- •Науково-теоретичні основи комерційної діяльності на ринку товарів та послуг
- •Предмет, зміст і завдання дисципліни
- •1.1.1. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг як наукова дисципліна
- •1.1.2. Зміст і функції дисципліни
- •Характеристика комерційної діяльності, принципи і чинники її розвитку
- •Комерційна діяльність як категорія, процес, функція
- •Структура комерційної діяльності
- •Структура комерційної діяльності
- •1.2.3. Принципи комерційної діяльності
- •1.2.4. Чинники розвитку комерційної діяльності
- •Оптимальна націнка для досягнення запланованого рівня рентабельності *
- •1.3. Торгівля як сфера комерційної діяльності
- •1.3.1. Функції торгівлі та параметри її ресурсного потенціалу
- •1.3.2. Функціональна структура торгівлі
- •Функціональна структура торгівлі
- •1.3.3. Соціальна структура сфери торгівлі
- •Динаміка розвитку соціальних форм торгівлі в Україні
- •1.3.4. Організаційна структура торгівлі
- •1.4. Суб'єкти комерційної діяльності
- •1.4.1. Види і класифікація суб'єктів комерційної діяльності
- •1.5. Об'єкти комерційної діяльності
- •1.5.1. Товар як об'єкт комерційної діяльності
- •1.5.2. Послуги і вимоги до них
- •1.5.3. Характеристика особливих видів об'єктів комерційної діяльності
- •1.5.4. Основні вимоги до об'єктів комерційної діяльності
- •2.1. Організаційна структура оптового ринку товарів і послуг
- •2.1.1. Оптове підприємство як основний суб'єкт оптового ринку та його комерційні функції
- •2.1.2. Оптово-посередницькі господарські формування
- •2.1.3. Інфраструктура оптового ринку
- •2.1.4. Комерційні служби суб'єктів оптового ринку
- •2.2. Система зв'язків на оптовому ринку та їх правове регулювання
- •2.2.1. Господарські зв'язки суб'єктів оптового ринку: значення, види та класифікація
- •2.2.2. Організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів на оптовому ринку
- •2.2.3. Види господарських договорів
- •2.2.4. Зміст договору постачання товарів і обґрунтування його умов
- •2.3. Оптові закупівлі товарів та їх комерційне забезпечення
- •2.3.1. Суть, мета, принципи та зміст закупівельної роботи на оптовому ринку
- •2.3.2. Оперативне планування оптових закупівель товарів
- •План надходження товарів на підприємство
- •План оптових закупівель товарів підприємством
- •2.3.3. Обґрунтування вибору постачальників товарів
- •Критерії попереднього відбору постачальників
- •Критерії кінцевого вибору постачальника
- •2.4. Закупівлі товарів на основі прямих
- •2.4.1. Суть, переваги і умови організації закупівель товарів на основі прямих зв'язків
- •2.4.2. Оптові закупівлі товарів на основі товарообмінних операцій
- •2.4.3. Порядок укладання прямих договорів
- •2.5. Організація закупівель товарів на ярмарках і виставках
- •2.5.1. Поняття, види та завдання ярмарків та виставок
- •2.5.2. Порядок підготовки та проведення ярмарків в Україні і за кордоном
- •2.5.3. Технологія ярмарково-виставкової діяльності
- •2.6. Оптові закупівлі товарів на аукціонах і міжнародних торгах (тендерах)
- •2.6.1. Закупівля товарів на аукціонах
- •2.6.2. Поняття і значення міжнародних торгів (тендерів)
- •2.6.3. Процедура підготовки та проведення тендерів
- •2.7. Оптові закупівлі товарів на біржах і через брокерські контори
- •2.7.1. Біржова торгівля як форма організації оптового ринку
- •2.7.2. Товарна біржа, її роль та функції
- •2.7.3. Організація біржових торгів товарами і сировиною
- •Структура укладених угод на вітчизняних біржах1
- •2.7.4. Види оборудок і операцій на товарних біржах
- •2.7.5. Організація закупівлі товарів через брокерські контори
- •2.8. Оптові закупівлі товарів у закордонних
- •2.8.1. Організація експортно-імпортних оптових закупівель товарів
- •2.8.2. Порядок регулювання оптових закупівель від інофірм
- •2.8.3. Види міжнародних оптових операцій та методи їх здійснення
- •2.8.4. Структура і зміст зовнішньоторговельних угод і контрактів
