Тема 5. Специфіка формування вербального іміджу

1. Особливості вербального іміджу

2. Поняття про культуру мовлення

Не вірте нікому, хто твердить, ніби те, що і як ви говорите, не має ніякого значення, якщо ви добре виконуєте свою роботу. Ми всі соціальні створіння, що використовують мовлення як найважливіший засіб у взаєминах. Ми завжди й неодмінно будемо судити про людей, зважаючи на те, як вони ведуть розмову, що говорять при цьому і як саме. Подібний підхід – підсвідома реакція, вона властива більшості людей.

Вимоги, що є основами прийнятної комунікації, залишаються незмінними:

1. Чистота.

2. Хороша граматика.

3. Чесність.

4. Зрозумілість мовлення.

5. Щирість.

6. Ентузіазм.

7. Гумор.

Якщо вам не вистачає всіх або деяких із цих атрибутів мовлення, тоді ваш імідж неминуче «поблякне». Ви можете явити прийнятний імідж і справити враження на інших тільки в тому разі, якщо вони будуть розуміти все, що ви говорите їм, і готові погодитися з вами. А це залежить від рівня вашої культури і прийнятності мовлення.

Щирість також відіграє важливу роль. Якщо будете нечесним у своїй інформації, ніхто не стане вам довіряти. Не сподівайтеся, що це не з’ясується, таке завжди стає відомим. Якщо ви неохайні або грубі, то нікому не сподобаєтесь і вам також перестануть довіряти. «Якщо він говорить про когось тут, то що каже про мене в іншому місці?» Коли ви не виявляєте ентузіазму, хіба хтось доручить вам додаткову роботу? Якщо ви белькочете, ніхто не захоче слухати вас після перших хвилин, не стануть прислухатися й тоді, коли ви говорите монотонно. Комбінація того, як ви говорите і що говорите, найпотужніший інструмент іміджу.

Звісно, є такі люди, у яких є проблеми з мовленням. Маються на увазі не дефекти усного мовлення, а добір слів, їх узгодження тощо. Так от для таких існує правило: мовчання – золото.

Однак мовчання називають золотом не тільки з цієї причини. Знаєте, мабуть, прислів’я: «Слово не горобець, вилетить – не спіймаєш»? Необережно сказане слово може бути, по-перше, виявленням підсвідомої інформації, зміст якої невідомий і самому суб’єктові. Звідси порада іміджмейкера: у ході дискусії або виступу вимикайте ваш «автопілот», слідкуйте за мовою.

А крім того, необережно сказане слово може виявити й цілком усвідомлену інформацію, але таку, що її не слід робити надбанням гласності.

Отже, мовчання цінують не тільки за те, що не проявить «не той» інтелект, але й за те, що не відкриє «невчасно» якісь таємні помисли.

Якщо людина дуже часто вживає у мовленні слова або словосполучення «ось», «так», «як говориться», «як говорять», «так би мовити» та ін., то це означає, що вона почуває себе невпевнено. А часто почуває себе невпевнено людина, у якої невпевненість у характері. А це погано, і в підсвідомості вашого співрозмовника обов’язково відкладеться із знаком «мінус». Отже, якщо ви цим заражені, бажано від цього позбавитися і деякий час говорити на «ручному управлінні».

Якщо ви не хочете сформувати імідж закомплексованої людини, котра неадекватно реагує на зовнішні агенти, то ваше мовлення повинно бути чітким і ясним, досить гучним, щоб слухачеві не довелося вас перепитувати. Тому вимовляйте своє ім’я та прізвище чітко і достатньо голосно. Бо якщо ви змушуєте людину перепитувати, то не формуєте про себе сприятливу думку, а зовсім навпаки, оскільки люди не люблять, коли їх до чогось змушують.

І взагалі, не соромтеся відрекомендуватися (якщо вас не представив співбесідникові хтось інший). З цього часто починається розмова, і вести її, не будучи представленим співрозмовникові, некультурно, тим більше, коли вм звертаєтеся з проханням.

36