву про матеріальні і соціальні блага для даної країни для даного часу; бажаного з точки зору рівня якості життя населення в перспективі.