- •2.8.5. Організація підготовки і проведення гуртових операцій із закордонними контрагентами
- •2.9. Основи ведення комерційних переговорів
- •2.9.1. Загальні норми ведення комерційних переговорів
- •2.9.2. Підготовка до комерційних переговорів
- •2.9.3. Порядок ведення переговорів
- •2.9.4. Оформлення результатів комерційних переговорів
- •2.10. Оптимізація шляхів товаропросування
- •2.10.1. Поняття і суть процесу товаропросування
- •2.10.2. Форми і ланковість товаропросування
- •2.10.3. Принципи і методи онтимізації товаропросування
- •2.11. Формування асортименту товарів в підприємствах оптової торгівлі
- •2.11.1. Поняття про товарний асортимент
- •2.11.2. Порядок формування та регулювання асортименту товарів на оптових підприємствах
- •2.11.3. Управління товарними запасами в оптовій торгівлі
- •2.12. Організація оптового продажу товарів
- •2.12.1. Форми оптового продажу товарів
- •2.12.2. Організація та методи продажу товарів зі складів оптових баз
- •2.12.3. Дрібнооптова форма продажу товарів
- •2.13. Система товаропостачання роздрібної торговельної мережі
- •2.13.1. Суть і завдання раціональної організації товаропостачання торговельної мережі
- •2.13.2. Вимоги до організації товаропостачання торговельної мережі
- •2.13.3. Ефективні форми і методи товаропостачання
- •Замовлення
- •Графік доставки
- •2.13.4. Управління товаропостачанням торговельної мережі
- •2.14. Облік і контроль якості постачання товарів
- •2.14.1. Оперативний облік і контроль оптових закупівель товарів
- •Картка обліку виконання договору
- •2.14.2. Комерційні спори і порядок їх розв'язання
- •2.15. Види і форми послуг на оптовому ринку
- •2.15.1. Передумови формування ринку оптових послуг і їх класифікація
- •2.15.2. Організація і комерційне забезпечення торгівлі послугами на оптовому ринку
- •2.15.3. Соціально-економічна ефективність торгівлі оптовими послугами
- •Комерційна діяльність у роздрібній торгівлі
- •Побудова і розміщення роздрібної торговельної мережі
- •3.1.1. Поняття роздрібної торговельної мережі і її соціально-економічне значення
- •3.1.2. Класифікація роздрібної торговельної мережі
- •3.1.3. Спеціалізація і типізація торговельної мережі
- •3.1.4. Основні напрями розвитку і розміщення мережі магазинів
- •3.1.5. Ефективність використання торговельної мережі
- •Формування асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі
- •Суть і зміст асортиментної політики в торгівлі
- •3.2.2. Вплив чинників на побудову асортименту товарів у торговельній мережі
- •3.2.3. Методологічні підходи до формування асортименту товарів у магазинах
- •3.2.4. Регулювання і контроль асортименту товарів у торговельній мережі
- •Магазинні форми продажу товарів
- •Класифікація форм і методів продажу товарів
- •Методи продажу товарів і умови їх застосування
- •Методи активізації продажу товарів
- •Позамагазинні форми продажу товарів
- •Організація дрібнороздрібної торгівлі
- •Торгівля на ярмарках та базарах
- •Посилкова торгівля
- •Особливості та правила продажу окремих груп товарів
- •Порядок заняття торговельною діяльністю. Правила торговельного обслуговування населення
- •Правила продажу основних груп продовольчих товарів
- •Терміни реалізації безалкогольних напоїв в роздрібній торговельній мережі
- •Правила продажу основних груп непродовольчих товарів
- •3.5.4. Порядок обміну і повернення товарів
- •Особливі форми продажу товарів
- •3.6.1. Комісійний продаж непродовольчих товарів
- •3.6.2. Продаж товарів у кредит
- •3.6.3. Продаж товарів на аукціонах
- •3.6.4. Особливості реалізації у цінених товарів
- •3.6.5. Торгівля ношеним одягом - "секонд-хенд"
- •Організація торгівлі на ринках
- •3.7.1. Суть і значення торгівлі на ринках
- •3.7.2. Підприємство ринку і його складові елементи
- •3.7.3. Організація торгівлі на продовольчих ринках
- •3.7.4. Організація торгівлі на речових ринках
- •Система послуг у роздрібній торгівлі
- •3.8.1. Асортимент послуг та його класифікація
