Тема 8. Філософські традиції в Україні

1. Які три періоди виділяють дослідники у розвитку філософської думки в Україна?

• княжа доба √

• доба козаччини√

• доба Середньовіччя

• доба еллінізму

• доба Романтизму√

2. Виберіть джерела філософської думки Княжої доби:

а) Біблія; б) Коран; в) Літописи√; г) житія святих√; ґ) “житія” грішних.

3. Термін “агіографічна література” означає:

а) “житія” грішних б) “житія” людей

в) “житія” святих√ г) “житія” ангелів

4. Особливості філософування України Княжої доби:

а) переважно спекулятивно теологічне філософування;

б) переважно символічно-образне з практичним спрямуванням; √ ???????

в) строго теоретичне, спрямоване на розбудову філософської системи.

5. Особливість філософування в Княжу добу зумовлена:

а) “зустріччю” слов’янської міфології з християнським віровченням√

б) “зустріччю” давньогрецької міфології з християнським віровченням

а) “зустріччю” слов’янської міфології з ісламським віровченням

6. Першим самостійним твором України Княжої доби, який містить філософські ідеї є:

а) Джерело знань; б) Слово про Закон і Благодать; √ ???????????????

в) Печерський патерик; г) Книга буття українського народу (Закон Божий).

7. Хто проголосив “Слово про Закон і Благодать”?

а) Клим Смолятич; б) Кирило Туровський;

в) Митрополит Іларіон√; г) Володимир Мономах.

8. Основна філософська проблема в “Слові про Закон і Благодать”:

а) історіософська√; б) натурфілософська; в) антропософська; г) теософська.

9. Під Благодаттю митрополит Іларіон розуміє:

а) віру дану Богом усьому людству через свого сина Ісуса Христа; √

б) віру дану Богом ізраїльтянам через пророка Мойсея;

в) віру дану Богом мусульманам через пророка Магомета.

10. Під Законом митрополит Іларіон розуміє:

а) віру дану Богом усьому людству через свого сина Ісуса Христа;

б) віру дану Богом ізраїльтянам через пророка Мойсея; √

в) віру дану Богом мусульманам через пророка Магомета.

11. Полемічна література XVI–XVII ст. в Україні виражала:

а) протилежні позиції православної і католицької конфесій у християнстві; √

б) боротьбу стилів в художній літературі;

в) протилежні позиції щодо зовнішньої політики тогочасної України.

12. Де вперше починають викладати професійно філософію в Україні?

а) у братських школах; б) у церковно-приходських школах; в) у монастирських школах.

13. Братства – це організації

а) православного населення в Україні, що обстоювали свою віру, національну культуру і мову; √

б) польської шляхти в Україні, що поширювали католицьку віру та полонізацію населення.

14. Які філософські традиції склалися в ХVІІ ст. в Україні?

а) номіналізм і реалізм; б) аристотелізм і неоплатонізм; √

в) епікуреїзм і стоїцизм; г) матеріалізм та ідеалізм.

15. Хто розробив теорію “зрідненої праці”?

а) Прокопович; б) Вишенський; в) Сковорода√; г) Юркевич; д) Франко.

16. Кого називають “українським Сократом”?

а) Прокоповича; б) Вишенського; в) Сковороду; г) Юркевича; д) Франко.

17. Хто є автором концепції “трьох світів і двох натур”?

А) Драгоманов; б) Сковорода; в) Потебня; г) Франко; ґ) Костомаров.

18. Щастя за Г. Сковородою:

а) не залежить від самої людини: все залежить від випадку, долі, фатуму;

б) це щось на зразок міражу: людина не може його наздогнати;

в) щастя кожен носить у собі і завдання людини полягає в тому, щоб його пізнати.

19. Істинним єством людини Г. Сковорода вважав:

а) тілесність; б) розум і мислення; в) дух; г) чуттєвість.

20. Справжнім завданням філософії Г. Сковорода вважав:

а) навчити людину бути щасливою;

б) пізнати загальні закони розвитку дійсності;

в) навчити людину відстоювати свою позицію і бути соціально активною.

21. Що розумів Сковорода під мікрокосмом:

а) людину та її внутрішній світ, духовне життя;

б) зовнішній світ, який вважав другорядним;

в) символічний світ Біблії;

г) цього терміна Сковорода не вживав.

22. Сковороді належить вчення про три світи:

а) Макрокосм–Мікрокосм–Мінікосм;

б) Макрокосм–Мікрокосм–Символічний світ Біблії;

в) Макрокосм–Мікрокосм–Сродна праця;

г) Символічний світ Біблії–Сродна праця–Двонатурність.

