23. Уход Эсюн.

Когда Эсюн, дзенской учительнице было за 60, и она была близка к тому. чтобы окинуть этот мир, она попросила нескольких монахов сложить во дворе дрова.

Решительно усевшись в центре погребального костра, она подожгла его с краю.

"О, монахиня,- закричал один монах.- Горячо ли тебе там?"

"Только такому глупцу как ты есть до этого дело",- ответила Эсюн.

Пламя поднялось вверх и она умерла.

Притча Будды о горящем доме

Гаутама Будда говорил

О колесе алубы,

К которому мы прикованы, и учил,

Отринуть все вожделения и, таким образом,

Избавившись от желаний, войти в ничто, называемое им нирваной.

Однажды ученики спросили его:

- Какого это Ничто, Учитель? Мы все стремимся

Отринуть, как ты призываешь, вожделения, но скажи нам,

Это ничто, куда мы вступим,

Примерно то же, что единосущность со всем сотворённым,

Когда бездумно лежишь в воде в полдень,

Почти не ощущая тела лениво лежишь в воде или проваливаешься в сон,

Машинально натягивая одеяло, что падаешь во сне?

ТАк же прекрасно твоё ничто, доброе ничто,

Или твоё ничто - это обыкновенное ничто, холодное пустое и бессмысленное? -

Будда долго молчал, потом неьрежно бросил:

- На ваш вопрос нет ответа. -

Но вечером, когда ученики ушли,

Будда всё ещё сидел под хлебным деревом

И рассказывал другим ученикам, тем, кто не задавал вопросов,

Такую притчу:

Недавно я видел дом. Он горел. Крышу

Лизало пламя. Я подошёл и заметил,

Что в доме ещё были люди. Я вошёл и крикнул,

Что крыша горит, призывая тем самым

Выходить скорее. Но люди,

Казалось, не торопились, расспрашивая,

Как там на улице, найдётся ли там другой дом,

И ещё в этом роде. Я ушёл,

Не отвечая. "Такой человек сгорит. задавая вопросы," -

Подумал я.

В самом деле, друзья,

Тем, кому земля под ногами ещё не так горочя,

Чтобы они были готовы

Обменять её на любую другую, тем советовать нечего.

Так сказал Гаутама Будда.

Християнство Юдейські та християнські притчі

ВЗГЛЯНУТЬ НА НЕБО

Однажды, глядя из окна на рыночную площадь, Нахман увидел одного из своих последователей, некоего Хайкеля. Тот куда-то спешил. Он окликнул его и пригласил в дом.

— Скажи, Хайкель, — спросил он, — видел ли ты небо сегодня?

— Нет, рабби.

— А улицу, Хайкель, улицу ты видел сегодня утром?

— Да, рабби.

— Расскажи мне, что ты видел.

— Ну… людей… лошадей… телеги… кареты. Торговцев — они размахивают руками. Шумят и бранятся крестьяне. Мужики, бабы бегают взад и вперед… Вот что я видел.

— Эх, Хайкель, Хайкель, — покачал головой рабби Нахман, — и через пятьдесят, и через сто лет здесь будет улица вроде этой. И другой рынок вроде этого. Другие экипажи будут возить других купцов, и они будут торговать другими лошадьми. Но ни меня, ни тебя уже не будет. Вот я спрашиваю тебя, Хайкель, какой прок в твоей беготне, если у тебя нет времени взглянуть в небо.

МОЛИТВА ЛЯГУШКИ

Когда умер Дов Бер, Маггид из Межирича, его ученики собрались, чтобы поделиться друг с другом воспоминаниями о наставнике. Час за часом текла беседа, пока, наконец, все умолкли. Несколько минут прошли в молчании. Тишину нарушил ребе Шнеур Залман из Ляд:

— Наш учитель был человек необычайной мудрости, но некоторые его действия могли привести в замешательство. Например, мы все знаем, что ребе любил на рассвете выйти из дому, чтобы погулять около озера под громкое кваканье лягушек. Мне вот что любопытно: кто-нибудь из вас знает, почему он это делал?