- •3.8.2. Розширення сервісного обслуговування як ефективний засіб конкурентної боротьби за покупця
- •3.8.3. Організація сервісного обслуговування
- •3.8.4. Стандарти обслуговування
- •3.8.5. Створення сприятливих умов та стимулювання продажу послуг
- •3.8.6. Ризики покупців під час придбання послуг
- •3.9. Культура та якість торговельного обслуговування
- •3.9.1. Поняття і соціально-економічне значення культури торгівлі
- •3.9.2. Критерії і показники рівня культури торговельного обслуговування
- •3.10. Психологічні аспекти торговельного обслуговування. Професійна етика комерсанта
- •3.10.1. Психологічні фактори торговельного обслуговування
- •3.10.2. Психологічна характеристика особистості
- •3.10.3. Психологія спілкування в торгівлі
- •3.10.4. Психологічні етапи процесу продажу товарів
- •3.10.5. Професійна етика продавця
- •4. Ризик і ефективність комерційної діяльності
- •4.1. Ефективність комерційної діяльності
- •4.1.1. Суть, методи, критерій ефективності комерційної діяльності
- •Ефективність комерційної діяльності
- •Ефективність комерційної діяльності
- •4.1.2. Показники ефективності комерційної діяльності
- •Система показників соціально-економічної ефективності
- •4.2. Комерційний ризик і шляхи його пом’якшення
- •4.2.1. Суть і зміст комерційного ризику
- •4.2.2. Аналіз і оцінка комерційного ризику
- •Зони ризику
- •Методи аналізу ризиків
- •4.2.3. Зниження ризиків
- •Алфавітний словопокажчик
- •Література
3.8.3. Організація сервісного обслуговування
Організація обслуговування машин, обладнання і складних товарів являє собою достатньо складний перелік технічних і комерційних елементів, які залежать від специфіки продукції, ступеня розвитку ринку, гостроти конкуренції та багатьох інших факторів.
Необхідність сервісного обслуговування пов'язана насамперед з намаганням продавця сформувати стабільний ринок для свого товару. Ведеться ця діяльність за принципом: "Ви купуєте і використовуєте наш виріб - ми робимо все останнє". Високоякісний сервіс якісних товарів підвищує їх конкурентність, обов'язково викликає підвищення попиту на пропоновані вироби, сприяє комерційному успіху підприємства, підвищенню його престижу. За гарної організації робіт сервісне обслуговування може бути самостійною статтею прибутків фірми. Тому створення сильної сервісної служби і її ефективне функціонування - предмет турботи всіх фірм, які з успіхом виступають на світовому ринку.
Ось як виглядає, наприклад, сервісна політика американської компанії "Форд":
безкоштовне усунення всіх дефектів, окрім дефектів шин, протягом 12 місяців, або І2000 миль (19000 км), за принципом "що раніше";
гарантія роботи двигуна, коробки передач, передньої підвіски і заднього мосту на 6 років, або бо ооо миль, причому власнику виплачується юо дол. в разі першого ремонту цих агрегатів;
усунення протягом з років незалежно від пробігу дефектів пасків безпеки;
гарантія вихлопної системи на 5 років, або 50000 миль, і обов'язково ліквідувати корозію корпусу протягом 6 років, або І о ооо миль;
за помірну плату - три різних варіанти "плану довгострокового обслуговування" з різними варіантами терміну дії і пробігу автомобіля, тобто пропонується з різних варіанти післягарантійного обслуговування.
До недавнього часу вважалося, що інвестиції в сервіс приносять приблизно в два рази більше прибутку, ніж виробництво тієї ж техніки, оскільки встановлювалися високі ціни на запасні частини та вузли. Однак зараз фірми переважно встановлюють низькі ціни на сервіс і запасні частини, щоб цим привабити покупців машин, обладнання, побутової техніки, ціни на які безперервно ростуть. Тільки ціни на запасні частини і вузли до знятих з виробництва виробів досить високі. При цьому фірми враховують, що товар виходить з воріт підприємства одноразово, а сервіс проводиться неодноразово, так що навіть за помірної ціни кожного сервісного акту (а помірність - один з елементів конкурентоспроможності) отриманий прибуток є досить суттєвим.