23. Що називав Сковорода зрідненою працею:

а) здатність експериментальним шляхом знайти свою роботу;

б) називав “зрідненою працею” таку роботу, яка дає матеріальні блага;

в) називав “ зрідненою працею” таку роботу, яка дає духовні блага;

г) називав “ зрідненою працею” таке заняття, що призначене кожному Богом, а завдання людини бачив в тому, щоб розпізнати своє призначення.

24. Г. Сковорода в онтології виражає позицію

а) пантеїзму; б) матеріалізму; в) монотеїзму; г) деїзму; д) натуралізму.

25. Які філософські твори належать перу Г. Сковороди?

А.Сповідь. В. Наркіс. С. Кільце. D. Метафізика. Е. Алфавіт.

26. На якій позиції стояв Г. Сковорода у поглядах на природу?

А. Деїзму. В. Натуралізму. С. Теїзму. D. Пантеїзму. E. Матеріалізму.

27. Щастя людини, згідно із вченням Г. Сковороди, у:

А. Душевному спокої. В. Зрідненій праці. С. Визнанні та славі. D. Художній творчості.

28. За вченням Г. Сковороди, зрідненою працею є та, що:

А. Відповідає нахилам і здібностям людини.

В. Забезпечує визнання людині та славу.

С. Приносить людині максимальну вигоду, багатство.

29. Кому належить принцип “Пізнай самого себе”:

а) Т. Шевченку та б) Г. Сковороді;

в) І. Франку; г) Д. Донцову.

30. Ірраціоналістичну філософську традицію репрезентують в Україні:

а) І. Франко; б) Г. Сковорода; в) П. Юркевич; г) М. Драгоманов.

31. Твір “Серце та його значення в духовному житті людини…” написав:

а) І. Франко; б) Г. Сковорода; в) Д. Донцов; г) П. Юркевич.

32. П. Юркевич вважає, що два центри душевного життя людини – голова й серце:

• мають гармонійно взаємодіями

• мають співіснувати паралельно

• серце має підпорядковуватися розуму

• розум має слідувати за серцем

Дайте визначення наступних понять:

1.Закон-це віра, дана Богом ізраїльтянам через пророка Мойсея і викладена у Старому Заповіті Біблії. Закон для Іларіона - це період історії людства до приходу Христа.

2.Благодать-це віра,дана богом усьому людству через сина свого Ісуса Христа і викладена в Новому Заповіті-Євангеліє. Це історія людства після приходу Хреста і хрещення народів. Це послане богом спасіння,очищення від гріхів і прилучення до «Царства небесного»

3.Братства-організації православного населення міст у формі громад або національно-релігійних осередків при церквах із функціями політично-виховного,духовного і навіть православного характеру.

4.Завдання філософії-дати життя нашому духу,благородство серцю,світлість думкам. Філософія,або любов до мудрості,скеровує всі дії людини до цієї мети. Коли дух людини веселий,думки спокійні,серце мирне,то й то усе світле,щасливе, блаженне. Це і є філософія. Джерелом блаженного стану людини є мудрість. Мало того,цей щасливий стан людини і є філософією.

5.Макрокосмос-(це великий світ)-світ речей,Всесвіт,який він іменує ще термінами: «все-на-все», «пампан», «універсум». Великий світ нескінченний і безмежний,він складається з нечисленних світів,наче «вінок з віночків».

6.Одна натура –видима,тілесна,матеріальна.Друга-невидима,духовна,божественна.Ця невидима натура,або Бог,усі створіння пронизує й утримує,скрізь і завжди був,є і буде. Невидиме домінує в усіх без винятку речах матеріального світу і в самій людині. Ми не знайдемо жодної речі чи істоти,в якій би Бог не був головою і замість начала. Він один є дійсним буттям у всьому,і все інше віднаходить своє буття лише в ньому.

7. «Нерівна рівність»-усі ми рівні перед Богом,але ж усі ми різні. «Бог подібний до багатого фонтана,що наповнює різні посудини за їхньою місткістю. Над фонтаном оцей напис «Нерівна усім рівність». Ллються із різних трубок різні струмені у різні посудини,що стоять навколо фонтана. Менша посудина має менше,однак у тому дорівнює більшій,що однаково повна»

8.Серце,за Г.Сковородою,є для людини,є для людини її Богомнаставником,до голосу якого вона повинна прислухатися,ним керуватися.

9.Пізнати себе-це те ж саме,що пізнати в собі Бога. Пізнати Бога-означає пізнати ідеали Добра,Краси,Правди,які є основоположниками для життя істинної людини. Істину не досить знати,необхідно жити передовсім у злагоді з нею.

10.Зріднена праця-Це істинне щастя,на думку філософа. Вона є самовиявом «іскри Божої» в людині,самореалізацією її божественної натури. Її зрідненість з людською натурою схована у глибинах психіки як «Боже благовоління» У тілесному світі вона виявна як прагнення саме до такої,а не іншої діяльності. Зрідненість праці людина виявляє за допомогою пізнання джерела самої себе.