Хасиды переглянулись, но никто не сказал ни слова. Тогда ребе Шнеур Залман сам ответил на свой вопрос:

— Послушайте, что думаю об этом я. В книге Перек Шира сказано, что, закончив писать свои псалмы, царь Давид обратился к Господу со словами: «Есть ли хоть одно существо на земле, которое восславило бы Тебя больше, чем я?» Тут откуда-то выпрыгнула лягушка и, усевшись напротив Давида, сказала: «Какое высокомерие! Такого трудно было ожидать даже от царя. Я, например, возношу Господу намного больше хвалебных песен, чем ты, и каждая из них имеет три тысячи интерпретаций! И это ещё не всё. Сама жизнь моя служит исполнением мицва (заповеди), ибо на краю пруда живёт существо, которое зависит от меня. Когда это существо голодно, я отдаю свою жизнь во исполнение повеления: «Если голоден враг твой, накорми его хлебом».

— Каждая частичка мироздания, — продолжал ребе Шнеур Залман, — малая и великая, неодушевлённая и одушевлённая, несёт в этот мир особую мелодию и поёт её на свой манер. Даже у лягушки есть своя песня.

Он сделал паузу, дабы убедиться, что друзья следят за его мыслью, и заговорил снова:

— Разве вы не понимаете, что ребе именно поэтому ходил по утрам к пруду? Он ходил туда послушать песни лягушек и помолиться вместе с ними.

Комментарий Рами Шапиро

Какова твоя песня? И ради кого ты готов умереть?

Никто не может ответить на эти вопросы за тебя. Никто не может дать тебе песню, ибо никто не знает её, кроме тебя. Всё, что ты можешь сделать, — попросить свою песню явиться тебе. Для этого необходимо всей душой погрузиться в песни других существ. Как это сделать? Внимательно прислушайся к звучанию окружающей жизни.

Как ответить на второй вопрос? Смерть лягушки была не мессианским искуплением, но личной реализацией. Дело в том, чтобы накормить своего врага, а не в том, чтобы за него умереть. Твой враг — неотступное недовольство собой, которое заставляет тебя искать власти и могущества. Когда ты поёшь свою песню, тебе открывается смысл жизни. Любая неудовлетворённость исчезает, — ты вполне доволен и жизнью, и собой.

ПРИТЧА ПРО САМАРИТЯНИНА

І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

Луки 10:25-37.

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА

І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе…

Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…

І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм…

А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.

І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я…

Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване…

І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

Луки 15: 11-32.

ПРИТЧА О КРЕСТЕ

Жил на свете крестьянин, работавший с утра до ночи, но при этом едва сводивший концы с концами. Так продолжалось много лет, и все эти годы все чаще приходила ему мысль о несправедливости мироустройства. «Отчего одних Бог облагодетельствовал богатством, знатностью, а других оставил в нищете на всю жизнь?»

И вот однажды было ему видение. Стоит он в огромной пещере, заполненной великим множеством крестов разного и размера, и вида, и веса. Здесь кресты и золотые, и каменные, и деревянные, и из соломы. Тут явился ему Ангел и говорит: «Видишь эти кресты? Выбирай для себя любой и неси его на вершину горы».

Выбрал крестьянин сначала самый большой золотой крест, но сколько ни старался, не мог его даже приподнять. Тогда решил взять крест поменьше, из серебра, но и его не смог взвалить на себя. Перебрал он все кресты — одни были слишком тяжелы, другие — неудобоносимы. Впору пришелся ему простой деревянный крест, который он удобно взял и понес на гору. Отнеся крест наверх, крестьянин вернулся и спросил Ангела:

— Какая же мне будет за этот труд награда?

