- •Семінар 13. Філософія культури
- •Контрольні питання:
- •Тема 11. Філософія культури
- •1.Поняття культури, її зміст і головні сфери
- •2.Людина як творець та творіння культури
- •2. Культура як соціальне, матеріально-духовне явище.
- •3.Конкретно-історичні типи існування культури
- •4. Національне та загальнолюдське в культурі
- •5.Феномени субкультури та контркультури
- •5.Діалогічний характер культури
- •Культура як спосіб буття людини
- •7. Взаємозвязок культури і цивілізації.
- •8. Проблеми сучасної культури
- •1 Культура як соціальне, матеріально-духовне явище.
- •2.Сутність, структура і конкретно-історичний характер духовного життя людини і суспільства. Поняття духовності, її джерел.
2.Людина як творець та творіння культури
Світ культури становить сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених в процесі матеріального і духовного виробництва. Проте людина не лише перетворює зовнішню дійсність, а й формує сама себе. Це формування, „самопородження" людини власною працею є суттєвою стороною, „нервом" процесу, який слід назвати історією - на відміну від природної стихійної еволюції. Отже, до культури відносяться й ті властивості людини, які є історичним продуктом, тобто ті, що виділяють її з природи, мають надбіологічний характер. Таким чином, в людині природне начало поєднане з культурно-історичним, останнє визначає специфіку людського буття.
Поділ культури на матеріальну й духовну зумовлений видом діяльності, функціями, які виконують культурні цінності, характером потреб, що ними задовольняються. Цей поділ має свою об'єктивну основу, хоча й певною мірою має відносний характер: предмети матеріальної культури втілюють у собі певні знання, ідеї, навички тих людей, які їх створили; з іншого боку, цінності духовної культури мають матеріальні форми вираження й саме їх створення нерідко вимагає не лише розумової праці, духовної напруги, але й фізичних зусиль.
До матеріальної культури відносяться засоби виробництва, зокрема знаряддя і предмети праці, які самі є продуктом попередньої діяльності, техніка — від примітивної до найскладнішої, всілякі споруди, оброблені лани, насаджені та культивовані ліси, штучні водоймища, заводи й фабрики, шляхи сполучення, засоби зв'язку і передачі інформації, предмети повсякденного вжитку і таке ін.
До духовної культури належать знання, наука, мораль, право, релігія, філософія, різні форми ідеологiї, норми поведінки й міжлюдського спілкування, освіченість людей, інтелігентність і таке ін. Міра оволодіння духовними цінностями, потреба в них, а також здатність їх створення характеризують рівень духовності людини, суспільства.
Особливим — і надзвичайно важливим - елементом культури є мова, і не лише сама по собі, а й володіння мовами — рідною та іншими; крім „природних", є ще й „штучні" мови, різноманітні знакові системи, вміння ними користуватися. У наш час ознакою культурності стає володіння кібернетичною, інформативною технікою.
Отже, стосовно суспільства культура — це все створене і використовуване ним матеріальне і духовне багатство, щодо людини — це міра власне людського в ній: знання, освіченість, моральність, інтелектуальність, художній смак, здатність діяти по-людськи - працювати, творити, спілкуватися і таке ін. Культура людини виражається і у володінні власною біологічною природою — культурою їжі, пиття, кохання фізичною культурою і, безумовно, у вихованості розуму, волі, почуттів, тактовністі, ввічливості, делікатності, поваги до інших і почуття власної гідності.
Як бачимо, до культури належить не лише сукупність цінностей, але й процес їх створення, оволодіння і користування ними.
Культура і людина нероздільні. Людина може жити, мислити, почувати, діяти по-людськи тільки тоді, коли вона прилучається до світу культури. Саме в такому прилученні до культури, засвоєнні її — смисл освіти й виховання. Ставлення людини до природи опосередковане культурним середовищем.
Людина у XX ст., за словами німецького філософа М. Шелера, остаточно втратила себе, тобто втратила надійні підстави для самовизначення. За цих обставин і відбулося звернення до явища культури, яке розглядалось через кричущу суперечність:
^людина стає людиною лише за умов прилучення до культури, включення в процес творення та використання культури, проте культура чомусь не здатна утримати людину на рівні людському.