- •Земля як об’єкт правового регулювання.
- •Поняття та предмет земельного права.
- •Принципи земельного права, їх система.
- •Поняття та особливості методу правового регулювання земельних відносин.
- •Система земельного права: поняття та загальна характеристика.
- •Співвідношення земельного права із суміжними галузями права:
- •Земельне право як наука і навчальна дисципліна.
- •1. Сформулюйте визначення та розмежуйте поняття «земля», «землі», «земельна ділянка».
- •2. Які функції виконують землі як об’єкт правової регламентації?
- •3. Широке та вузьке розуміння предмету земельного права.
- •4. Які суспільні відносини формують предмет земельного права?
- •5. Які зміни відбулися в предметі земельного права у зв’язку з проведенням земельної реформи?
- •6. Які критерії, крім предмета та методу, юридична наука виділяє для поділу на окремі галузі права. Чи є вони характерними для земельного права?
- •7. Визначте співвідношення предмета земельного права та предмета науки земельного права.
- •8. Назвіть способи закріплення галузевих принципів.
- •9. Дайте загальну характеристику екологізації як принципу земельного законодавства України.
- •10. Розмежуйте земельні відносини, які регулюються імперативним та диспозитивним методами.
- •11. Розмежуйте земельне право як галузь права і галузь законодавства.
- •12. Які завдання науки земельного права?
- •13. Які основні функції земельного права?
9. Дайте загальну характеристику екологізації як принципу земельного законодавства України.
Земельне законодавство сьогодні дедалі більше "екологізується". Виявляється це насамперед у тому, що землі в процесі їх експлуатації повинні охоронятися від негативного впливу. Стаття 84 Земельного кодексу України передбачає, що власники землі та землекористувачі мають захищати землі від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами і від інших процесів руйнування. Усі ці та інші вимоги, пов'язані з охороною земель, дають можливість виділити такий самостійний принцип земельного права, як принцип екологізації земельного права
Тобото, метод екологізації виражається у закріпленні вимог щодо покращення екологічної ситуації, екологічних принципів використання земель, захисту їх від негативних впливів виробничої та іншої діяльності.
10. Розмежуйте земельні відносини, які регулюються імперативним та диспозитивним методами.
Імперативний метод у земельному праві застосовують у галузі управління використанням і охороною земель:
визначення порядку реалізації функцій державного управління;
ведення державного земельного кадастру;
забезпечення земельного моніторингу;
здійснення землевпорядкування;
визначення порядку проведення земельних аукціонів і конкурсів;
встановлення обмежень використання земель за цільовим призначенням тощо.
Диспозитивний метод притаманний регулюванню стосунків власників земельних ділянок з приводу використання землі та самостійного господарювання на ній. Власник має право на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою у межах, встановлених законом. Учасники земельних відносин мають можливість у визначених межах регулювати свої стосунки.
11. Розмежуйте земельне право як галузь права і галузь законодавства.
Система законодавства і система права є поняття одного ряду, але вони не тотожні. Це дає підставу розглядати і характеризувати ці системи як відносно самостійні категорії і явища з притаманними їм ознаками. Ці ознаки і є важливими показниками відмінностей між ними.
Які ж це ознаки? Зупинимося на них:
1) право є завжди вираженням справедливості. Закони та інші нормативно-правові акти можуть виражати як справедливість (бути правовими), так і несправедливість (бути неправовими);
2) якщо система права має об’єктивний характер, то система законодавства залежить від суб’єктивного фактора — діяльності законодавця, інших суб’єктів правотворчих повноважень;
3) право як явище завжди виступає як система норм, а законодавство як система нормативно-правових актів;
4) ці системи різняться своїми первинними елементами. Якщо для системи права первинним елементом є норма права, то для системи законодавства ним є нормативно-правовий припис. Юридичні норми — це той будівельний матеріал, з якого складаються конкретні галузі права. В законодавстві’ці норми втілюються в окремих статтях нормативного акта або приписах всередині статей;
5) система законодавства і система права не збігаються за обсягом. Система законодавства ширша за систему права, оскільки дуже часто включає те, що не може бути віднесеним до норм права, — різні програмні положення, вказівки на мету і мотиви видання тих чи інших актів;
6) системи різняться за значенням і роллю, які має для них предмет і метод правового регулювання. Якщо, наприклад, для галузі права характерна однорідність суспільних відносин, що нею регулюються, а також застосування одного головного методу правового регулювання, то для галузі законодавства це не обов’язково. Предмет галузі законодавства становлять, як правило, різнорідні суспільні відносини, а саме: відносини в державному управлінні, відносини в народному господарстві, види господарської діяльності тощо. Різними в цьому разі є і методи, що застосовуються для регулювання суспільних відносин галузями законодавства;
7) система права і система законодавства різняться за своєю внутрішньою (вертикальною) будовою. Так, відносно системи права поняття «вертикальна структура» має умовний характер, для неї характерна логічна побудова за обсягом — норма права, інститут права, підгалузь права, галузь права. Вертикальна ж структура системи законодавства має ієрархічний характер, оскільки вона побудована відповідно до юридичної сили нормативно-правових актів, яка передусім визначається місцем право-творчого органу в державному механізмі.