Чтобы ты сам мог решить, чего заслуживаешь, я открою тебе, что это были за кресты, — сказал Ангел. — Золотой крест, который тебе сначала приглянулся, — это царский крест. Большинство людей думает: как хорошо быть царем! Сиди себе на мягком троне да приказы раздавай. А того не знают, что как золото — тяжелейший металл, так и доля царская — самая тяжелая. Серебряный крест предуготован тем, кто облечен властью. Эти люди несут на себе много забот и скорбей других людей, и немногим удается донести этот крест до вершины. Медный — крест тех, кому Бог послал богатство. Многие завидуют им, а ведь жить им тяжелее, чем тебе. Ты после трудов можешь спокойно уснуть, никто не покусится на твой скромный дом.

А богатый и днем, и ночью боится за свое добро, как бы его никто не обманул. Кроме того, богатый за свое богатство должен дать ответ Богу: как он его употребил. Железный крест — крест военных. Порасспроси тех, которые воевали, и они расскажут, как он достается. Каменный крест — у людей торговых; их работа физически не тяжела, зато как часто бывает, что купец теряет все и вынужден начинать сначала! А вот деревянный крест, который ты поднял на гору, — это и есть твой крестьянский крест. Знает сердцеведец Господь, что во всяком другом положении ты погубил бы свою душу, не донес креста. Так что ступай домой и не ропщи на свою долю: Господь дает каждому крест по силам.

НАГІРНА ПРОПОВІДЬ

І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.

І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.

Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.

Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.

Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.

Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.

Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.

І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.

Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.

Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.

Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.

Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.

Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!

Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові.

А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.

Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,

залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.

Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули.

Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!

Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.

А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.

Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.

І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.

Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.

А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.

Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.

А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;

ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;

не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.

Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.

Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.

А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.

А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.

А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.

Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.

Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.

А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.

Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?

І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?

Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

(Матвія 5: 1-48)

Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.

Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,

щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.

Отож, не арт нішіеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!

Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє,

нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.

І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.

А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.

А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,

щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.

Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.

Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!

Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.

А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!

Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.

Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?

Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато арт ніші за них?

Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?

І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.

А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.

І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?

Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.

Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.

Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!

(Матвія 6: 1-34)

Іслам Коран про милосердя і насилля над невірними

МИЛОСЕРДИЕ МУСУЛЬМАНИНА

Он должен быть из уверовавших в Бога, из тех, которые призывают друг друга к стойкому терпению в вере и милосердию. (Сура "Аль Баляд", 90:17)

Коран гласит: душа человека по своей природе (фитрат) создана стремящейся к Господнему закону и способна быть счастливой и умиротворенной только живя в гармонии с заповедями Творца.

А потому, верный Аллаху, обрати свой лик (ханифа) к той вере, для которой Аллах сотворил род людской…

(Сура "Ар Рум", 30:30)

Так что сострадание и милосердие, которое Аллах заповедал верующим, рождается в душах му`минов от чистоты их Имана, и не является неким искусственно воспитываемым чувством. Му`мины следуют заповедям Творца и Аллах проявляет в их душах Свои Имена: Ар-Рауф (Прощающий) и Ар-Рахман (Всемилостивый), ибо Он – Суть Милосердия и Сострадания, наивысшее проявление этих понятий, и чувство милосердия, что даруется душам му`минов, есть лишь многоликие проявления Его Беспредельного Милосердия и Сострадания.

…ибо он, воистину, – Сострадательный и Милосердный. (Сура "Ат Тауба", 9:117)

…ибо Он – Милосерднейший из милосердных.

(Сура "Йусуф", 12:92)

…Воистину, Аллах благ к людям и милосерден к ним.

(Сура "Аль Хадж", 22:65)

Верующие, которые следуют морали Творца, сострадательны и милосердны. Однако их понимание милосердия и сострадания коренным образом отличается от понимания смысла милосердия среди людей, не знающих морали Корана. Милосердие верующих является проявлением Великого Милосердия Творца и рождается как естественный итог осознания и принятия морали Корана. Только Господь, Владыка наивысшего Милосердия и Сострадания, дает в Коране человеку понимание праведной сути этих понятий, а все иные интерпретации и разъяснения того, каким должно быть милосердие, не соответствующие морали Корана, оцениваемое другим мерками, является "сатанинским" милосердием.