Все більш сильні позиції на ринку займають фірми, політика яких у сфері сервісу заснована на прагненні привернути покупця до своєї продукції, забезпечити йому високу якість виконання робіт з обслуговування в мінімально короткий термін і з мінімальними витратами. Один з керівників фірми "Тоуоіа тоїогз" зробив заяву, що фірма ніколи не розглядала сервіс як джерело прибутку. Вона займається обслуговуванням машин, тому що вважає, що сервіс продає автомобілі.
Вимоги до сервісного обслуговування посилюються з кожним роком: якщо декілька років тому нормальним був термін поставки запасних частин протягом з 5 діб з дня подачі заявки, то зараз багато відомих фірм (ІБМ, Рено, Катерпіллер) гарантують поставку запчастин протягом 24 годин.
Сервісні станції з обслуговування автомобілів організовуються за територіальними зонами на принципах франчайзингу. Вважається, що віддаленість станцій від місця продажу не повинна перевищувати 60-70 км. Франчайзинговий контракт встановлює чітке розмежування прав та обов'язків сторін, і управління станціями техобслуговування здійснюється через контракт. Підприємство автомобілів передає станції технології діагностування і ремонту, поставляє оснащення, інструмент і запасні частини, а також організовує регулярне навчання робітників, зайнятих сервісним обслуговуванням.
Інструктори-менеджери відділу сервісного обслуговування підприємства регулярно взаємодіють зі станціями техобслуговування. Мета такої взаємодії - збір інформації, технічна допомога і навчання. Інформація, яка надійшла від менеджера, поповнює базу даних, яка існує на підприємстві, про поломки і ремонтні роботи. Внаслідок обробки місткого статистичного матеріалу створюється каталог можливих поломок, який передається сервісним станціям. Регулярний збір, аналіз і узагальнення інформації дозволяє менеджерам робити висновки про роботу сервісних служб (якість та частота ремонтів), якість самої продукції, витрати на гарантійний ремонт і готувати пропозиції щодо роботи постачальників. Досить складна проблема оцінки якості послуг, які надають станції техобслуговування, частково вирішується шляхом простежування на ЕОМ кількості од-нотипових послуг для однієї й тієї ж машини.
Для підготовки робітників, зайнятих продажем і обслуговуванням автомобілів, створені навчальні центри, де раз на рік навчається кожний співробітник станції техобслуговування, причому важлива роль в процесі навчання відводиться психологічним методам стосунків з клієнтами.
В обов'язки працівників служби сервісу багатьох закордонних підприємств входить:
пропонування ідей стосовно удосконалення існуючих і випуску нових товарів;
вивчення досвіду конкурентів: форм і методів їх роботи, маркетингової діяльності;
збір даних про можливі нові сегменти ринку, що потребують цих товарів, про нові їх застосування.
В цілому підприємства вирішують такі першочергові питання щодо організації сервісної служби:
які послуги включати до сервісу;
який рівень сервісу пропонувати покупцям;
в якій формі його організовувати.
Вирішуючи питання про комплекс послуг, які надаються, необхідно вивчити побажання споживачів. Наприклад, канадські покупці промислового обладнання назвали в порядку зменшення такі послуги:
надійність поставок;
оперативність надання пропозицій щодо цін; можливість одержання технічних консультацій; надання знижок;
післяпродажне обслуговування;
простота налагодження контакту;
гарантія заміни товару;
широкі виробничі можливості постачальника;
можливість розробки товару за індивідуальним запитом;
можливість надання кредиту;
наявність обладнання для випробувань.
Виявити слабкі місця в системі сервісу можливо шляхом проведення порівняльних закупівель, регулярних опитувань споживачів, створення системи роботи з претензіями, оскільки зберегти покупців дешевше, ніж залучати нових або намагатися повернути раніше втрачених.
Так, на будь-якому товарі корпорації "Проктер енд Гембл", який реалізується в Америці, вказано номер телефону, за яким споживач може безкоштовно зателефонувати і отримати необхідну йому інформацію або пораду, а також проінформувати про свої побажання.
