- •1.Поняття культури. Головні філософські підходи до аналізу культури.
- •"Друга природа", створена людиною: все те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність.
- •3.Сукупність найперших та найвищих духовних і матеріальних цінностей.
- •Постійний рух у просторі і часі.
- •2.Структура та соціальні функції культури
- •3. Культура як спосіб буття людини. Людина як творець та творіння культури
- •4. Конкретно-історичні типи існування культури. Спадкоємність у розвитку культури.
- •4. Національне та загальнолюдське в культурі . Субкультура та контркультура
- •5. Взаємозвязок культури і цивілізації.
- •7. Проблеми сучасної культури
"Друга природа", створена людиною: все те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність.
На відміну від природи (лат. nature), тобто матеріальної дійсності, існуючої поза людиною, культура (лат. cultura — оброблення) - продукт цілеспрямованої діяльності людей, тобто та частина природи, яка зазнала впливу людської діяльності. За цією ознакою культура окреслюється як світ артефактів - штучних речей та явищ, що протистоять недоторканій природі. Отже, за межами людської діяльності ми вже не стикаємося із культурою. Виділяючи цю ознаку, ми потрапляємо у складну систему відношень між природним та свідомо зміненим, природним та соціальним. Ці відношення, можуть бути гармонійними, а можуть бути і досить конфліктними. В найкращому варіанті культуротворча діяльність повинна виявляти, використовувати та яскраво демонструвати глибинні, приховані можливості та здатності природного.
2. Способи, технології, методи творення культурних явищ (культуротворча людська діяльність), які вводять людину у технологічний аспект культури.
Для характеристики культури зовсім не обов'язково фіксувати всі предмети людської діяльності. Необхідно виявити та дослідити способи та методи їх створення, оскільки технологія, тобто всі необхідні умови продукування предметів культури, постає ключем до їх осмислення як явищ культури , важливою умовою прилучення людини до процесів культуротворення . За цією ознакою можна ввизначити культури передові та відсталі, ефективні та неефективні, індустріальні та доіндустріальні, розвинені та примітивні. Ця ж ознака дозволяє враховувати і те, яким саме чином люди включаються у культуротворчий процес: чи постають вони як активні діячі, чи як прості виконавці, чи, навіть, як жертви даного процесу. При цьому виявляються не лише характеристики технології, а й характеристики соціальної системи в аспекті її культурності.
Але , на превеликий жаль, найкращі технології можуть використовуватись не лише для розвитку та позитивного утвердження людини у людському способі буття, а й для руйнування як людини, так і культури.
3.Сукупність найперших та найвищих духовних і матеріальних цінностей.
Культура, як сфера, де виявляються особливості та здібності людини як людини, постає сукупністю людських соціально-історичних та культурних цінностей. Вона виражає те, що для людини набуває особливої значущості, поза чим людина не може розглядати себе і свою життєдіяльність сповненими сенсу та змісту. Саме за певні цінності в суспільстві розгортається боротьба між старим та новим, між справжньою культурою та псевдокультурою, між гуманістичною культурою та культурою людиноненависницькою. Проблема полягає в тому, що за конкретних умов суспільного життя досить складно виявити справжні культурні цінності, які орієнтують розвиток культури на духовне збагачення людини та її моральне вдосконалення. Досить часто певні культурні новації сприймаються суспільством та окремими індивідами з обуренням, з гнівом, оцінюються як руйнівні та негативні у відношенні до людського самоствердження, але минає час, і такі оцінки міняються на прямо протилежні.
4. Явища культури, в яких глибинні якості та можливості людини проявились максимально повно, досконало та виразно.
Тут йдеться не просто про цінності та способи діяльності, а про виведення і людської діяльності, і самої людини на певну граничну межу своїх можливостей як інтелектуального, так і матеріально-діяльного планів.
За цією ознакою культура не підлягає ніяким порівнянням та оцінкам у плані прогресу чи регресу: тут досягається максимально можливе на даний момент, за даних обставин, і тому всі такого роду досягнення стають вічними та незрівнянними. Тому цю ознаку культури можна вважати вирішальною, оскільки в усьому створеному людьми ми шукаємо саме цього - неперевершеного, виразного, незамінного. Так, ніякі відновлення чи відбудови ніколи не зможуть компенсувати справжніх культурних втрат. В кращому випадку вони можуть сприяти оновленню культурно-історичної пам'яті, бути повчальними, протее залишаються лише макетами чи точними копіями дійсних культурних творів.
5. Способи збереження, розподілу та використання культурних цінностей.
Ясно, що використання предметів культури також повинно бути культурним. Але в цій галузі в сучасному суспільстві існує безліч проблем: з одного боку, зберігання, використання, розподіл культурних цінностей постає економічно досить обтяжливим, а, з іншого боку, не завжди можна надійно визначити, що саме із сучасного суспільного процесу варто виділяти в якості культурних досягнень, зберігати та належним чином використовувати. Проблема збереження культурних цінностей була виділена ЮНЕСКО (гуманітарним відділом ООН) в якості однієї із глобальних проблем сучасної цивілізації.