К примеру, если к му`мину обратился за помощью безбожник или не твердый в вере в Господа человек, му`мину очень важно знать, каким образом тот человек использует его помощь: на благом пути или же на греховное дело, противное Господу. Если помощь необходима для благого дела, то верующий проявит истинное милосердие и самопожертвование, окажет всю возможную моральную или материальную помощь. Однако если в похожей ситуации просят помощи для богомерзкого, запретного дела, то верующий никогда не протянет руку помощи этому человеку, не поддастся ни на какие уловки мнимо страдающего. Именно такое милосердие является подлинным милосердием, одобряемым Аллахом. Удержать человека от дурного и греха, караемого Господом, и направить его на путь праведности и чистоты – вот подлинная благодетель и милосердие, которые человек, быть может, не сразу осознает в земной жизни, но обязательно поймет в ином, вечном мире и за что будет глубоко благодарен.

Но му`мин никогда не проявит милосердия и сострадания к нечестивым, идущим против Бога и Его законов. В Коране дан четкий критерий, по которому определяется понятие милосердия и тех, на кого оно распространяется:

Мухаммад– посланник Аллаха. Те, кто вместе с ним, суровы и тверды к нечестивым и милосердны, добросердечны меж собой … (Сура "Аль Фатх", 48:29)

Верующие в высшей степени милосердны, сострадательны к тем, кто не творит нечестия на земле и не сеет зла, кто верует в Бога и стремится к Нему, соблюдает Его заповеди. Но му`мины решительны и ни при каких условиях не проявят мягкотелости по отношению к тем, кто не верует в Бога и вершит противное Господним заповедям. Ибо мягкотелость и снисходительность по отношению к таковым является угодной не Господу, а сатане. Аллах наставляет верующих в Коране быть бдительным с безбожниками и не поддаваться на их коварные речи:

Но если удастся им вами завладеть, они покажут себя вашими врагами, будут вредить вам и своими десницами, и речами, желая, чтобы вы [вновь] стали неверными.

(Сура "Аль Мумтахына", 60:2)

О Пророк, будь суров против неверующих и лицемеров и против них непримиримым будь и решительным. Обитель их – Ад и как мучительна эта обитель.

(Сура "Ат Тауба", 9:73)

Не разумно и не праведно быть снисходительным и милосердным к тем, которые при каждом удобном случае творит зло и бесчестие и проявляют враждебность к верующим, стремясь отдалить их от Господней веры.

Милосердие и сострадание му`минов друг к другу являет пример высшего благочестия, коему нет равных. Прекрасный нравственный облик му`минов рождает в их сердцах и сердцах других му`минов в отношении друг к другу самые светлые и теплые чувства: уважение и любовь, самопожертвование, сострадание и искреннюю заботу. Му`мин, мудростью сердца, дарованной ему Аллахом, всегда заметит душевные или материальные потребности другого человека и будет стараться помочь ему, чем может, еще до того, как тот человек скажет о своих нуждах, ибо му`мины по сути своей души искренне разделяют страдания каждого человека. Му`мин никогда не уклонится от оказания помощи нуждающемуся в ней человеку. Ведь главным примером для каждого му`мина является пример Пророка Мухаммада, с.а.с, его глубокая любовь и чувство сострадания по отношению к каждому их уверовавших:

Поистине, к вам явился Посланник из вас самих же. Тяжко для него то, что вы страдаете. Он очень заботиться о вас, и к верующим он сострадателен, милосерден.

(Сура "Ат Тауба", 9:128)

Коран упоминает нам пример сострадания и милосердия Пророка Мухаммада, избранного Господнего посланника, душа его переживала за каждого из уверовавших, кто оказывался в трудном положении и стеснении и не мог он быть спокоен, пока кто-то из уверовавших страдал. Именно таким должно быть истинное милосердие, присущее му`минам, стремящимся к совершенству Имана.

НАСИЛИЕ В КОРАНЕ