Корпорація ІБМ веде мову про "радість від скарг". Це один із методів отримати інформацію про те, чого хочуть клієнти. Покупці, які скаржаться - лише вершина айсбергу незадоволеності. ІБМ вважає, що на одного клієнта, який скаржиться, припадає 50 чоловік, які просто відмовляються від купівлі.
Кожен вид послуг може надаватися по-різному, рішення фірми будуть залежати від переваг клієнтів і від підходів, застосованих конкурентами. Послуги споживачам можуть надаватися різними службами:
сервісний відділ підприємства - виробника;
агенти (дилери), що продають товар;
спеціальні обслуговуючі підприємства за договором з підприєм-ством-виробником;
спеціальні обслуговуючі підприємства за платню від споживачів.
У принципі можливе і самообслуговування, і інші форми "заміщення послуг".
В організації сервісного обслуговування важливу роль відіграють спеціальні гарантійно-консультаційні пункти в місцях споживання проданої продукції, навчальні центри, демонстраційні зали, станції технічного обслуговування, ремонтні майстерні, комп'ютеризовані склади запасних частин.
Незалежно від вибраних засобів надання сервісних послуг вважається, що виробник товару несе повну відповідальність за його якість, результати сервісу і надає необхідну допомогу своїм агентам, яким повністю або частково передані сервісні функції.
"Якість сервісу - це ключ до комерційного успіху", - вважає Жак Горвіц, спеціаліст зі стратегії і управління зовнішньоекономічними зв'язками. Він пропонує вісім правил організації ефективного сер вісу.
І. Стратегія. Для кожного сегмента ринку необхідно визначити, який рівень сервісу покупець вважає відмінним. Цей рівень повинен бути описаний у невеликому (не більше юо слів) рекламному тексті, тобто пообіцяний покупцю з гарантією, що підприємство виконає всі заявлені нею зобов'язання.
2. Зв'язок з покупцем. Реклама і нерекламні статті, які розповсюджують і доносять до покупця вказані вище гарантії - шлях до формування споживацьких смаків, надійних зв'язків між фірмою і клієнтами. Якщо побажання покупців перебільшують обіцяні гарантії, то не уникнути розчарувань. Тоді як гарантії сервісу, які перевищують ці бажання, викликають позитивні емоції. Реклама сервісу повинна створювати його образ настільки живим, щоб він став заманливим. Звісно, обстановка і оточення сервісу повинні бути виважено продумані і неухильно виконуватися.
3. Зрозумілість вимог, які ставляться підприємством до свого персоналу. Повинні бути розроблені стандарти обслуговування, обов'язкові до виконання всіма співробітниками сервісної служби.
4. Чітка система постачання. Система постачання запасних частин і правила виклику працівників сервісної служби повинні бути гранично прості за своїми процедурами.
5. Навчання персоналу сервісної служби. Стандарт обслуговування повинен бути доведений до всіх працівників, пов'язаних з сервісом і поставкою запасних частин.
6. Мета - відсутність дефектів в обслуговуванні. Самий надійний шлях - навчання і тренування персоналу. Помилкові дії відбуваються тим рідше, чим чіткіше працює система виявлення помилок та їх аналізу, а також змін структури та технології сервісної роботи.
7. Дзеркало - наш клієнт. Єдиний, хто здатен об'єктивно оцінити якість сервісу - це клієнт, тому необхідно систематично опитувати клієнтів, чи задоволені вони. Самий надійний інструмент - анкетування за системою "директ мейл", тобто розповсюдження за адресами клієнтів. Систематичне анкетування дає інформацію про те, який відсоток клієнтів неза-доволений нашою роботою.
8. Творчість. Сервіс будується за принципом "дати клієнту якомога більше", тому сам товар - це лише початок спілкування клієнта з підприємством. Повне задоволення споживач відчуває лише внаслідок гарного сервісу. Необхідно постійно шукати нові методи сервісу, використовувати всі можливі канали зв'язку, щоб покупець міг швидко зв'язатися із службою сервісу.
Створення сильної сервісної служби і її ефективне функціонування - предмет турботи всіх успішно працюючих підприємств.
Під час вирішення питання про комплекс послуг, які надаються, необхідно вивчити побажання споживачів.
Незалежно від вибраних способів надання сервісних послуг виробник товару повинен нести повну відповідальність за його якість, за результати сервісу і надавати необхідну допомогу своїм агентам, яким повністю або частково передані сервісні функції.